Экономические науки/13. Региональная экономика

Унгурян В. Я.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Україна

Регіональні чинники формування й використання людського капіталу

Регіон є відносно відокремленою, однак відкритою відтворювальною соціально-економічною системою. Метою функціонування регіональної економіки є забезпечення гідного людини рівня життя населення відповідного регіону з урахуванням місцевої специфіки на основі діючої державної політики. Проте протягом дясятиліть радянського періоду та ще і в наш час відтворення розглядається переважно з позицій пріоритету матеріально-речового результату і недостатньо орієнтується на задоволення всієї багатогранності людських потреб. У транзитивній економіці має бути закладено основи зростання ролі людини в суспільному житті та ролі людського капіталу в економічному розвитку. Цього можна досягти внаслідок визнання на всіх рівнях управління, передусім на мезоекономічному, прогресивного розвитку самої людини як кінцевої і головної мети розширеного відтворення, як творчого, найефективнішого і дедалі зростаючого ресурсу економіки.

Теорію людського капіталу може бути покладено в основу нової концептуальної моделі розвитку регіону, адекватної економіці трансформаційного характеру та соціально-ринковій економіці. Умови формування людського капіталу пов’язані переважно із соціально-економічним розвитком регіону. Разом з тим, накопичення і розвиток сукупного людського капіталу регіону та зростання віддачі від нього визначає розвиток самого регіону, можливості його економічного зростання і досягнення добробуту населення.

Людський капітал регіону формується і використовується під впливом множини чинників. Для ефективного управління цим процесом велике значення має наукова класифікація цих чинників за різними ознаками. Грішнова О.А. пропонує їх класифікацію: за фазами відтворення — чинники формування і чинники використання людського капіталу регіону; за характером впливу в процесі відтворення — інтенсивні, що збільшують людський капітал шляхом мобілізації внутрішніх резервів системи, тобто якісних параметрів, і екстенсивні, що збільшують людський капітал за рахунок збільшення кількісних параметрів; за рівнем впливу — макро-, мезо-, мікроекономічні й особистісні; за характером впливу — прямі і непрямі; за результатами впливу — позитивні і негативні [3, c. 56-68].

Використовуючи запропоновану класифікацію чинників формування людського капіталу, можна зробити детальну характеристику їхніх окремих груп, виділивши найсуттєвіші з них. У зв’язку з тим, що формування і реалізація людського капіталу регіону відбувається в межах демографічної, соціальної, економічної та природної систем відповідної території, всі чинники, які впливають на людський капітал, за змістом групують також відповідно до цих систем: демографічні, соціально-демографічні, соціальні, економічні, організаційно-економічні, екологічні.

Розвиток людського капіталу можна проаналізувати за значно розширенішою групою показників. Зокрема, насамперед рекомендуємо розпочати все ж таки з демографічних процесів. До найсуттєвіших демографічних чинників формування, використання і розвитку людського капіталу на мезорівні належать: чисельність населення регіону, розподіл населення за віком, темпи природного приросту населення, середня тривалість життя та міграція населення регіону, останній чинник автор пропонує розглядати в зв’язку з досить високими показниками виїзду працездатного населення в інші країни, що неминуче відобразиться на пропорції продуктивних сил. Крім цих показників до данної групи вчені відносять стан шлюбно-сімейних відносин.

Окремою групою чинників формування, використання та розвитку людського капіталу регіону, слід виділяти рівень життя населення, у вітчизняній економічній науці нерідко трапляється визначення даної групи факторів, як економічні. До групи показників, які оцінюють рівень життя населення відносяться: доходи і витрати працівників, соціальні пільги і їх забезпечення, заощадження і вкладення громадян в комерційних банках, шкала середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності, різницю між найвищою та найменшою оплатою праці, мінімальний та середній розмір трудової пенсії, економічна структура суспільства в регіоні, залежність попиту населення від доходів та показник – питома вага населення, яке має ознаки середнього класу для більш ширшого наочного уявлення розшарування суспільства за рівнем доходів.

Зайнятість населення також виступає одним із основних чинників аналізу людського капіталу регіону. В даній групі оцінюють: чисельність і вікову структуру економічно-активного населення; динаміку кількості підприємств і організацій за галузями економіки, кількістю робочих місць, середньою зарплатою; розвиток малого бізнесу (кількість малих підприємств за галузями економіки, кількістю робочих місць, середньою оплатою праці); рівень зайнятості різних вікових груп за видами економічної діяльності; попит на робочу силу в залежності від кваліфікації та рівень зайнятості молоді.

Окремо пропонуємо виділити чинник здоров’я, зокрема: кількість лікарняних закладів і медичного персоналу на душу населення регіону; захворюваність; рівень бюджетного фінансування медичних закладів, середня зарплата лікарів і медперсоналу; забезпеченість медикаментами і їх доступність; кількість населення, що користується послугами медичного страхування; стан лабораторного обладнання лікарняних закладів. Дана група показників дасть можливість реально оцінити забезпечення комплексного фізичного, духовного та соціального добробуту організму людини. Проблема нарощення людського капіталу за рахунок екстенсивних факторів ускладнюється станом здоров’я населення, який значно погіршився за останні 10 років. Показники здоров’я не просто є однією з найважливіших складових людського капіталу, вони ще й детермінують ефективність формування та використання його інших складових.

Багато вітчизняних науковців основним фактором формування та розвитку людського капіталу вважають освіту. До групи освітніх чинників відносять: рівень охоплення дошкільною, середньою і вищою освітою; наповненість закладів освіти; забезпеченість учбовими засобами, зокрема, кількість підручників, комп’ютерів та іншого сучасного обладнання в розрахунку на одного студента; кількість працездатного населення, що проходить перекваліфікацію, післядипломне стажування, підвищення кваліфікації, володіння англійською мовою та комп’ютером; фінансування учбових закладів, середня заробітна плата вчителів і викладачів вищої школи; наукова спроможність вищої освіти України (пропонуємо розглянути на рівні регіону новий цікавий показник, який міститься в проекті програми «Стратегія розвитку України» [5]: відношення числа цитувань у всіх статтях до ВВП галузі; число цитувань на одного жителя).

Досить рідко можна побачити в дослідженнях вітчизняних науковців у ряді чинників формування і розвитку людського капіталу житлові умови. Показники цієї групи мають відображати: забезпеченість населення житлом; квартирні черги; інвестиції вжитлове будівництво регіону; житлове кредитування; введення в експлуатацію житлових будинків; благоустрій житла і населених пунктів регіону. Але Зелінська Г.О. [4, c. 29] в свою чергу аналізує якість житлового середовища як один із факторів формування та використання людського капіталу регіону.

Демографічні та соціально-демографічні чинники мають екстенсивний характер впливу на людський капітал і виявляються на мезоекономічному рівні. Чинники цієї групи мають здебільшого інтенсивний характер, збільшуючи якісну складову людського капіталу регіону, виявляються на мезо-, мікроекономічному й індивідуальному рівнях, впливають на фази формування й використання людського капіталу.

До групи організаційних факторів формування і використання людського капіталу належать: організаційний механізм функціонування економіки регіону, зокрема кредитно-фінансовий механізм, податкова система, система стимулювання праці, розміщення продуктивних сил по території, рівень спеціалізації, концентрації та кооперації виробництва, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків регіону та ін.

Окремо слід виділити екологічні чинники формування й використання людського капіталу, до яких належать: загальний екологічний стан території регіону, якість питної води та продуктів харчування, природно-кліматичні умови, санітарно-гігієнічні умови праці тощо. Економічні, організаційні та екологічні чинники прямо й опосередковано впливають на формування і використання людського капіталу, мають інтенсивний та екстенсивний впливи на його величину й ефективність використання. Крім вище перелічених груп факторів, слід виділити ще й показники культури та відпочинку.

Всі перелічені чинники водночас з більшою або меншою інтенсивністю впливають на формування та використання людського капіталу. Серед найвпливовіших чинників, які визначають величину людського капіталу регіону, пріоритетним є рівень загальної та професійної освіти. Цей висновок поділяє більшість вчених-економістів. Пріоритет освіти у формуванні людського капіталу дозволяє вченим-економістам використовувати цей показник як базовий при розробці методики економічної оцінки інвестицій у людський капітал, але автор не поділяє думку вчених, всі чинники формування та використання людського капіталу складають його єдине ціле.

Таким чином, демографічні, економічні, екологічні, чинники здоров’я та життєві умови пов’язані з проблемою розвитку регіону, адже саме регіональна політика безпосередньо впливає на формування сукупного людського капіталу данного регіону.

Література:

1. Близнюк В.В. Людський капітал як фактор економічного розвитку // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 2. – С. 64-74.

2. Голікова Н.В. Людський капітал як фактор зростання та розвитку економіки: Автореф. …дис. канд.. екон. наук. – К., 2004. – 30 с.

3. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с.

4. Зелінська Г.О. Регіональні особливості формування і реалізації людського капіталу: Автореф. …дис. канд.. екон. наук. – Львів, 2004. – 29 с.

5. Проект програми «Стратегія розвитку України» на майбутнє.