(Економічні науки: 1. Банки та банківська система)

Ландовська Л.П.

Дніпропетровський університет економіки та права

Банківські інститути в ринковій економіці: поєднання кількісних та якісних параметрів функціонування

Банківська система сьогодні - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва історично йшли паралельно і тісно перепліталися. При цьому банки, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Банківська система України стала своєрідним локомотивом складного процесу розвитку ринкових відносин, оскільки випереджала інші сектори економіки. Аби не втратити високі темпи перетворень, важливо вчасно та адекватно реагувати на обставини, що змінюються внаслідок реформування. Ціль даної статті визначити сутність банківських інститутів в ринковій економіці та проаналізувати сучасний стан банківської сфери, окреслити проблеми зростання та шляхи їх вирішення.

Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

Зазначимо, що на кількість банківських установ та їх структуру істотно впливає банківське законодавство. Йдеться, зокрема, про вимоги щодо мінімального статутного капіталу та участі в системі гарантування вкладів, інші бар’єри, які ускладнюють вихід на банківський ринок країни, а також ліберальність ставлення до іноземних банківських установ та їх філій.

Кількісні аспекти організації банківської діяльності в умовах ринку пов’язані з оцінкою достатньої кількості банків у країні з огляду на їхні можливості повноцінно обслуговувати різні сектори господарства. Критерієм для оптимізації цього параметра має служити така кількість банківських установ, яка спроможна:

· охопити традиційним кредитно-фінансовим обслуговуванням усі сфери національної економіки й зовнішньоекономічну діяльність;

· зайняти усі можливі для банків сегменти грошового ринку і ринку капіталів;

· здійснювати увесь спектр операцій, щоб повністю задовольнити попит суб’єктів ринку на банківські послуги.

Однак у реальній дійсності формування кількісного складу банківської системи, особливо при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки, далеко не завжди ґрунтується на чітко визначених об’єктивних критеріях потреби у створенні нових банків. Унаслідок цього на початкових етапах перехідного періоду в Україні переважав тільки екстенсивний тип розвитку банківської системи, що на рівні з позитивним моментом розширення традиційних сфер банківських операцій і створення конкурентного середовища містив також певний негатив, який виявився згодом у фінансових крахах окремих новоутворених банків.

Позитивним моментом у розвитку банківської системи слід вважати докорінну зміну структури власності на банки, що дістало вираження у русі від повної монополізації банківської справи в руках держави до створення системи приватних комерційних банків та перебування у державній власності тільки двох із них.

Річ у тому, що значним кількісним змінам структури банківської системи України не завжди відповідають позитивні якісні зрушення. Йдеться насамперед про досить низький рівень капіталізації комерційних банків, адже значну частину новоутворених кредитних інститутів було засновано в період загострення гіперінфляції підприємствами реального сектора економіки для розв’язання проблем суто власного забезпечення кредитними ресурсами. Діяльність інших банків початково мала на меті обслуговування торговельно-посередницьких та валютообмінних операцій із швидким обігом коштів.

Суттєво вплинула на кредитно-платіжні відносини з підприємствами криза неплатежів. З одного боку, комерційні банки, спостерігаючи погіршення платоспроможності підприємств, утримувалися від надання їм нових кредитів, що ще більше погіршувало становище підприємств. З іншого боку, підприємства, опинившись у скрутному фінансовому становищі, не могли виконувати свої зобов’язання не тільки перед іншими підприємствами, але й перед банками. Зростання простроченої заборгованості підприємства за банківські кредити створило серйозну загрозу для ліквідності не тільки окремих банків, але й банківської системи в цілому.

Діяльність інших банків початково мала на меті обслуговування торговельно-посередницьких та валютообмінних операцій із швидким обігом коштів.

В Україні повинна бути розроблена комплексна програма розширення мережі комерційних банків, посилення та збільшення ролі в ринковій економіці. Ця об’єктивна необхідність передбачає немало моментів, практична реалізація яких повинна сприяти появленню конкурентоспроможності системи комерційних банків.