Коваленко О.Ю, здобувач кафедри економіки підприємства МДГУ імені Петра Могили.

Економічний механізм збереження та розвитку природно-заповідних територій та об’єктів Миколаївської області.

Вступ. Миколаївська область є справжньою перлиною Півдня України. На її території розташовані унікальні природно-заповідні території та об’єкти, які не мають аналогів не лише в Україні, Європі, а, навіть, у Світі. Це регіональні ландшафтні парки "Кінбурнська коса", "Гранітно-степове Побужжя", "Тилігульський", природний заповідник державного значення "Єланецький степ".

Постановка проблеми. Природно-заповідні території та об’єкти Миколаївської області є привабливими з одного боку для туристів та рекреантів, з другого – для бажаючих оволодіти частиною первозданної природи для будівництва котеджів та приватних будинків. Відсутність туристичної та рекреаційної інфраструктури, слабка матеріальна база, брак або відсутність державного фінансування створюють всі умови для отримання разового прибутку від продажу землі під будівництво, рибальства, мисливства, збору ягід, лікарських рослин і т. і..

Все актуальнішою сьогодні виявляється проблема отримання стабільного прибутку для розвитку природно-заповідних територій та об’єктів і покращення рівня життя місцевих жителів. Головною передумовою вирішення цієї проблеми є пошук економічних механізмів, які б забезпечили місцевій владі та населенню можливість вигідного з матеріальної точки зору використання рекреаційної та господарської зон не уражуючи природно-заповідну.

Результати дослідження. З метою більш ефективного функціонування заповідних територій та об’єктів України 23 травня 2005 року був прийнятий Указ президента України "Про заходи щодо подальшого розвитку заповідної справи в Україні". Згідно з цим документом повинно було забезпечити у 2005-2006 році чітке встановлення меж заповідних територій та об’єктів у натурі.

Як це відбувається "де факто" розглянемо на прикладі регіонального ландшафтного парку "Кінбурнська коса". Зазначимо, що територія "Кінбурнської коси" являє собою смугу суші, що розділяє Чорне море та Дніпро-Бугський лиман. Площа коси 12714,3 га, площа охоронної зони по акваторії 6375 га. Загальна площа РЛП 17890 га.

"Кінбурнська коса" являє собою унікальний природний комплекс нижнедніпровських пісків з високоякісними пляжами, численних озер і боліт з лікувальними грязями і ендемічними видами флори і фауни, що відзначені у Червоній книги України та Європейському Червоному списку. Район "Кінбурнської коси" входить до складу водно-болотних угідь міжнародного значення і є природним шляхом міграції птахів та їх зимування.

Сьогодні ця перлина дикої природи не витримує антропогенного навантаження від стихійних форм туризму та відпочинку. За останні роки спостерігається зменшення стоку Дніпра та Південного Бугу, забруднення акваторії промисловими та побутовими відходами, скорочення природних угідь шляхом насаджень монокультури – сосни – 9597 га. Межі заповідної території та територій трьох населених пунктів, а саме Покровка, Василіївка та Покровське, й досі не встановлені. Причина цього приховується в тому, що на встановлення межі в 1 км потребується майже 1,5 тис грн.[1, с.42], які у місцевому бюджеті були відсутні, а державне фінансування РЛП не передбачається.

Місцева влада намагається вирішити проблему за рахунок зменшення заповідної території на 400 га на користь, нібито, місцевому населенню – розширюючи господарську зону. Є дослідження, що свідчать, що це відбувається на тлі зменшення чисельності населення, закриття лікарні, а це означає, що в близькому майбутньому роздані місцевому населенню землі за символічну ціну будуть скуплені та продані під будівництво та назавжди втрачені як природно-заповідні[1, с.42].

Нажаль подібна ситуація вже траплялась у Миколаївській області, коли за рішенням Обласної Ради від 06.07.06 р. привабливі для будівництва 27,7 га заповідної землі РЛП "Гранітно-степове Побужжя" були вилучені як нібито ті, що втратили свою заповідність[1, с.41].

РЛП "Гранітно-степове Побужжя" був створений без вилучення земельних ділянок у землекористувачів по правому і лівому берегам ріки Південний Буг у межах територій Арбузинського, Вознесенського і Доманівського районів. Загальна площа, що підлягає заповіданню 3103,9 га. До складу заповідника включені острови на річці Південний Буг в кількості 7 штук загальною площею 20,4 га.

Цінний у природоохоронному, науковому та історико-культурному значенні об’єкт значно постраждав від видобутку піску, граніту, інтенсивного випасу худоби. Зазначимо, що у межах РЛП "Гранітно-степове Побужжя" розташований Мигійській каньон, справжня знахідка для геологів, виявлено більш 10 археологічних пам’яток, які належать різним історичним епохам. У геологічному відношенні у Мигійському каньоні спостерігаються два читко виявлені структурних яруси. Нижній ярус складений інтенсивно дислокованими кристалічними породами нижньопротерозойського віку. Верхній утворений осадочними породами крейдяного, палеогенового. неогенового та антропогенового віків, які залягають майже горизонтально. Серед кристалічних порід найбільш поширені ендорбіти, граніти аплітопегматоїдні, чорнокіти. Рідже зустрічаються гнейси гранат-біоті-піроксенові.

У природно-рослинному покриві переважають степові угрупування. Невеликі площі в прирусловій частині каньону та на островах вкриті заплавними лісами, у деревостані яких переважають тополя біла та верба ламка. Для нижньої ділянки (заплавно-терасної) більш характерна пісчано-степова, лужна та болотяна рослинність.

Висновки. РЛП "Гранітно-степове Побужжя" за своїми ландшафтними, естетичними, археологічними особливостями не має аналогів у степовій зоні Європи та на планеті в цілому. Для збереження його природного потенціалу необхідне державне фінансування, яке можливо отримати лише через надання РЛП статусу державного заповідника та зонування його території. На території цього пізнавального об’єкту доцільно проводити екскурси та наукові конференції, але обмежити рекреаційну діяльність.

Залучення туристів та рекреантів до РЛП "Кінбурнська коса", розвиток туристичної та рекреаційної інфраструктури, будівництво готелів та ресторанів на території його населених пунктів сприятиме створенню нових робочих місць, розвитку підприємництва та вирішенню проблеми зайнятості для населення, яке існує у багатьох випадках лише за рахунок ресурсів природно-заповідної території. Чітке встановлення меж заповідної зони забезпечить її збереження та захистить від будівництва, наприклад у зоні прибережної смуги, де близько залягають ґрунтові води і антропогенне втручання є екологічно небезпечним.

Передумовою цього є щільна співпраця місцевої влади, адміністрацій природно-заповідних територій та об’єктів та місцевого населення, єдність їх інтересів. Це можливо лише за рахунок підняття загальної та екологічної культури, економічної прозорості, відчуття перспективи отримання матеріального прибутку не лише від експлуатації заповідних територій, а від їх розвитку, збереження та відтворення.

Список використаних джерел

1. Бурьян О. Заповедность местного значения // Власть денег. Всеукраинский деловой еженедельник №12[124], - 2007. – с.38-42.

2. Указ президента України "Про заходи щодо подальшого розвитку заповідної справи в Україні" від 23 травня 2005 року.