„Економічні науки”
Зовнішньоекономічна діяльність
Харченко С.М., Камінський П.Д.
Донецький Національний Університет економіки і торгівлі
ім. М.І. Туган - Барановського
Сполучені Штати Америки є стратегічним
партнером України. Цей вибір обумовлюється, перш за все, виключно великою роллю
США у світовій економіці й політиці. Жодна важлива подія у світі сьогодні не
обходиться без прямої або опосередкованої участі Сполучених Штатів.
Глобалізація світових процесів, в тому числі
економічних, призводить до того, що від стану економіки США у великій
мірі залежить економічна ситуація в решті держав світу, в тому числі й в
Україні. Україна оголосила себе без'ядерною, нейтральною державою, добровільно
відмовилася від ядерної зброї. Гарантом її безпеки розглядаються Сполучені
Штати.
Україна сподівається на підтримку
США свого прагнення до вступу у міжнародні
економічні організації, такі, як Світова торговельна організація, де авторитет Сполучених Штатів стоїть дуже високо. Від
позиції США в Міжнародному валютному фонді, МБРР та ЄБРР багато в чому
залежать можливості України одержати кредити й фінансову допомогу.
Україна експортує в США переважно чорні
метали й продукцію хімічної промисловості. Взагалі, наші товари на американському
(як і на європейському) ринку часто підлягають дискримінації, оскільки Україна
ще остаточно не визнана як країна з ринковою економікою. Імпорт України із США
складається з машин, обладнання й продовольчих товарів. Товарообіг між нашими
країнами розвивається повільно, що не відповідає потенційним можливостями обох
партнерів.
Безумовно, що із вступом України до СТО можливості
українського експорту суттєво покращають, в тому
числі і на ринок США. Крім того на розвиток економічного співробітництва між країнами
позитивний вплив буде мати відбудова й реформування економіки України. Попит
внутрішнього ринку України на іноземні інвестиції досить високий.
Перехід до ринкових відносин в інвестиційній
сфері, насамперед, стосується її джерел. Інвестиції можуть здійснюватися за
рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (амортизаційні відрахування,
прибуток, грошові нагромадження, заощадження громадян, юридичних осіб й ін.),
притягнутих фінансових коштів інвесторів (банківські, бюджетні, облігаційні
кредити, а також кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайових й інших
внесків громадян й юридичних осіб), бюджетних інвестиційних асигнувань і
запозичених фінансових ресурсів (кредити, позики). Загальновідомо,
що на світовому ринку попит на вільні інвестиційні ресурси значно перевищує пропозицію. З появою нової держави -
України, конкурентна боротьба на цьому ринку загострилася. Так, згідно даним ЮНКТАД, обсяг прямих іноземних інвестицій у світі склав в 2005 році 315
млрд. доларів (в 2003р. - 226 млрд. діл.), причому більша частина інвестицій направлялася в США, Західну Європу й Азію. Дві третини світових капіталовкладень довелося на 10 країн миру. Найбільші інвестори - США, Великобританія, Німеччина, Японія,
Франція. У країни, що розвиваються, переважно в азіатські, було інвестовано 100
млрд. доларів. А на частку 100 країн -
найменших реципієнтів, включаючи Україну й Росію, довелося лише 1 % від інвестицій.
Обертає на себе увага й спрямованість
використання прямих іноземних інвестицій. Більша частина їх в 2000 році (229 з 315 млрд. доларів) була зв'язана зі злиттям і придбанням
компаній. Серед країн лідирували США (49 й 38 млрд. відповідно). Злиття й
придбання компаній відбувалися переважно в таких секторах економіки, як
енергетика, телекомунікації, фармацевтика, фінансові послуги. Таким чином, одержує підтвердження теза про
те, що в розвинених капіталістичних країнах
покупка залишається головною формою придбання закордонних філій (компаній). У країнах, що розвиваються, такі філії
виникають шляхом створення нових дочірніх фірм.
Результати фундаментальних досліджень
українських і закордонних учених однозначно свідчать про те, що процеси
економічного відновлення й росту визначаються розмірами й структурою
інвестицій, якістю й швидкістю їхнього здійснення. Більше того, дослідники
фіксують, що без інвестиційних нагромаджень і відповідних матеріальних ресурсів
в інвестуванні взагалі ніяких позитивних зрушень не відбувається.
Водночас слід зазначити, що без
інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечення
конкурентноздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси
структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва й ринкової
інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим
інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес,
тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.
Щодо розвитку економіки у цей час, як ніколи,
багато країн світу поставлені перед об'єктивною необхідністю активізації
інвестиційної діяльності на створення конкурентноздатних господарських систем,
модернізацію й реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікованості
капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень.
Підсумовуючи
вищезазначене, слід відмітити, що іноземні інвестиції стають одним з
вирішальних факторів всієї економічної політики багатьох держав, у тому числі й
України. Без них не вдається швидко переборювати економічні кризи й виходити на
рубежі економічного росту, забезпечувати приріст соціального ефекту,
збалансованість макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання
його високої продуктивності й ринкової платоспроможності, що виступає могутнім
каталізатором загальноекономічного підйому й прогресивних зрушень.