Секція: Економічні науки -

економіка сільського господарства

Мулик І.І.

Вінницький державний аграрний університет

УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН В СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА, РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ПЕРЕРОБКИ СОНЯШНИКУ

Соняшник для сільськогосподарських підприємств зони його вирощування є одним із основних джерел формування їх доходності як через збут на переробку, так і для експорту. Враховуючи стратегічне значення даної галузі сільського господарства її перспективність не викликає сумніву. Проте тенденції розвитку, які на сьогодні склались, та економічний стан сільгосптоваровиробників в умовах трансформації економіки визначають необхідність пошуку резервів як на мікро, так і на макрорівні.

Розв’язання проблем підвищення економічної ефективності виробництва, переробки та збуту соняшнику а також формування економічних взаємовідносин в цій сфері, привертало й продовжує привертати увагу багатьох дослідників. В основі сучасної методології визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва лежать праці вітчизняних науковців таких як: В.І. Бойка, О.А. Бугуцького, П.І. Гайдуцького, П.М. Гарасима, Д.Ф. Крисанова, М.Ф. Кропивка, В.В. Лазні, П.М. Макаренка, П.Т. Саблука, М.Ф. Соловйова, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та інших.

Проте в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки потребують подальшого і більш глибокого дослідження проблеми економічних взаємовідносин між складовими продуктових підкомплексів і, зокрема у сфері виробництва, реалізації та переробки насіння соняшнику, з урахуванням його народногосподарського значення, агробіологічних особливостей вирощування та сучасного стану трансформування відносин власності.

Як відомо, форма власності, і зокрема приватної власності на землю, є одним із мотиваційних факторів ефективності, але в умовах перехідного періоду необхідне регулювання різних форм взаємозв’язків (організаційних, технологічних, управлінських, економічних) на основі нормативно-правової бази. Це зумовлюється, з одного боку, великою кількістю і різноманітністю ресурсів, задіяних у виробничому процесі (природнокліматичних, земельних, трудових, фінансових, матеріально-технічних), з іншого – відтворювальний процес у сільському господарстві, що охоплює стадії відтворення (виробництво, обіг, споживання, нагромадження), визначає не тільки його ефективний розвиток, а й розвиток багатьох галузей харчової та переробної промисловості, життєдіяльність населення країни. Тому особливо важливими в цьому плані є заходи, спрямовані на удосконалення відносин власності з метою підвищення ефективності виробництва. Їх складовими є упорядкування землекористування, що на державному рівні включає науково обґрунтоване визначення в ринкових умовах спеціалізованих регіонів на виробництві насіння соняшнику; забезпечення виробничого процесу матеріально-технічними ресурсами відповідно до запланованого урожаю з метою запобігання зниженню родючості ґрунтів; підвищення рівня професіоналізму й підприємливості сільськогосподарських товаровиробників і спеціалістів, що визначає культуру та систему господарювання і є важливою передумовою впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, раціональних форм організації виробництва і його інтенсифікації.

Налагодження прямих економічних зв’язків сільськогосподарських підприємств із переробними – один з реальних шляхів підвищення ефективності обох цих ланок. Сільськогосподарські підприємства мали б надійний канал збуту продукції, що обмежило б ризики на шляху до її реалізації споживачам, а зусилля більшою мірою спрямовувалися на інтенсивний розвиток виробництва насіння соняшнику, поліпшення його якості та підвищення урожайності. Олійно-жирові підприємства мали б надійну сировинну базу відповідно до своїх потреб, зменшили б витрати  на закупівлю сировини та її переробку в результаті скорочення проміжних ланок (посередників), налагодили б ритмічнішу роботу.

Важливим напрямом удосконалення економічних взаємовідносин у сфері виробництва і переробки насіння соняшнику є формування інтегрованих аграрно-промислових структур, що передбачає організацію стабільної сировинної зони відповідно виробничим потужностям промислових переробних підприємств та обґрунтування поетапного її розвитку з урахуванням нарощування обсягів виробництва та скорочення радіусу транспортування до споживачів, або нарощування виробничих потужностей відповідно до потреб сировинної зони (при доцільності), з одного боку, з іншого – відпрацювання економічного механізму господарювання, в основі якого організаційно-економічна регламентація виробничого процесу, мотиваційний механізм щодо підвищення ефективності виробництва та стимулюючий розподіл результатів спільної діяльності.

Можливі й інші форми розвитку інтегрованих структур. Зокрема, фермери створюють кооператив для спільного виробництва насіння соняшнику і будують олійню для його переробки. Кооператив надає фермерам матеріально-технічну допомогу або забезпечує їх матеріально-технічними ресурсами для організації виробництва насіння соняшнику, його переробку і реалізацію олії, шроту тощо. Фермери отримують виручку від реалізації олії та шроту за виключенням витрат на переробку насіння і реалізацію кінцевої продукції з урахуванням необхідних коштів на розвиток кооперативу.

Розвиток системи взаємозв’язків і відносин безпосередньо в інтегрованому формуванні мають забезпечити кожному виробничому підрозділу самостійність і економічний інтерес у підвищенні ефективності виробництва кінцевого продукту.

Реалізація перелічених заходів потребує удосконалення законодавчих і нормативних актів щодо раціонального використання землі, регулювання ринку насіння соняшнику, організації міжгалузевої системи управління й узгодженості інтересів господарюючих суб'єктів олієжирового підкомплексу. Лише при досягненні рівноваги між інтересами товаровиробників і споживачів насіння соняшнику можливе ефективне використання землі, у переробній промисловості – виробничих потужностей, у сфері реалізації – задоволення потреб споживачів.

На макроекономічному рівні економічні взаємовідносини у сфері виробництва, реалізації і переробки насіння соняшнику мають регулюватись державою за прикладом активного державного впливу на розвиток аграрного сектору в країнах з ринковими відносинами для упередження диспропорцій у розвитку складових олієпродуктового підкомплексу.

Отже, досконалість економічних взаємовідносин у сфері виробництва, реалізації і переробки соняшнику на різних рівнях ієрархії управління визначатиметься певними критеріями і показниками. На народгосподарському рівні таким критерієм є наповнення ринку вітчизняною продукцією відповідно до попиту і формування експортних ресурсів; на галузевому – еквівалентність обміну та рівень забезпеченості виробничих потужностей якісною сільськогосподарською сировиною; на господарському – конкурентоспроможність підприємства та платоспроможність його працівників.

На макроекономічному рівні економічні взаємовідносини у сфері виробництва, реалізації і переробки насіння соняшнику мають базуватись на регулюючій дії держави та її протекціонізму щодо розвитку аграрно-промислового виробництва за прикладом активного державного впливу в країнах з ринковими відносинами для упередження диспропорцій у розвитку складових олієпродуктового підкомплексу.

Література:

1. Карпенко А.В. Вплив основних економічних чинників на підвищення ефективності виробництва соняшнику в зоні Степу // АгроІнКом. - 2003. – №3-4. - С. 65-68.

2. Іванова Н.А. Ефективність виробництва товарного насіння соняшнику // Економіка АПК.– 2004. - № 6. - с. 33-37.