Медведєва Н.Ю.

        Київський національний університет імені Тараса Шевченка

 

           Бухгалтерський облік переоцінки основних засобів

 

Порядок проведення переоцінки основних засобів регламентується П(С)БО 7 „Основні засоби”. Так, відповідно до п.16 П(С)БО 7, підприємствам дозволяється переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість об’єкта значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

У випадку переоцінки об’єкта основних засобів, на цю ж дату повинна здійснюватись переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Але П(С)БО 7 не дає чітких критеріїв визначення самої групи. У цьому випадку можна звернутися до МСФЗ 16. Так у п.37 даного МСФЗ сказано, що клас основних засобів являє собою групу активів, однакових за характером і способом використання. Оскльки П(С)БО не суперечать МСФЗ, то під групою слід розуміти саме основні засоби однакові за способом використання. Наприклад, якщо переоцінюється вантажний автомобіль певної моделі, то переоцінці підлягають і інші вантажні автомобілі аналогічної моделі, а не всі вантажні автомобілі.

Одразу виникає питання, чи може підприємство самостійно здійснювати переоцінку основних засобів?

Ні, підприємство не може самостійно здійснювати переоцінку основних засобів, оскільки зі статтею 8 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”: „Оцінка майна у випадках її обов’язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб’єктами, які не є суб’єктами оціночної діяльності, визнається недійсною”. Переоцінці можуть підлягати всі основні засоби, за винятком малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів, якщо амортизація їх вартості здійснюється методами, викладенними в другій частині п.27 П(С)БО 7, тобто нарахуванням 50 чи 100% амортизації в місяці введення таких активів в експлуатацію.

Згідно п.17 П(С)БО 7 переоцінена первісна вартість і сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо об’єкт основних засобів цілком замортизований і підлягає переоцінці, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням спарведливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта.

Згідно п.19 П(С)БО 7, у бухгалтерському обліку сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів, що проводиться перший раз, включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки, що проводиться перший раз – до складу витрат звітного періоду. Якщо проводиться не перша, а чергова переоцінка основних засобів, то її відображення в бухобліку має свої особливості, що регламентується п.20 П(С)БО 7.

Схематично, для спрощення розуміння п.20 П(С)БО 7 можна подати у вигляді таблиці 1.

 

                      Таблиця 1

Первинна залишкова вартість до першої переоцінки (далі – ПЗВ)

Останнє значення переоціненої залишкової вартості

Дооцінка чи уцінка і відображення її в бухобліку

1. Більше, ніж ПЗВ

Дооцінка: відображається як при першій дооцінці за рахунок збільшення іншого додаткового капіталу

Уцінка: до величини ПЗВ відображається як зменшення іншого додаткового капіталу

Нижче ПЗВ відображаються як витрати звітного періоду

2. Менше, ніж ПЗВ

Дооцінка: до величини ПЗВ відображаються як доходи звітного періоду

Понад величину ПЗВ відображається як збільшення іншого додаткового капіталу

Уцінка: відображається як перша уцінка з віднесенням до складу витрат звітного періоду

 

Приклад 1

Переоцінка основних засобів, проведена в бухобліку, відповідно до норм Закону про прибуток ніяких податкових наслідків для підприємства не викликає.

ТОВ „День” на кінець 2006р. вирішило провести першу переоцінку наявного в нього автомобіля. Первісна вартість автомобіля 80000 грн., нарахований знос 30000 грн. (залишкова вартість 80000 – 30000 = 50000 грн.) Справедлива вартість автомобіля складає 40000 грн.

Індекс переоцінки: 40000/50000 = 0,8;

Уцінена первісна вартість: 80000 * 0,8 = 64000 грн.

Сума уцінки первісної вартості: 80000 – 64000 = 16000 грн.

Уцінений накопичений знос: 30000 * 0,8 = 24000 грн.

Сума уцінки накопиченого зносу: 30000 – 24000 = 6000 грн.

Сума, що відноситься на витрати звітного періоду (сума уцінки залишкової вартості): 50000 – 40000 = 10000 грн. або (16000 – 6000 = 10000 грн.) Бухгалтерський облік проведеної уцінки показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

Дт

Кт

Зменшена внаслідок переоцінки первісна вартість автомобіля

975

104

10000

Зменшений внаслідок переоцінки накопичений знос

131

104

6000

 

Приклад 2

 

Первісна вартість автомобіля 80000 грн., нарахований знос 30000 грн. (залишкова вартість 80000 – 30000 = 50000 грн.). Справедлива вартість автомобіля складає 75000 грн. Підприємство вирішило провести першу переоцінку автомобіля.

Індекс переоцінки: 75000/50000 = 1,5;

Дооцінена первісна вартість: 80000 * 1,5 = 120000 грн.

Сума дооцінки первісної вартості: 120000 – 80000 = 40000 грн.

Дооцінений накопичений знос: 30000 * 1,5 = 45000 грн.

Сума дооцінки накопиченого зносу: 60000 – 45000 = 15000 грн.

Сума, на яку збільшується інший додатковий капітал (сума дооцінки ПЗВ): 75000 – 50000 = 25000 грн. або (40000 – 15000 = 25000 грн.).

Бухгалтерський облік проведеної дооцінки показано в таблиці 4.

                                                                                                             Таблиця 4

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн

Дт

Кт

Збільшена внаслідок переоцінки первісна вартість автомобіля

104

423

25000

Збільшений внаслідок переоцінки накопичений знос

104

131

15000

 

Література:

1)     Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, від 22.05.97р. №283/97-ВР.

2)     Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р., №2658-ІІІ.

3)     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затверджено наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. , №92.

4)     Міжнародний стандарт фінансової звітності 16 „Основні засоби”.

Дані про автора:

Медведєва Наталія Юріївна – Київ 03049, вул. Курська 8А, кв.66

Д.т. (044) 245 33 30

natcountry@mail.ru