подсекция – земледелие,
грунтоведение и агрохимия
КОРОЛЬ В.С..
ЗМІНИ
АГРОФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЧОРНОЗЕМІВ ТИПОВИХ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ ЗА
ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ ТА ОБРОБІТКУ ГРУНТУ.
Дворічними (2005–2006 рр.) дослідженнями Білоцерківського ДАУ встановлено, що систематичний безполицевий обробіток призводить до істотного зменшення доступної вологи та урожайності і підвищує забур׳яненість посівів ячменю.
Успішний розвиток
сільськогосподарського виробництва можливий лише на основі застосування науково
обгрунтованих систем землеробства, широкого впровадження у виробництво
енергозберігаючих, грунтозахисних та індустріальних технологій вирощування
сільськогосподарських культур.
У вирішенні питань щодо розвитку зернового
господарства важлива роль відводиться поліпшенню структури зернофуражного
виробництва та збільшенню виробництва фуражного зерна..
Збільшення виробництва зерна ячменю базується на великій потребі в ньому тваринництва, а також використання в комбікормовій, харчовій і пивоварній промисловості.
Значна увага при вирощуванні високих врожаїв сільськогосподарських культур повина приділятися обробітку грунту, добривам і пестицидам.Всі ці компоненти слід використовувати комплексно, що дасть змогу одержати найбільший ефект.
У системі агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення родючості грунту і продуктивності сільськогосподарських культур, велике значення має раціональний механічний обробіток грунту, за допомогою якого регулюють агрофізичні, біологічні та агрохімічні процеси, що відбуваються в грунті, інтенсивність розкладання і нагромадження органічної речовини, вміст грунтової вологи в кореневмісному шарі й ефективне використання рослинами внесених добрив.
В останні роки за діючих систем землеробства спостерігається дегуміфікація і деградація грунтів, погіршуються агрофізичні та агрохімічні властивості, підвищується забур׳яненість полів. Звідси виникає необхідність постійно удосконалювати існуючі і розробляти нові, найбільш прогресивні заходи та системи обробітку грунту з урахуванням зональних особливостей і рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.
Відомо, що урожайність ячменю в значній мірі залежить від способів обробітку грунту.
Класики вітчизняної і зарубіжної агрономічної науки XVIІІ – першої половини XX ст. в більшості випадків вважали полицевий обробіток грунту беззаперечним заходом отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур, в тому числі і ячменю (3).
Але на сьогодні більшість дослідників України вважають, що найбільш придатною в сучасних умовах є комбінована система зяблевого обробітку грунту. Вона включає чергування глибоких і мілких відвальних і безвідвальних способів обробітку грунту. Ефективність такої системи підтверджується працями багатьох вчених (Малієнко А.М.1998р.;Примак І.Д. та ін., 2002, 2004рр.). У виробничих дослідах, проведених в Україні встановлено, що чергування відвальної оранки і безвідвального обробітку дає добрі результати при загальній високій культурі землеробства (Примак І.Д. та ін., 2005р.).
Мета досліджень – встановити вплив різних способів механічного обробітку на агрофізичні показники родючості грунту, забур׳яненість та урожайність ячменю.
Методика досліджень – Дослідження проводилися
протягом 2005–2006 рр. у стаціонарному польовому досліді кафедри землеробства
на дослідному полі Білоцерківського ДАУ. Об׳єкт дослідження – сорт ярого
ячменю Скарлет, попередник – горохо – вівсяна сумішка на зелену масу. Грунт –
чорнозем типовий, глибокий малогумусний, легкосуглинковий.
Повторність досліду – триразова, площа облікової ділянки –
112 м2.
Розміщення повторень на площі – суцільне, ділянки першого порядку (обробіток грунту) розміщуються в один ярус, послідовно, систематично, а ділянки другого порядку (рівні удобрення) – в чотири яруси послідовно.
В досліді вивчали два способи обробітку грунту на глибину 20
– 22 см (полицевий і безполицевий), і чотири рівні удобрення (0 – без добрив; 1
– N15P15K15; 2 – N30P30K30; 3 – N45P45K45).
Агротехніка у досліді – типова для дослідних установ і господарств зони.
Полицевий обробіток проводили плугом ПН –4–35; безполицевий (плоскорізний) – плоскорізом КПГ –2–150.Із добрив застосовували аміачну селітру, гранульований суперфосфат, 40 %–ну калійну сіль.
Дослідження показали, що способи основного обробітку грунту суттєво впливали на його агрегатний стан. Так, нами було помічено зменшення вмісту водотривких агрегатів по обробітку плоскорізом. Це пояснюється тим, що верхній шар грунту за такого обробітку не замінюється дрібногрудочкуватим грунтом нижньої частини орного шару
Найбільш оструктуреною на всіх варіантах досліду виявилась
нижня частина (20-30 см) орного шару, причому найбільш помітна різниця за
вмістом водотривких агрегатів між нижньою і верхньою частинами його шару
спостерігалась за обробітку плоскорізом.
Різниця за вмістом агрономічно цінних агрегатів між нижньою
(0-10) і верхньою (20-30) частинами орного шару грунту становила: по оранці 2,2
%, по обробітку плоскорізом – 3,4 %.
Із збільшенням доз добрив спостерігається підвищення вмісту
водотривких агрегатів. Так, в процесі вегетації ячменю по оранці на 20-22 см на
неудобрених ділянках в орному шарі грунту містилось агрономічно цінних
агрегатів 53,1 %, а при внесені N45P45K45 – 56,7 %, по обробітку плоскорізом
відповідно – 51,9%, і 54,4 %. Це пояснюється кращим розвитком кореневої системи
ячменю під впливом добрив, яка надає дрібним грудочкам грунту водотривкої
структури.
Щільність грунту відіграє велике значення в розвитку рослин ячменю. Величина щільності грунту залежить від вмісту гумусу і мінерального складу грунту. В посушливі роки щільність вища ніж у зволожені. Визначення щільності грунту нами проводились в шарі 0 – 40 см за різних способів основного обробітку грунту
Результати показали, що при застосуванні плоскорізного
обробітку грунт більш ущільнений в верхньому 0 –10 см шарі.
Об׳ємна маса орного шару грунту під ячменем була дещо
нижчою по оранці в порівнянні з обробітком плоскорізом. Ця різниця за роки
досліджень становила в середньому: при сівбі – 0,09, сходах –0,08, виході в
трубку –0,05, цвітінні – 0,04, повній стиглості – 0,04 г/см3 в бік
зменшення по оранці на глибину 20-22 см.
Потрібно відмітити, що із збільшенням доз добрив
об׳ємна маса орного шару дещо знижується, що пояснюється покращенням
структури грунту на удобрених варіантах.
Різні системи обробітку по–різному впливають на зміну вмісту доступної вологи в метровому шарі грунту. Тому поліпшення водного режиму грунту, забезпечення своєчасних сходів ячменю і одержання високих врожаїв досягається за рахунок використання саме доцільних способів і заходів обробітку грунту.
Наші спостереження за вмістом води в грунті під рослинами
ячменю показали, що різна глибина обробітку по різному впливає на запаси
доступної вологи.
Так, запаси доступної вологи під ячменем при сівбі і виході рослин в трубку були дещо вищими по оранці, а у фазу колосіння і повної стиглості вони були практично рівні по обох варіантах обробітку грунту. При сівбі доступної вологи в шарах грунту 0-10, 0-30 і 0-100 см містилось відповідно: по оранці – 13,4; 41,4 і 191,8 мм, по плоскорізному обробітку – 12,2; 34,2 і 177,6 мм. У фазу виходу в трубку по плоскорізному обробітку – 11,2; 34,2 і 127,2 мм, по оранці – 11,9; 36,15 і 135 мм. Така різниця в запасах доступної вологи пояснюється кращими агрофізичними показниками орного шару грунту, дещо більшою величиною капілярної пористості, більшим накопиченням зимових і ранньовесняних опадів по оранці в порівнянні з плоскорізним обробітком
Більш інтенсивне використання доступної вологи із грунту
рослинами ячменю при проходженні подальших фаз життя призводило до зменшення
помітної різниці в запасах доступної вологи вгрунті по варіантах обробітку.
Визначення запасів доступної вологи в метровому шарі грунту
на час збирання ячменю показало, що із збільшенням доз удобрення запаси вологи
зменшуються.
Урожайність сільськогосподарських культур в значній мірі
залежить від забур׳яненості посівів. Працями багатьох вчених і практиків
доведено, що механічним заходам обробітку грунту належить важлива роль у
регулюванні
рівня
присутності бур׳янів в посівах сільськогосподарських культур
По різному впливають на зміну засміченості як грунту, так і
посівів ячменю – різні системи обробітку. Глибина основного обробітку грунту
значною мірою визначає характер розміщення свіжоосипаного насіння
бур׳янів в орному шарі (4)
Так, опираючись на свої дослідження, ми прийшли до висновку,
що найбільший ефект у боротьбі з бур׳янами забезпечується тільки за
полицевої оранки. Заміна її плоскорізним обробітком призводить до посилення
забур׳яненості. Під час глибокої оранки верхній, найбільш засмічений, шар
грунту скидається передплужником на дно борозни де насіння бур׳янів
засипається грунтом. Воно може прорости, але нездатне вийти на поверхню і гине.
Також воно може пролежати на глибині декілька років і втратити свою
життєздатність.
По оранці вміст насіння бур׳янів в орному шарі грунту
становив на дату сівби – 23,5; збирання – 23,1 тис./м2 , в той час
як по обробітку плоскорізом ці показники зросли до 26,1 та 25,3 тис. штук.
Кількість бур׳янів і їх сира маса під час збирання ячменю становили
відповідно: по оранці – 88,7 штук і 70,1 г, по обробітку плоскорізом – 144,5
штук і 101,9 г на м2
Слід зазначити, що по оранці насіння бур׳янів розподіляється порівняно рівномірно по всьому орному шарі, а по обробітку плоскорізом – локалізується в основному в шарі 0-10 см, в шарах 10-20 і 20-30 см їх кількість відповідно зменшилась на 22,5 та 31,9%.
На посівах ячменю переважали такі бур׳яни: гірчак березкоподібний, гірчак шорсткий, мітлиця біла, мишій сизий, куряче просо, підмареник чіпкий, редька дика.
Слід відмітити, що багаторічних і паразитичних бур׳янів
і їх насіння на дослідній ділянці не виявлено.
Головним показником оцінки різних агротехнічних заходів, в тому числі і способів механічного обробітку грунту є рівень врожайності сільськогосподарських культур.
Облік урожайності показав, що найвища урожайність ярого ячменю у 2005 р. була при полицевому обробітку грунту, а при застосуванні плоскорізу вона склала 28,4 ц/га, або на 4,6 ц/га нижче в порівнянні з полицевим обробітком. У 2006 р. урожайність при полицевому обробітку грунту склала 38,7 ц/га, або на 3,6 ц/га більше у порівнянні з плоскорізним обробітком
Урожайність зерна ячменю в середньому за 2005-2006 рр.
становила: при оранці 29,4, а по плоскорізному обробітку – 25,5 ц/га.
Дослідження показали, що заміна оранки на глибину 20-22 см плоскорізним обробітком спричиняє істотне зниження урожайності зерна ячменю.Так, в середньому за 2005-2006 рр. на ділянках, оброблених плугом, зібрано зерна на 4 ц/га більше, ніж на оброблених плоскорізом.
З підвищенням рівня внесення добрив урожайність зерна ячменю
підвищується. Внесення добрив (N15P15K15), (N30P30K30), (N45P45K45)
підвищувало урожайність ячменю, порівняно з неудобреними ділянками, в
середньому по всіх досліджуваних варіантах відповідно на 5,4; 10,0; та 15,3
ц/га.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Результати
проведених досліджень дають підстави зробити висновок про те, що в
п׳ятипільній плодозмінній сівозміні центрального Лісостепу України на
типових малогумусних чорноземах під посівами ячменю, постійний плоскорізний
обробіток призводить до зниження запасів доступної грунтової вологи, підвищення
об׳ємної маси та щільності грунту, забур׳яненості посівів та
суттєвого зниження врожайності ячменю. Подальші дослідження дозволять визначити
оптимальні способи обробітку грунту та норми застосування добрив під ячмінь.
1. Гордієнко В. П., Малієнко А.М., Грабак Н.Х. Прогресивні системи обробітку грунту / За ред. В.П. Гордієнка.–Сімферополь, 1998.–279 с.
2. Примак І.Д., Вахній С.П., Карпенко В.Г. та ін. Розробка і удосконалення мінімального основного механічного обробітку грунту в польовій плодозмінній сівозміні //Вісник БДАУ: Зб. наук. праць.– Біла Церква, 2002.– Вип.24–176 ст.
3. Примак І.Д., Вергунов В.А., Рошко В.Г. та ін.; // Системи землеробства: історія їх розвитку і наукові основи. За ред. І.Д. Примака.–Біла Церква,2004.-189 с.
4. Юркевич Є.О., Соколов К.К., Тютюник Б.К. Забур׳яненість посівів в залежності від тривалості застосування систем основного обробітку грунту в сівозміні. // Аграрний вісник Причорномор׳я.– 2002.–Вип. 18.–107 с.