Зеленська О.О.

Чернігівський державний інститут економіки і управління,

Зеленський С.М.

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Розвиток промислового комплексу Чернігівщини: проблеми та шляхи їх вирішення

Ефективне функціонування промислового комплексу держави є визначальним фактором забезпечення динамічного розвитку вітчизняної економіки в цілому, підвищення рівня її конкурентоспроможності в світовому економічному просторі, досягнення високих соціальних стандартів життя населення.

Промисловий комплекс Чернігівської області представлений 998 підприємствами, 928 (93,0%) з яких належать до обробної промисловості, 63 (6,3%) - виробництва та розподілення електроенергії, газоподібного палива, тепла та води, 7 (0,7%) - добувної промисловості. У 2005 р. промисловими підприємствами Чернігівської області було вироблено 25% регіонального обсягу ВДВ. Промисловий комплекс у 2005 р. зосереджував 43,0% основних засобів; 23,5% зайнятих і при цьому виробляв 44,0% продукції господарського комплексу регіону. Менша частка зайнятих у комплексі порівняно з його питомою вагою у виробництві ВДВ та вартості виробленої продукції є свідченням вищого рівня продуктивності праці в промисловості, ніж в інших секторах господарської діяльності регіону.

У територіальному поділі праці Чернігівщина спеціалізується на виробництві пожежних машин, білкової ковбасної оболонки, кордної тканини, обладнання для птахівництва. У регіоні виробляється близько 80% вовняних тканин, 70% шпалер, 30% хімічних волокон та ниток, видобувається 15% нафти. Також області належить значний сегмент на вітчизняних ринках пива, тютюнових виробів, хімічних волокон. Деякі промислові підприємства області (АТ «Хімволокно», КСК «Чексіл», Корюківська фабрика технічних паперів, Прилуцький завод «Пожмашина», Ніжинський завод «Сільмаш») залишаються основними виробниками в Україні.

Починаючи з 2001 р. в області встановилась позитивна динаміка промислового виробництва, яка зберігається й донині. Ріст промислового виробництва (на 85,7% за 2001 – 2005 рр.) пов’язаний, передусім, із збільшенням обсягів інвестицій в основний капітал (за вказаний період – у 2,4 р.) і забезпечується на сьогоднішній день переважно за рахунок внутрішніх джерел капітальних вкладень, передусім власних коштів підприємств і організацій. Динаміка виробництва в промисловому комплексі Чернігівщини має чітко виражену галузеву специфіку: найвищими темпами зростання в області характеризуються хімічна та нафтохімічна, машинобудівна, легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів, целюлозно-паперова і поліграфічна промисловість; нестійкими є тенденції розвитку виробництва й розподілення електроенергії, газу та води.

У галузевій структурі регіонального промислового комплексу значною була і лишається частка харчової промисловості (у 2005 р. – 45,0%). За обсягами виробництва і реалізації продукції в області також виділяються електроенергетика (9,5%), хімічне виробництво та виробництво пластмасових виробів (7,5%), виробництво продуктів нафтоперероблення (7,4%), целюлозно-паперова та поліграфічна промисловість (7,2%), машинобудування (6,2%).

Що стосується фінансових результатів діяльності промислових підприємств Чернігівщини, то вони характеризуються невисоким рівнем і нестійкою динамікою (рівень рентабельності операційної діяльності за останні 5 років коливається в межах від 2,4% до 5,5%); високою була і лишається частка збиткових промислових підприємств регіону (за вказаний період від 40 до 44,2% промислових підприємств області отримують збитки).

На сьогоднішній день промислові підприємства Чернігівської області, як і України в цілому, характеризуються низьким рівнем інноваційної активності. Так, якщо у 1995 р. з обстежених обласним управлінням статистики промислових підприємств регіону 25,5% впроваджували інновації, то у 2005 р. їх кількість зменшилась до 9,6%. Це набагато менше, ніж, наприклад, у провідних країнах ЄС, де згаданий показник коливається у межах 60 – 70%.

Як свідчить проведений аналіз, незважаючи на позитивну динаміку розвитку, промисловий комплекс Чернігівської області на сьогоднішній день характеризується структурною розбалансованістю, низьким рівнем рентабельності операційної діяльності промислових підприємств, високою часткою збиткових підприємств, низькоінтенсивною і малоефективною інноваційною діяльністю.

Відтак, пріоритетним напрямом промислової політики регіону на нинішньому етапі його розвитку є структурна перебудова промисловості, покликана сприяти підвищенню її конкурентоспроможності та посиленню соціального спрямування. Економічними важелями практичної реалізації вказаної мети можуть стати:

· пільгове оподаткування коштів підприємств, спрямованих на освоєння інноваційних технологій і продукції, запровадження інформаційних технологій, сучасних телекомунікаційних засобів;

· податкове стимулювання зменшення енерго- та ресурсомісткості виробництва;

· зменшення податку на прибуток на певну частину загальної вартості інвестицій в устаткування, особливо під час реконструкції чи модернізації підприємства;

· пільгове оподаткування інноваційних підприємств на стадії освоєння ними нових технологій та початку випуску інноваційної продукції;

· державне страхування кредитів приватних банків, наданих на виконання інноваційних проектів;

· розробка і впровадження механізму реінвестування доходів, отриманих від реалізації інноваційних програм у розвиток науки тощо.