«Економічні науки», 9) економіка підприємства

К.е.н. Філіпішина Л.М.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

ПОНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЇ ТА ДЖЕРЕЛА ЇХ ФОРМУВАННЯ

 

У ринковій економіці інвестиції відіграють над­звичайно важливу роль у розвитку національного виробництва. Завдяки їм здійснюється технічне пе­реоснащення підприємств, поповнюються товарні запаси і вдосконалюється товар, здійснюються нау­ково-дослідні роботи тощо. Саме поняття "інвести­ції" є чи не найуживанішим поняттям в економічній літературі. Огляд періодичних видань, як зарубіж­них, так і вітчизняних, свідчить про винятковий інтерес дослідників до цієї ключової економічної категорії. Але детальніший аналіз переконує нас у тому, що економічна наука на сьогодні не виробила універсального визначення категорії "інвестиції", яке відповідало б потребам як теорії, так і практики.

Починаючи з А. Маршалла, який приділив значну увагу інвестиціям у своїй знаменитій праці "Принци­пи економіки", вони стають предметом дослідження провідних економістів, Однією з найголовніших скла­дових теорії Дж. Кейнса були інвестиції. Дж. Кейнс сформулював правило, яке зводиться до того, що " в будь-якому новому прирості сукупних доходів частка заощад­жень зростає випереджальними темпами стосовно частки, яка споживається, а отже, забезпечується основа майбутніх інвестицій" [2, с. 116]. Подальше вивчення інвестиційних процесів в економіці здійснювали Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, Р. Хоутрі, Дж. Гобсон, Е. Хансен, Р. Харрод та багато інших.

У сучасній літературі визначення інвестицій час­то дають недостатньо чітко або спрощено, акцен­туючи при цьому увагу лише на певних їх суттєвих особливостях. Так, французький економіст П. Массе вважає, що найзагальніше визначення інвестиції, яке можна дати актові вкладення капіталу, зводить­ся ось до чого: "інвестування є актом обміну капіталу на задоволення в майбутньому інвестицій­ними благами" [2, с. 27]. А Дж. Кейнс розумів під інвестиціями        "... поточний приріст цінності капіталь­ного майна внаслідок виробничої діяльності за пев­ний період. Це - та частина прибутку за певний період, яка ще не була використана для споживан­ня" [2, с. 117].

Американські автори С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі стверджують, що інвестиції - "це вит­рати на створення нових потужностей з виробниц­тва машин, фінансування житлового, промислового або сіпьськогосподарського будівництва, а також запасів" [8, с. 549]. Майже ідентичним є визначення П. Манківа, який поділяє інвестиції на три види: інвестиції в основний капітал, інвестиції в житлове будівництво та інвестиції в запаси [4, с. 482]. Корот­ко можна підсумувати, що наведені визначення по­няття "інвестиції" є дещо спрощеними й не можуть охопити всі сфери застосування інвестицій.

Огляд праць вітчизняних авторів дає підстави стверджувати, що у визначенні поняття "інвестиції" у них не менше трактувань, ніж у зарубіжних авторів. Однією з помилок у вітчизняній літературі є іден­тифікація поняття "інвестиції" з поняттям "капітало­вкладення". Інвестиції розглядалися як вкладення капіталів у відтворення основних засобів. При цьому капітальні вкладення аналізувалися і як економічна категорія, і як процес, пов'язаний з рухом грошових коштів.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" на­магається найповніше визначити сутність інвестицій: "Інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємниць­кої та інших видів діяльності, в результаті якої утво­рюється прибуток або досягається соціальний ефект". На думку Г.В. Козаченко та інших, відповідно до цього Закону "Інвестиції розглядаються з позиції їх економічного змісту, із погляду сфери виробницт­ва". Проте в цьому визначенні, на їх погляд, не бе­руться до уваги тезавраційні інвестиції, тобто вкла­дення коштів в об'єкти, що не використовуються як засіб виробництва. Тому інвестиції слід розглядати більш широко [3, с. 15].

Крім поняття "інвестиційний процес", в економіч­ній літературі зустрічається поняття "інвестиційна діяльність". Це поняття визначається Законом України "Про інвестиційну діяльність" як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Одні вчені використову­ють ці два поняття як терміни-синоніми [7]. На дум­ку інших учених, "поняття інвестиційної діяльності є набагато ширшим [3, с. 52]. Так Г.В. Козаченко та інші вказують на те, що реалізація інвестиційного процесу дає змогу змінити стан підприємства цілес­прямованим переведенням його з певного наявного стану в бажаний. Водночас при інвестиційній діяль­ності, найімовірніше, можуть змінюватись окремі параметри теперішнього стану підприємства або здійснюватися підтримка в робочому стані елемен­тів капіталу підприємства - будівель, споруд, обладнання, транспорту тощо. Цієї думки дотримується А. А. Пересада, який вказує, що у вужчому тлума­ченні поняття "інвестиційна діяльність" застосовують термін "інвестиційний процес", який "звичайно пов'язується з обґрунтуванням і реалізацією інвес­тиційних проектів [6, с. 13].

Найближче до розуміння відмін­ностей між цими поняттями підійшов М.П. Денисенко. Він вважає, що "інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають свої ресурси з метою отримання прибут­ку" [1, с. 59). Тоді як інвестиційний процес є спільною спрямованою діяльністю "усіх учасників суспільного відтворення, метою якої є створення основних фон­дів, призначених для виробництва кінцевого продук­ту на заданому рівні. Він характеризується рухом вартісної і натуральної форм. Інвестиційний процес -        рух частини національного доходу як вартості і
його матеріалізації є основні фонди" [1, с. 43].

Прозорість ринків, емітентів є важливою умовою збільшення інтенсивності інвестиційної діяльності, передумовами цього є розвиток фондового ринку і його інфраструктури, несуперечливість законодав­ства з цих питань, конкурентність, мобільність виро­бничих факторів.

Слабкість фондового ринку України насамперед спричиняють слабкий фінансовий стан підприємств, низькі доходи населення, відсутність потужних інве­стиційних банків та інститутів спільного інвестуван­ня, інституційних інвесторів (пенсійні, страхові фон­ди тощо), недовіра населення, високий рівень ризи­ків, недосконалість захисту прав інвесторів. Не є широкодоступною інформація про фінансовий стан, структуру власності, дохідність, корпоративну і дивідендну політику емітента, оцінку перспектив. Власники виробничих капіталів не можуть маневру­вати цінними паперами як повноцінними ринковими активами, оскільки саме механізми купівлі-продажу наближають їх вартість до реальної.

В Україні становлення ринкових відносин відбу­вається разом з роздержавленням. За проектом Про­грами приватизації на 2003-2008 pp., частка держави в економіці зменшиться до 8-10%, що може призве­сти до штучного отримання економічного зростання підприємств, де не завершено продаж державних активів, заниження їх вартості для скупівлі за низьки­ми цінами для консолідації власності.

Отже, інвестиції слід розглядати як процес вкла­дення капіталу й одержання результату від цих вкладень, але, у свою чергу, вони є результатом експлуатації капіталу. Ці процеси нерозривні, взає­мозалежні і взаємозумовлені. Водночас у діяльності підприємств інвестиційний процес розглядається як сукупність інвестиційних циклів, які відбуваються невпинно і паралельно або послідовно і здійсню­ються свідомо з метою як простого, так і розширено­го відтворення капіталу підприємства, з урахуван­ням стану мікро- і макросередовища його діяльності, Мета інвестиційного процесу полягає в нарощуванні економічного потенціалу підприємства.

 

Література

         1. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності:
Підручник для студентів. - К.: Алеута, 2003. - 338 с.

         2. Кейис Дж. Общая теория занятости, процента и денег. - М.: Прогресе, 1978. -498 с.

         3. Козаченко Г.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Ґ.І. Управління інвестиціями на підприємст­ві. - К.: Лібра, 2004. - 368 с.

         4. Манків Г. Макроекономіка: Пер. з англ. / Наук, ред. і пер. С. Панчишина. - К.: Основи, 2000. - 588 с.

         5. Массе П.   Критерии   и   методьі   оптимального определения капиталовложения. - М., 1971.

         6. Пересада А.А. Управління інвестиційним проце­сом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

         7. Стешин А.И. Оценка коммерческой состоятельности инвестиционного проекта. - М.: Статус- Кво.-2001.-280 с.

8. Фишер С, Дорнбуш P., ІІІмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. 2-го изд. - М.: Дело ЛТД, 1993. -864 с