Ковальова С. О.

здобувач Таврійської Державної Агротехнічної Академії

Роль і місце особистих підсобних господарств населення

в системі економічних відносин в АПК

Головне економічне завдання особистих підсобних господарств полягає в поповненні продовольчих ресурсів, потреба в яких не задовольняється за рахунок великого сільськогосподарського виробництва. Сьогодні ОПГ населення разом із сільськогосподарськими підприємствами є головними виробниками сільськогосподарської продукції в Україні.

ОПГ завжди утворює сферу вторинної (значною мірою, любительської) зайнятості працездатного населення за винятком приміських районів, у селі зберігається натуральний і напівнатуральний характер. ОПГ, по суті, не вступає в ринкову конкуренцію, маючи натуральний характер.

Це виявляється в тому, що:

- по-перше, сільське населення значну частину своїх потреб в їжі задовольняє за рахунок неринкових джерел, зокрема, за рахунок особистих підсобних господарств. Земельні ж наділи дуже малі для виробництва продуктів на ринок і розвитку товарного господарства. Хоча вихід товарної продукції ОПГ за останні роки зріс, велика частка основних продуктів харчування виробляється і споживається в самому селі;

- по-друге, селяни, що проживають у віддалених населених пунктах, не мають ринку збуту продукції, виробленої в самих господарствах;

- по-третє, село дійсно переходить від натурального і напівнатурального господарства до грошового, товарного. Проте головною рушійною силою розвитку товарного господарства є не саме сільське господарство, а несільськогосподарське виробництво, яке розширюється на основі надлишків аграрної праці. ОПГ зайняло певну «нішу» - самозабезпечення сільськогосподарського населення визначеним, достатньо широким набором продуктів (термін «виробнича «ніша» використовуємо за аналогією з терміном «ринкова ніша», що означає сегмент ринку, не зайнятий підприємцями).

Вироблена в ОПГ продукція є сировиною для промисловості, де використовується і побічна продукція ОПГ (шкіра тварин, пір'я птахів і т.п.). ОПГ швидше пристосовується до кон'юнктури ринку і оперативно реагує на динаміку попиту і пропозиції. Збуту його продукції сприяє вища якість і товарний вигляд, а також гнучкий компромісний підхід під час формування ринкових цін. Негативною стороною виробництва продуктів харчування в ОПГ є вимушений характер заняття навіть невигідними для власника ОПГ галузями внаслідок погіршення забезпечення продуктами харчування.

Під час запровадження різних форм організації і оплати праці в суспільному секторі сільського господарства доводиться мати на увазі наступний момент: коли ОПГ є практично єдиним джерелом продуктів харчування, у працівників знижується зацікавленість у грошовій оплаті праці без натуральних доплат і виділення кормів для особистих підсобних господарств, яким би парадоксальним це не здавалося. До того ж, якщо в торгівлі відсутні продукти харчування, сільські жителі змушені збільшити трудові зусилля в особистому підсобному господарстві, одночасно вільно або мимовільно скорочуючи їх в суспільному господарстві.

Важливе значення має отримання додаткових доходів власниками особистих підсобних господарств і забезпечення соціального захисту низькооплачуваних груп сільського і міського населення за умови ринкових відносин, що дозволяє згладжувати невиправдані регіональні відмінності в доходах від суспільного господарства.

Суспільний інтерес до особистого підсобного господарства пов'язаний ще з тим, що особисте підсобне господарство, підвищуючи сукупний дохід працівників сільського господарства, сприяє зниженню плинності робочої сили в колгоспах і радгоспах. В умовах структурних змін і кризи в економіці, коли відбувається значне зростання безробіття, ОПГ здатне забезпечити часткову зайнятість багатьох людей. Особисте підсобне господарство слід розглядати як допомогу в зміні діяльності працівників розумової праці і ряду індивідуальних професій в помірному фізичному навантаженні для підтримки здоров'я. З другого боку, особисте підсобне господарство робить позитивний вплив на процеси трудового виховання підростаючого покоління. Особисте підсобне господарство з одного боку наближає працівників сільського господарства до рівня доходів промислових робітників, а з іншого – віддаляє від них в плані соціального розвитку, сприяє збереженню гіршого режиму праці та відпочинку, призводить до скорочення дозвілля, можливостей культурного відпочинку та освіти.

Ефективність використовування фондів в ОПГ залежить від структури виробництва, способів забезпечення основними засобами. В особистому підсобному господарстві використовуються нескладні, часто власного виготовлення знаряддя праці, устаткування, будівлі. Неінтенсивне, епізодичне використовування виробничих основних засобів знижує їх фондовіддачу, призводить до морального старіння і фізичного зносу.

В особистих господарствах – висока мотивація праці, більш економна організація виробництва. Крім того вони не оподатковуються не мають соціальних зобов’язань. Ці переваги особливо вагомі на фоні розладнаного економічного механізму сільгосппідприємств, які нині неспроможні робити належні вкладення і змушені задовольнятися примітивною технологією, вести екстенсивне виробництво. В особистих же господарствах, особливо на присадибних ділянках, виробництво досить інтенсивне. Урожайність усіх культур також більша, а це – основна умова ефективного господарювання. За рахунок самозабезпечення сільського населення досягається ресурсозберігання і в інших галузях АПК, торгівлі, оскільки держава може обійтися меншими потужностями переробної промисловості і торгової мережі.

Власники особистих підсобних господарств раціональніше використовують земельні угіддя, часто зовсім недоступні для суспільного виробництва, до господарського використовування залучаються малоцінні угіддя. Особисте підсобне господарство, яке зосереджує в собі багато нерентабельних в умовах суспільного виробництва галузей, залишає можливість у великому суспільному господарстві більше уваги звертати на економічні, вигідні для себе деякі цикли виробничого процесу, сприяє розвитку його спеціалізації і концентрації. Якщо доходи, одержувані від ОПГ, набагато перевищують доходи від суспільного господарства, тоді і ведення особистих підсобних господарств є перешкодою, альтернативою трудової участі в суспільному господарстві.

Не можна випустити з уваги і диференційовані тенденції у відносинах між особистими підсобними господарствами і суспільним виробництвом. В умовах недостатньої економічної стабільності виникають передумови до універсалізації особистих підсобних господарств, перетворення їх в повністю замкнуте натуральне господарство. Такі тенденції відособленого розвитку, прагнення до самозабезпечення багато в чому знижують ефективність кооперації і інтеграції особистих підсобних господарств з суспільним виробництвом та іншими формами господарювання.

Досліджуючи роль ОПГ населення, дійшли до наступних висновків:

Не можна не тільки недооцінювати особисте підсобне господарство, але і переоцінювати його. Така переоцінка виникає під час розгляду особистого господарства як якогось самостійного сектора в економіці сільського господарства, а не як залежного від суспільного виробництва.

Недооцінка особистого підсобного господарства і перебільшення його ролі, не дивлячись на неначебто діаметрально протилежний підхід, мають по суті одну і ту ж основу – ігнорування прямих і опосередкованих зв'язків між ним і суспільним господарством.

Місце особистих підсобних господарств громадян у виробничих, розподільних, соціальних та інших відносинах є неоднозначним і постійно змінюється залежно від об'єктивних і суб'єктивних умов, що є однією з причин різких, часто непередбачуваних змін ставлення держави і суспільства до них від повного заперечення до крайнього збільшення. Проте за будь-яких змін ставлення до ОПГ важливою умовою залишається необхідність враховувати і зважувати всі недоліки та переваги, що виявляються в ОПГ на даному етапі розвитку суспільства.

74 900 Херсонська область

м. Нова Каховка

вул. П. Комуни б. 9 кв. 35

Ковальова С.О.

т. 80508883392

роб. тел. 7-25-95 кафедра менеджменту

Новокаховський Політехнічний інститут