Прокопишин Оксана Степанівна “
Перспективи розвитку підприємництва в сучасних умовах ринкової економіки ”.
Львівський державний
аграрний університет, кафедра “бухгалтерського обліку і аудиту”, здобувач.
Сільськогосподарське виробництво є основним джерелом отримання доходів для більшості жителів села. Основними допоміжними видами діяльності виступають первинна переробка сільськогосподарської продукції, надання в оренду майна, а в останні роки – розвиток агротуризму. Збільшення масштабів виробництва у дрібних товаровиробників гальмується недостатнім розвитком кооперативних структур.
Аграрне підприємництво області представлене в основному фермерськими і особистими селянськими господарствами. В останні роки кількість фермерських господарств в області дещо зросла і в 2005 році становила 1194. Найбільша кількість фермерських господарств є в Жовківському (106), в Пустомитівському (154) та Сокальському (141) районах, що знаходяться в приміській зоні м. Львова та м. Червонограда і є традиційно сільськогосподарськими районами. Найменша кількість фермерських господарств в гірських районах – Сколівському (7), Старосамбірському (21) та Турківському (8). На одне господарство в області в середньому припадає 45 га сільськогосподарських угідь, з яких 39 га – рілля. У фермерських господарствах у 2005 р. було вироблено валової продукції сільського господарства на суму 82,5 млн. грн., що становить 3,0% всієї валової продукції сільського господарства, виробленої всіма категоріями господарств. Середній рівень рентабельності фермерських господарств – 17,7%. У фермерських господарствах зайнято 4552 працівника (в середньому 4 чоловіки на одне господарство, в гірських районах - до 10 чол.). Це, звичайно, незначна частка. Але, враховуючи роль розвитку підприємництва для працевлаштування населення в трудонадлишкових сільських та гірських районах, а також в забезпеченні додаткових доходів громадян, такий вид аграрного підприємництва заслуговує на державну підтримку.
Однак, в 2005 р. тільки 42 фермерських господарства отримало фінансову допомогу на суму 1902,0 тис. грн. від фонду підтримки фермерських господарств або 45,3 тис. грн. в середньому на одне господарство. Найбільшу фінансову допомогу отримали господарства Жовківського (26,1 тис. грн.), Золочівського (261,1), Пустомитівського (85,0) районів. Серед фермерських господарств, які розташовані в гірських районах, допомогу отримало тільки 1 господарство в Старосамбірському районі на суму 50,3 тис. грн. Ці суми є надзвичайно мізерними і не сприяють розвитку фермерства.
Конкурентне
середовище на ринку сільськогосподарської продукції Львівської області є досить
високим. Дрібнотоварному виробництву, яким є фермерські господарства, не легко
витримувати конкуренту боротьбу із крупними господарствами, які більш
забезпечені технікою та обіговими коштами. В цих умовах середньостатистичне
фермерське господарство Львівської області витратило 11,4 тис. грн. на
придбання сільськогосподарської техніки, що свідчить про бажання подальше
залишатися на ринку. Джерелами капіталовкладень, крім власних заощаджень, були
державні централізовані кошти, отримані безоплатно (33,2%), кредити банків та
інші позики (13%). Характерним є відмова фермерських господарств, які
розташовані в депресивних гірських та сільських районах від оформлення
банківських позик, що свідчить про слаборозвинуту ринкову інфраструктуру в цих
районах.
Малі підприємства агробізнесу, навіть випускаючи конкурентноспроможну продукцію, не можуть реалізувати цю перевагу, оскільки немає практики використання всього комплексу засобів конкурентної боротьби: цінової політики, ефективних методів стимулювання, створення позитивного іміджу тощо. Тому, щоб аграрне підприємство виконувало свої економічні функції, державі потрібно посилити важелі впливу через систему кредитування і фінансової підтримки шляхом надання конкретної допомоги у вигляді пільгових банківських кредитів, дотацій тощо.
Підтримка агробізнесу в регіонах вимагає залучення фінансових посередників, банківських структур, спроможних вирішити проблему інвестицій в аграрний сектор економіки. Тому в межах адміністративних районів доцільно створювати акціонерні товариства типу агропромислово-фінансових груп зі своїм іпотечним банком, переробною базою, оптовими базами та магазинами. Фінансово-кредитна політика в аграрній сфері повинна спрямовуватись в основному на розвиток мережі фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів, страхових організацій і на забезпечення умов розвитку перспективних форм фінансування аграрного бізнесу.
Приватне підприємництво є однією з ознак існування реальної ринкової економіки. Розвиток приватного підприємництва є одним із напрямків нівелювання внутрішньо регіональних відмінностей соціально-економічного розвитку і розглядається як визначальна умова соціально-економічного процвітання.
Таким чином, в аграрному секторі України для розвитку підприємництва існує великий потенціал: наявність висококваліфікованих спеціалістів; зростання безробіття в державному секторі економіки; незаповнені ніші в ринковому просторі з надання послуг населенню; необхідність розробок і впровадження новацій в аграрне виробництво тощо. Економічною сутністю підприємництва в країні повинно стати не стільки накопичення капіталу, скільки своєчасний його перерозподіл у нові сфери економічної діяльності, завдяки чому досягається підприємницький ефект.
Міжнародної науково-практичної
конференції
Прізвище Прокопишин
Ім’я Оксана
По-батькові Степанівна
Науковий ступінь магістр
Посада лаборант кафедри “Бухгалтерського обліку і аудиту”
Організація Львівський державний аграрний університет
Телефон 8-(0322)-24-29-30
Назва доповіді “Перспективи
розвитку аграрного підприємництва у сучасних умовах ринкової економіки”.
Супроводжуюча записка
Прошу взяти до друку мої тези у наступній конференції і вислати мені збірник, так як я вже відіслала вам 16.02.07р. тези роздруковані і дискету, але дискета на відкрилася. Оплата за участь в конференції була здійснена 16.02.07 р. у поштовому відділенні зв’язку м.Дубляни Жовківського р-ну Львівської області.