АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ПРИ ВСТУПІ ДО СОТ

Шталь Т.В., канд. екон. наук, доц.

Компанцев М.С., студент

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Серед найважливіших проблем, які повинна вирішити сьогодні наука і практика, особливе місце посідає проблема забезпечення економічної безпеки України. Ця проблема загострюється у зв'язку із інтеграцією України у світову економічну систему та відкриттям національного ринку для іноземних виробників товарів.

В умовах ринкової економіки ціноутворення в зовнішній торгівлі, також як і на внутрішньому ринку, здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації. Світові ринки, зазвичай, характеризуються наявністю декількох великих компаній виробників-постачальників, що володіють значними сегментами ринку, повністю або практично повністю забезпечують поставку товарів на світовий ринок. Між фірмами й країнами-імпортерами, як правило, існують угоди про співробітництво (тобто розділені сфери впливу), найчастіше фірми мають ексклюзивні права на покупку стратегічно необхідної сировини, вкладають величезні кошти в рекламні заходи. Практика ціноутворення на продукцію, що орієнтована на експорт, вказує на те, що будь-яке велике рішення, прийняте експортером, – установлення ціни, визначення обсягів виробництва, закупівель, інвестицій і т.д. – вимагає зважування ймовірної реакції конкурентів. Важливу роль у плані збереження компаніями статус-кво грають не афішовані для широкої публіки неофіційні домовленості основних конкурентів. У ході спеціальних переговорів досягаються угоди про фіксування цін, про розділ ринків збуту, про обсяги виробництва.

Значну роль у формуванні кон'юнктури ринку відіграє державне регулювання внутрішніх цін. Кожна держава здійснює субсидування експорту (відкрите чи завуальоване), митно-тарифну політику, спрямовану на підтримку вітчизняного товаровиробника, що в остаточному підсумку впливає й на зовнішні ціни, причому тим більше, чим могутніша присутність компаній даної країни на світовому ринку. Держава регулює ціни внутрішнього ринку, в основному, за допомогою двох інструментів: гарантуючи виробникам рівень продажних цін і надаючи субсидії для покриття витрат виробництва. Наприклад, в ЄС, розроблений ефективний механізм ціноутворення по кожному виду сільгосппродукції й для кожного регіону. Установлюються кілька категорій цін – індикативні ціни, обумовлені Співтовариством як бажані, мінімальні ціни імпорту або граничні, мінімальні продажні ціни, гарантовані виробникові інтервенціями, офіційними організаціями. Існування граничної ціни захищає ринок від імпорту, ціна інтервенції гарантує мінімальний доход виробникам.

У контексті декларування спрямованості вступу України до СОТ, постає завдання оцінки можливих ризиків економічній безпеці України. Наприклад, найвразливішим сектором економіки України при приєднанні до СОТ може стати цукрова галузь. При вступі України на загальних підставах, що передбачає беззастережне прийняття всіх вимог СОТ, прогноз є песимістичним. Наслідками такого приєднання для цукрової промисловості стане стрімке усунення цукрового буряку з вітчизняного сировинного ринку та повне заміщення його імпортним цукром-сирцем, оскільки собівартість виробництва білого цукру з тростинного цукру-сирцю майже на третину менша, ніж бурякового. На сьогодні середня оптова ціна цукру на українському ринку становить 2800 грн/т, або 554 долари США за курсом НБУ, що перевищує ціни на білий цукор у будь-якій країні світу. За умов повного відкриття ринку, чого вимагає СОТ, виробляти цукор в Україні буде нерентабельно. Результат – ліквідація української цукрової промисловості і абсолютна залежність від іноземного виробника цього продукту.

Аналізуючи динаміку світових цін на цукор, можна зробити висновок, що ринок цукру невпинно рухається у напрямку лібералізації світової торгівлі, боротьба між світовими виробниками цукру посилюється та визначилася стрімка тенденція підвищення цін на цукор. Основною причиною зростання світових цін на цукор є зростаючий попит з боку США через торішні урагани, а також те, що Бразилія, найбільший виробник цукру-сирцю, усе більше використовує його для виробництва етанолу для заправлення автомобілів. Ф'ючерси на білий цукор у Лондоні за 2005 рік виросли на 70% і наприкінці січня 2006 р. досягли рекордного з 1989 року рівня – 461 долар за тонну. Беручи до уваги вищесказане, існує необхідність в державній підтримці цукрової промисловості, як стратегічної галузі економіки України, знищення якої спричинить непоправні наслідки.

Для досягнення прийнятного рівня самозабезпеченості України цукром необхідно домагатися особливих умов при вступі України до СОТ та максимально використати підготовчий етап для підвищення темпів зростання підприємств цукрової галузі. Необхідна комплексна система заходів державного регулювання вітчизняного ринку цукру, яка б передбачала: створення ефективної системи захисних заходів від зайвого імпорту цукру-сирцю з урахуванням майбутнього вступу України у СОТ; введення механізму квотування виробництва цукрового буряку та цукру; встановлення мінімальної ціни на цукровий буряк і цукор у межах квоти, які б гарантували прибутковість виробництва, достатню для його самофінансування; здійснення пільгового кредитування та субсидування процентних ставок комерційних кредитів для виробників цукрового буряку; надання податкових пільг при реінвестуванні прибутків у розвиток виробництва; регулювання системи оптової торгівлі цукром; диверсифікацію частини цукрових заводів на виробництво альтернативного палива – етанолу.