Секція: „Экономические науки”

підсекція „Финансовые отношения”

Попазова О.В.

здобувач Харківського національного

університету імені В.Н. Каразіна

асистент кафедри економіки і менеджменту

Мелітопольського державного педагогічного університету м. Мелітополь

Сучасні проблеми заборгованості аграрних підприємств

Нині значну роль відіграє швидкість здійснення платежів між суб'єктами господарювання, тому що інфляція, неплатоспроможність дуже сильно послабляють фінансовий стан підприємства і його стійкість У такому разі підприємство змушене звертатися до залучення коштів, фінансових ресурсів у вигляді довгострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість — це кошти, які не належать підприємству, але перебувають тимчасово в обороті. На відміну від інших стійких пасивів така заборгованість не є планованим джерелом.

Рис.1 Види кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається в товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.[1]

Особливе значення в аналізі оборотності засобів сільськогосподарського підприємства має тривалість періоду погашення кредиторської заборгованості. Розрахунок даною показника базується на різних підходах, які приводять до отримання відмінних один від одного результатів. Головна відмінність при визначенні періоду погашення кредиторської заборгованості полягає в обґрунтуванні бази для числення показника. Як база розрахунку використовуються наступні показники: виручка від продажу товарів, робіт і послуг; собівартість проданої продукції; вартість закуплених матеріальних цінностей; суми платежів, пов'язаних з погашенням наявних зобов'язань.

Розглянемо кожний з названих способів з позиції його аналітичних можливостей, а також надійності розрахунків.

Перший спосіб є найзагальнішим підходом до аналізу оборотності кредиторської заборгованості. Його гідністю є те, що він дозволяє оцінити співвідношення між виручкою і кредиторською заборгованістю, яке використовується при складанні прогнозного балансу і визначенні очікуваної потреби у власному оборотному капіталі. Проте співвідношення даних показників не може розглядатися, як характеристика швидкості обороту кредиторської заборгованості, що розуміється, як тривалість часу її оплати, а при аналізі операційного циклу організації і його порівнянні з періодом погашення кредиторської заборгованості принципове значення має саме ця аналітична інтерпретація даного показника. Даний розрахунок є корисним аналітичним прийомам, який доцільно використовувати для цілей попередньої оцінки очікуваної величини кредиторської заборгованості. Проте співвідношення між виручкою від реалізації і кредиторською заборгованістю може виступати лише непрямою характеристикою оборотності кредиторської заборгованості. Тому при аналізі операційного циклу необхідно використовувати інший варіант розрахунку, що дозволяє визначити велику точність значення середнього періоду часу, що відділяє момент виникнення зобов'язання від моменту його погашення.

Другий спосіб розрахунку показника оборотності кредиторської заборгованості є компромісним варіантом між загальним і уточненими розрахунками, що припускають використовування інформації, що розкриває дані основних форм звітності. З урахуванням умовності розрахунку показника даним способом доцільність його застосування може бути виправдана при аналізі тенденцій як зразковий орієнтир.

Третій і четвертий способи розрахунку показника засновані на використовуванні даних про обороти по рахівницях кредиторської заборгованості. При цьому третій варіант припускає використовування обороту по кредиту рахунку, а четвертий варіант орієнтується на дебетовий оборот за аналізований період.

Аргументом на користь вибору четвертого варіанту є те, що оскільки завершення обороту кредиторської заборгованості визначається оплатою, саме сума платежів, яка надходить для їх погашення, повинні використовуватися для розрахунку показника, що характеризує період обороту зобов'язання.

Участь кредиторської і дебіторської заборгованостей у формуванні та використанні оборотних коштів підприємств свідчить про серйозні проблеми в господарській діяльності.

Література

1. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. – 3-тє вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2006. – 423 с. – (Вища освіта ХХI століття).

Дозволяю опублікування у відкритому друку _______________Попазова О.В.