Экономические науки /

15. Государственное регулирование экономики

Пламодян Н.А.

Донецький державний університет управління

ІННОВАЦІЙНІ ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Державне регулювання економіки України неможливо без активізації інноваційних та інвестиційних процесів. Здатність суб’єктів господарювання та державних органів влади визначати напрямки інноваційного розвитку і залучати необхідні для такого розвитку інвестиції є визначальною складовою успіху суб’єкта господарювання та території, на якій він розташований.

Стратегія розвитку інноваційної та інвестиційної діяльності забезпечує стабільне економічне зростання, збалансованість соціального розвитку, зростання добробуту населення території.

Значна диференціація природних умов, відмінності у рівні розвитку виробництв і їх спрямованості, різні соціальні умови вимагають різних підходів до розробки стратегії та визначення пріоритетних напрямків розвитку території.

Все це цілком стосується умов життя промислового міста, особливо великого міста з районним поділом. Тому особливої актуальності набуває активізація інноваційно-інвестиційних процесів на рівні підприємств як складових економічного життя адміністративно-територіальних одиниць (районів), та районів як складових частин міста [1].

Актуальність теми дослідження зумовлена впливом механізмів державного регулювання на рівень інвестиційної привабливості підприємств та територій, створення умов для розвитку інноваційно-інвестиційних процесів, пошуку резервів для впровадження нових проектів як основи програм соціально-економічного розвитку промислового міста.

Інноваційна діяльність в Україні характеризується різким розходженням між високим потенціалом для інновацій і вкрай низькими результатами економічних показників інноваційної діяльності. Виходячи з цього, позитивні зміни в економіці передбачають розробку довгострокової загальнонаціональної інноваційної стратегії, створення цілісної нормативно-правової бази регулювання основних параметрів науково-технологічного процесу, конкретних механізмів інвестиційної підтримки ключових секторів суспільного виробництва. Формування інвестиційної політики має відбуватися на основі визначення основних пріоритетів довгострокової інвестиційної стратегії, узгодженої з основними напрямами активізації інноваційних процесів.

Вибір пріоритетів інноваційного розвитку конкретної території здійснюється на основі моніторингу її стану і специфічних соціально-економічних рис і тенденцій, що його зумовлюють. У роботі показано, що висока ступінь урбанізації території України, особливості промислового розвитку і розселення, наявної ринкової інфраструктури, населення, а також прогнозування і планування територіального розвитку зумовлюють необхідність виділення великих промислових міст в окрему категорію територій, що потребують формування специфічних підходів, механізмів, форм і методів державного регулювання інноваційно-інвестиційного розвитку у межах їх функціонування.

Приоритетні напрямки розвитку науки і техніки – це тематичні галузі науки і техніки, що мають першорядне значення для досягнення поточних і перспективних цілей соціально-економічного і науково-технічного розвитку [3].

Переважною державною підтримкою користуються інноваційні процеси в галузях, що є пріоритетними з погляду загальної соціально-економічної політики держави, а також мають першорядне значення для досягнення загальнонаціональних цілей. Як критерії вибору інноваційних пріоритетів на державному рівні можуть виступати:

інтегральна ефективність (соціальна, екологічна значимість нововведення);

сукупна комерційна ефективність проекту;

ступінь наукової і технічної новизни;

внесок у зміцнення позицій країни на міжнародній арені;

наявність кадрового забезпечення, стимулювання росту інтелектуального потенціалу;

ступінь інформаційного і патентно-ліцензійного забезпечення;

можливість залучення різних джерел фінансування [4].

Серед високотехнологічних галузей промисловості України можна назвати ракетно-космічну (Україна є однією з п'яти країн-лідерів, що володіють ракетною технологією), літакобудування (Україна - одна з дев'яти держав світу, що проектують і будують транспортні літаки), суднобудування (Україна має понад 100 підприємств цієї галузі і належить до третього «ешелону» нарівні з Південною Кореєю, Китаєм, Австралією). Відповідно до оцінок деяких фахівців, експортний потенціал авіаційної промисловості України можна оцінити в 3-4 млрд дол., ракетно-космічної - 1-1,5 млрд дол., суднобудування - 2-3 млрд дол. на рік [3].

Незважаючи на розуміння Урядом України важливості вибору промислової політики, проголошені промислові пріоритети - легка і харчова промисловості - знизили обсяги виробництва швидше, ніж промисловість у цілому. Таким чином, вибір пріоритетів розвитку в структурі національної економіки України носить формальний характер, тому що не спирається на економічно обґрунтований розрахунок і диктується бажанням чиновників "включати в пріоритетні майже всі, що прийшли в занепад галузі".

Цілком очевидно, що для сучасної України давно назріла необхідність у проведенні активної промислової політики, що змушує створити методику пошуку промислових пріоритетів. На підставі проведених досліджень можна зроблені наступні висновки:

Діючим способом подолання структурних криз є вертикальна промислова політика, що концентрує зусилля країни на вузькій групі галузей. Ефективність промислової політики, а виходить, і здатність держави швидко і з мінімальними втратами перебороти структурну кризу залежать від правильності вибору пріоритетних галузей. Найбільших темпів підвищення структурної ефективності домоглися країни, що концентрували зусилля на експортному напрямку розвитку економічної структури. Загрозлива залежність України від імпорту енергоресурсів і рівень безробіття, що підвищується, визначають змушені напрямки необхідних структурних зрушень: зниження залежності від ввезених енергоносіїв і підвищення рівня зайнятості.

Таким чином, пріоритетними галузями є: атомний енергетичний комплекс, легка промисловість (підвищення рівня зайнятості), чорна металургія, суднобудування, основна хімія і лакофарбова промисловість (експортна спрямованість).

Література

1. Дмитренко М.А. Роль держави у підтримці та стимулюванні інноваційної діяльності // Вісн. Укр. акад. банк. справи. – 2003. - № 1(14). – С. 77-81.

2. Кириллов В.Д. Державне регулювання інвестиційного клімату в Україні // Дні науки: Зб. тез доп.: В 3 т. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – Т. 2 – С. 28-29.

3. Петрушевська В.В. Державне регулювання інноваційно-інвестиційних пріоритетів динамічного розвитку економіки України // Збірник наукових праць. – Стратегія інноваційного розвитку підприємств України. – К.: КНУТД. – 2003. – С. 137-141.

4. Пріоритети технологічного розвитку України / Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. – К.: Інф. вид. Центру Держкомстату України. – 2003. – С.83.