Лисенко О.Д., Лисенко Д.І. СОВРЕМЕННЫЕ ИНФОРМАЦИОННЫЕТЕХНОЛОГИИ

4.

Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка.

Інформаційна безпека в сучасних умовах.

Проблема захисту інформації набула особливо вагомого значення в наш час. Тепер багато фізичних та юридичних осіб використовують комп’ютер для зберігання даних та обміну ними. При цьому існує досить багато зловмисників, що хочуть отримати ту чи іншу інформацію незаконним шляхом

Захист інформаційного суверенітету тісно пов’язаний із поняттям інформаційної безпеки, що може бути розглянута, як захищеність внутрішньої інформації як такої, що припускає захищеність якості інформації, її надійність, захищеність різних галузей інформації (державної, банківської, комерційної таємниці) від розголошення, захищеність інформаційних ресурсів.

Інформаційні системи все більше ускладнюються, взаємозалежність між різноманітними компонентами вже не завжди очевидна та інформаційна безпека набуває таким чином все більш глобального характеру, виходячи у більшості випадків на перший план.

XXI ст. перед суспільством з погляду безпеки поставило цілу низку нових проблем. Процеси глобалізації дуже гостро дали про себе знати й, окрім позитивних елементів, серйозні негативні явища, до яких світова спільнота виявилася не готовою. Виклики, пов’язані з глобалізацією, завдали колосальних збитків майже всім країнам.

Інформаційна безпека - це суспільні правовідносини щодо процесу організації створення, підтримки, охорони та захисту необхідних для особи (людини чи юридичної особи, установи, підприємства, організації), суспільства і держави безпечних умов їх життєдіяльності; суспільні правовідносини пов’язані із організацією технологій створення, розповсюдження, зберігання та використанням інформації (відомостей, даних, знань) для забезпечення функціонування і розвитку інформаційних ресурсів людини, суспільства, держави.

В інформаційно-екологічному суспільстві в зв’язку з усе більш широким використанням комп’ютерів у комунікаційних мережах в якості комутуючих систем, а засобів електронної комунікації, як невід’ємних елементів у комп’ютерній переробці даних, розходження між обробкою соціоінформації і комунікації немов стирається. Технологічно ці явища зливаються в єдину модель, що одержала назву “комп’юникація”. Основні проблеми тут правові, етичні й економічні. Найбільш важливий аспект – політичний, тому що інформація є владою, а доступ до неї – це умова влади. Навіть у країнах, де інформатизація “галопує” у своєму розвитку, відкритий доступ до інформації і знання використовується не тільки в гуманістичних цілях, але і проти людини і навіть людства. Випадків, що носять протиправний і аморальний характер, безліч. Насамперед це “електронні” крадіжки, тобто крадіжки грошей за допомогою ЕОМ.

Ще один парадокс інформатизації, медіатизації і комп’ютеризації полягає в тім, що вміння використовувати інформаційні технології стимулює розвиток інтелектуальних здібностей в одному відношенні, але в той же час може негативно позначитися на них в іншому. Подібних прикладів в історії техніки чимало. Сучасні транспортні засоби полегшили людині переміщення в просторі. Але одночасно з’явилося і таке явище, як гіподинамія. За аналогією можна говорити і про свій рід “інтелектуальної гіподинамії”, тобто утрудненнях і здійсненні рутинних операцій, наприклад елементарного зчитування.

Реальна ситуація, що склалася в країні за короткий період розвитку інформаційних технологій і формування нових економічних відношень, може бути визначене, як освоєння інформаційного простору України. Захід уже практично почав спробу проникнення у цю сферу життя українського товариства, причому у всіх сферах її прояви: політичній, економічній, військовій, науковій. З'явилася нова реальність - електронний світ, що впроваджений і існує в нашій країні.

Впровадження нових інформаційних технологій відбувається у всіх сферах державного механізму. Всі види фахової діяльності людей мають відбиток у продукції інформаційних технологій. В даний час послугами міжнародних телекомунікаційних мереж користуються українські владні і комерційні структури, промислові і транспортні підприємства, наукові організації і навчальні заклади. Найбільше активними користувачами телекомунікаційних мереж є банки.

В даний час в Україні значна частина баз даних, що містять конфіденційну інформацію, виконана з застосуванням мінімальних засобів захисту і розмежування доступу і не забезпечує необхідного рівня захисту інформації, адже бази даних - найважливіше джерело інформації. Ситуація збільшується доступністю і “дешевизною” засобів знімання інформації з комп'ютерного устаткування

Таким чином, задача захисту баз даних набуває великої актуальності. Будуть потрібні значні фінансові і матеріальні витрати для забезпечення повномасштабного захисту і сертифікації вже наявних і баз даних, що розроблюються, засобів доступу до них і створення необхідного для цього науково-технічного потенціалу.

Щоб забезпечити високий ступінь захисту інформації необхідно в першу чергу вирішити такі задачі:

- розробити однакові вимоги, що регламентують безпеку роботи засобів зв'язку й іншої електронної техніки;

- забезпечити державні органи криптографічними матеріалами і відповідною документацією; розробити сервісні послуги при придбанні, монтажі і визначенні порядку використання систем забезпечення безпеки інформації і зв'язку;

- зібрати дані про теперішній стан справ по запобіганню витоку інформації і закриттю каналів зв'язку в державних структурах;

- докласти зусиль щодо допомоги вітчизняній промисловості в розробці систем зв'язку, що володіють високим ступенем захищеності.

Ми живемо в епоху глобалізації інформаційних систем, коли без підключення до світового інформаційного простору країну очікує економічне животіння, варто чітко уявляти собі, що участь України в міжнародних системах телекомунікацій і інформаційного обміну неможливо без комплексного рішення проблем інформаційної безпеки.

Таким чином, економічну і науково-технічну політику держави варто розглядати крізь призму інформаційної безпеки. Будучи відкритою, орієнтованою на дотримання законних прав громадян на інформацію й інтелектуальну власність, ця політика повинна бути протекціоністською, що підтримує вітчизняних виробників технологій, що захищають внутрішній ринок від проникнення в нього схованих елементів інформаційної зброї. Це особливо важливо сьогодні, коли інформаційні технології масово закуповуються за кордоном, а власний науково-технічний і виробничий потенціал має тенденцію до руйнації.

Але будемо сподіватися , що нас очікують кращі перспективи.

Маракова І., Рибак А., Тесленко П. Проблеми комплексного забезпечення безпеки інформації в Україні // Вісник УАДУ. – 2001 р.– № 3. – С. 343-346.

Роговец В.И. Информационные войны в современном мире: причины, механизмы, последствия. // Персонал.– 2000.– № 5 (59).– С. 35-38.