Науковий
простір Європи – 2007
Медицина
/ 3. Організація охорони здоров’я
Єрмоленко Т.І., Толочко В.М.
Національний фармацевтичний університет
Фармакоекономічні
дослідження лікарського забезпечення хворих сечокам’яною хворобою в умовах
спеціалізованого стаціонару
Враховуючи, що в Україні триває процес реформування охорони здоров’я,
основним пріоритетом якого є контроль якості медичної допомоги населенню і
раціональне використання бюджетних коштів, впровадження стандартів медичних
технологій, актуальним є фармакоекономічні дослідження.
Тому метою нашого дослідження було застосування фармакоекономічних методів
для оптимізації лікарського забезпечення хворих сечокам’яною хворобою. Виходили з того, що важливість
фармакоекономічних методів визначається
декількома складовими. По-перше, швидкими темпами росту вартості лікування
даного захворювання. По-друге, появою альтернативних схем лікування того самого
захворювання, при виборі яких доводиться враховувати не тільки їх клінічну
ефективність, але й вартість. Зростання вартості лікування взагалі є серйозною
суспільною й економічною проблемою.
Таким чином, застосування фармакоекономічних методів оцінки різних підходів у використанні
лікарських засобів дозволяє визначити місце тих або інших лікарських засобів в
існуючому різноманітті рекомендацій з
лікування, формулярів і стандартів лікування. Саме фармакоекономічний аналіз
дає можливість визначити схему лікування або лікарський засіб з оптимальним
коефіцієнтом «витрати-ефективність» або «витрати-користь», або мінімізувати
витрати шляхом оцінки альтернативних схем лікування для раціонального
використання лікарських засобів й оптимального задоволення потреб у
фармакотерапії.
Актуальність соціально-економічного й загального медичного аспекту
сечокам’яної хвороби полягає в тому, що ця хвороба є однією з найпоширеніших
урологічних захворювань, схильної до рецидивів, і нерідко характеризується
завзятим, важким плином. Захворюваність сечокам’яною хворобою у світі становить
від 0,5 до 5,3%. В 68% випадків сечокам’яна хвороба розвивається в
працездатному віці (20-60 років), а щорічний приріст захворілих становить у
середньому 0,1%. У структурі захворювань нирок і сечовивідних шляхів,
сечокам’яна хвороба посідає друге місце по поширеності, третє – як причина
смертності й четверте – як причина інвалідності внаслідок урологічної
патології.
Одним із напрямків вирішення завдання є адекватне лікування хворих
сечокам’яною хворобою на підставі оптимізації використання лікарських засобів в
схемах лікування, зважена терапевтична тактика на основі оцінки ефективності,
безпеки і вартості лікування.
Об’єктом нашого фармакоекономічного дослідження було лікарське забезпечення
хворих сечокам’яною хворобою з метою створення мінімального переліку лікарських
засобів необхідних для забезпечення хворих сечокам’яною хворобою в умовах
спеціалізованого стаціонарного лікування та обґрунтуванні коштів на їх
придбання а також вивчення додаткових чинників, що можуть впливати на вартість
придбання лікарських засобів за профілем.
Вихідними матеріалами досліджень слугували дані з виписування і копіювання
листів-призначень історій хвороб, особистих досліджень і проведених екпериментів
із залученням 70 експертів провідних наукових та лікувально-профілактичних
установ.
Враховуючи, що в термінах перебування хворих сечокам’яною хворобою у
стаціонарі і у перебігу хворих існує різниця, використання лікарських засобів у
кожному конкретному випадку різне. Тому для узагальнення даних щодо
використання лікарських засобів досліджені середні значення потреби в них на
курс лікування за формулою:
, (1)
де: - середнє значення використання лікарських
засобів на курс
лікування одного
хворого;
Хn –
сумарне значення використання лікарських засобів за всією
сукупністю хворих;
n - кількість історій хвороб, що вивчались.
Результати розрахунків показали, що кожному найменуванню лікарських засобів
відповідає певне середнє значення його використання на курс лікування одного
хворого і коливається в широких межах. А тому важливим було провести оцінку
значень цього показника, шляхом використання коефіцієнту інтенсивності (Кі)
призначення лікарських засобів, який розраховується за формулою: , (2)
де: n – кількість історій хвороб, за якими хворим
призначали лікарський
засіб;
N – загальна кількість історій хвороб за вибіркою.
За значеннями коефіцієнт
інтенсивності (Кі) має наближатись до 1,0 і тим самим свідчити про
високу частоту використання того чи іншого лікарського засобу.
Для з’ясування фармакоекономічних аспектів лікарського
забезпечення хворих сечокам’яною хворобою в умовах стаціонарного лікування, які
ґрунтуються на мінімізації витрат при збереженні ефективності та безпеки
лікування, проведена оцінка загальної номенклатури лікарських засобів з
використанням показника варіації їх призначення за формулою:
, (3)
де: Пв – показник варіації призначення лікарських засобів.
Решту позначень див. у формулі (1).
При розрахунках виходять з
того, що значення Пв в нормі мають не перевищувати 10%. Більш високі
його значення ставлять під сумнів доцільність розглядати показники використання
лікарських засобів як нормативні.
Отримані дані використані для визначення потреби в коштах на придбання
лікарських засобів з нормативного переліку
забезпечення одного хворого у залежності від середнього їх використання
на курс лікування, вартості лікарського засобу і інтенсивності його
призначення, за формулою :
, (4)
де : Вл – витрати коштів
на одного хворого;
- середнє значення
використання лікарського засобу на курс
лікування ;
Кі - коефіцієнт інтенсивності призначення
лікарського засобу;
D – витрати
коштів на одиницю виміру лікарського засобу.
З результатами досліджень нами пропонуються 3 варіанти схем лікування
хворих сечокам’яною хворобою, які поєднують мінімальний перелік, потребу і
витрати на придбання необхідних лікарських засобів (див. табл.).
Таблиця
Мінімальний
перелік лікарських засобів, потреба та витрати на їх придбання для
консервативного лікування хворих сечокам’яною хворобою
• умови та термін
лікування: стаціонар, середній ліжко/день – 11, 1
№ п/п |
Мінімальний перелік лікарських засобів(ЛЗ) |
Од. виміру |
Середнє значення використання ЛЗ на курс лікування одного хворого |
Витрати коштів на одну од. виміру (у.о.) (D) |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Варіант №1 |
||||
1. |
Спазмоцистенал
10 мл |
фл. |
0,5 |
0,06 |
2. |
Розчин промедолу 2% 1 мл № 5 |
амп. |
1,71 |
0,41 |
3. |
Розчин омнопону 2% 1 мл №5 |
амп. |
1,74 |
0,19 |
4. |
Розчин еуфіліну 2,4% 5 мл №10 |
амп. |
4,2 |
0,05 |
5. |
Лазикс 1%
2 мл №10 |
амп. |
4,9 |
0,23 |
6. |
Кетонал 5%
2 мл №10 |
амп. |
5,5 |
0,48 |
7. |
Максиган
5 мл № 5 |
амп. |
6,0 |
0,30 |
8. |
Верошпірон 0,025
№20 |
табл. |
6,8 |
0,05 |
Продовження таблиці
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
9. |
Флуконазол 0,05
№10 |
табл. |
7,2 |
0,36 |
10. |
Баралгетас
5 мл №5 |
амп. |
8,2 |
0,45 |
11. |
Зинацеф 0,75
№1 |
фл. |
10,0 |
3,54 |
12. |
Фортум
1,0 №1 |
фл. |
10,0 |
9,61 |
13. |
Розчин анальгіну 50% 2 мл №10 |
амп. |
10,4 |
0,04 |
14. |
Цефтриаксон
1,0 №1 |
фл. |
10,5 |
1,66 |
15. |
Розчин гентаміцину 4% 2 мл № 10 |
амп. |
11,3 |
0,06 |
16. |
Розчин папаверину гідрохлориду 2% 2 мл №10 |
амп. |
11,9 |
0,06 |
17. |
Цефазолін
1,0 №1 |
фл. |
12,3 |
0,88 |
18. |
Іфіципро
0,5 №10 |
табл. |
12,9 |
0,10 |
19. |
Офлоксацин
0,2 №10 |
табл. |
15,6 |
0,14 |
20. |
Ністатин 500000 ОД №20 |
табл. |
29,3 |
0,05 |
21. |
5-Нок 0,05
№50 |
табл. |
58,9 |
0,05 |
22. |
Блемарен
200,0 |
гр. |
140,9 |
0,09 |
Загальні витрати на курс лікування (у.о.) (Вл) 16,22 |
||||
Витрати на 1 ліжко/день (у.о.)
1,46 |
||||
Варіант №2 (до варіанту №1) |
||||
2. |
Кетанов 3%
1мл №10 |
амп. |
2,2 |
0,63 |
3. |
Кетолонг 3%
1 мл №10 |
амп. |
6,5 |
0,28 |
Загальні
витрати на курс лікування (у.о.)
(Вл)
17,76 |
||||
Витрати
на 1 ліжко/день (у.о.)
1,60 |
||||
Варіант №3 (до варіанту №1) |
||||
16. |
Но-шпа 2%
2мл №25 |
амп |
10,65 |
0,29 |
18. |
Ципрофлоксацин 0,5 №10 |
табл. |
12,9 |
0,10 |
21. |
Палін
0,2 №20 |
капс. |
44,4 |
0,16 |
23. |
Розчин диклофенаку натрію 2,5% 3 мл №5 |
амп. |
5,6 |
0,11 |
Загальні
витрати на курс лікування (у.о.) (Вл) 25,10 |
||||
Витрати
на 1 ліжко/день (у.о.)
2.26 |
Запропоновані варіанти надають можливість вибору схеми лікування у кожному
окремому випадку захворювання, наявності коштів для придбання лікарських
засобів, умов фінансування спеціалізованих стаціонарів тощо.
В умовах ринкових відносин на обіг
лікарських засобів на вітчизняному фармацевтичному ринку, в тому числі на їх
вартість, впливають додаткові чинники. Серед них такі, як походження
лікарського засобу за його виробником і використання синонімів, які
зареєстровані до обігу.
Вказані чинники можуть по різному
впливати на вартість придбання лікарських засобів за профілем: збільшувати ,
зменшувати, або суттєво не впливати.
Таким чином, при розрахунку витрат на придбання лікарських засобів для
консервативного лікування хворих сечокам’яною хворобою в умовах
спеціалізованого стаціонару, завжди є можливість врахувати вплив додаткових
чинників і тим самим його також оптимізувати.
Отримані
результати покладені в основу методичних рекомендацій, які направлені для
розгляду ПК «Фармація» МОЗ і АМН України.