Педагогічні науки №5

Сидоренко Н. М.

Лисичанський педагогічний коледж

Луганського національного педагогічного університету

імені Т. Г. Шевченка

Формування і розвиток діалогічності у майбутніх вчителів

Сучасна епоха глобалізації висуває на перший план проблему гуманітарного досвіду людини - досвіду самосвідомості і людської цінності. Ідеї гуманності представлені в різних науках, у тому числі і в педагогіці. Гуманітарна освіта розглянута в контексті антропологічної парадигми, ставить питання про „наочність” і умови такого освітнього процесу, який забезпечує вирощування „ людського” в людині .

Діалог, що визначає специфіку гуманітарної освіти, припускає наступні умови: відкритість гуманітарної системи, освітня ситуація як „присутність в сьогодні”; ухвалення „іншого”; позиція ціннісно-смислової рівності; питально-відповідні відносини між „цілими висловами”; спільність (со-буття).

Діалог – як форма спілкування, як спосіб пізнання, як особистісна позиція, як вміст освіти і спосіб організації навчально-виховного процесу. Визнаючи важливість діалогу не можна зменшувати значення монологу. Монолог і діалог є способами буття, що забезпечує їх діалектичну єдність. Діалогічність педагога припускає: прийняття інших, схвалення їх відчуттів; емпатичні слухання і емпатичне розуміння учнів; потреба у контакті зі своїми учнями; здатність передавати дітям свої переживання, цінності і сенси.

Духовно-етичний рівень сучасної людини не відповідає тому високому рівню цивілізованого розвитку суспільства, на якому воно сьогодні знаходиться. Тому такою актуальною стає проблема гуманітаризації освіти – більш послідовного проведення особистісно-індивідуальної орієнтації освітнього процесу; формування гуманітарного мислення, в центрі якого людина і світ людини; персоніфікації цінності, поглиблення гуманітарного змісту самих гуманітарних дисциплін.

Діалог – явище, яке є основою гуманітарної освіти, цілісного сприйняття людини, адекватне її розуміння можливе тільки в діалозі. Актуальність проблеми визначається тим, що реальна шкільна практика доводить, що в останні десятиліття в наявності загострення суперечностей:

1. між потребою суспільства в гуманітаризації сучасної шкільної і вузівської освіти і неопрацьованості змістовного компоненту гуманітарної освіти і його технологій;

2. між потребою суспільства в діалогічності вчителя, який зміг би реалізувати гуманітарні людиноцентристські технології і невисоким рівнем сформованості діалогічності педагогів.

Виявленні особливості діалогу охарактеризовані 12 видів діалогу. Людина в своїй сутності є єдність „множинною”. Показником виступає діалогічність-власне-людська здатність особистості бути суб’єктом власної освіти. Діалогічність ми розуміємо як особливу особистісну позицію, особливий світогляд.

Змістовим компонентом гуманітарної освіти є діалогічний досвід, який виявляється як досвід діалогічних відносин – в мисленні, пізнанні, спілкуванні. Механізмом формування діалогічності майбутніх вчителів є сукупність діалогічних ситуацій в процесі навчання. Логіку формування діалогічності визначають етапи накопичення досвіду діалогічних відносин студента до власних мотивів і потреб; власних знань і пізнавальних можливостей. Визначенні критерії сформованості діалогічності:

- потребово-мотиваційний;

- інтелектуально-когнітивний;

- комунікативно-операційний;

- діяльнісно-компетентнісний.

Виявлені п’ять рівнів сформованості діалогічності:

- монологічна позиція закритості і небажання спілкуватися;

- сформованість діалогічності на рівні бажання;

- діалогічність на рівні знання;

- діалогічність на рівні умінь;

- діалогічність на рівні ціннісно-смисловому.

Результати експерименту дозволять зробити висновок, що діалогічність у майбутніх вчителів сформована на середньому рівні. Система формування включає роботу над собою. Рішенню задач сприяє „педагогічний театр” - це модель драматизації педагогічної реальності і відносин учасників освітнього процесу і „школа гештальта” – модель діалогово-феноменологічної взаємодії особистості з власною суб’єктивністю.

Аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури дозволяє зробити висновок, що проблема діалогу розроблена, а проблема діалогічності вимагає дослідження.

Формування діалогічності майбутніх вчителів буде ефективніше, якщо основною формою взаємодії педагогів і студентів буде рівноправна співпраця, якщо механізмом стане ситуація діалогу, якщо будуть визначені і покладені в основу критерії і рівні сформованості діалогічності, якщо будуть реалізовані запропоновані моделі підготовки вчителя.

Література

1. Белова С.В. Педагогика диалога: Теория и практика построения гуманитарного образования: Монография.- М.: АПКИППРО, 2006

2. Зингер С. Гештальт: искусство контакта. Новый оптимистический подход к человеческим отношениям.- М.: ПЭРСЭ, 2002

3. Учитель и ученик: возможность диалога и понимания / сост. Е.А.Геникс, Е.А. Трофимовна; под. общ. ред. Л.І. Семиной. – М.: изд-во «Бонфи», 2002

Відомості про автора

Прізвище Сидоренко

Ім’я Наталія

По-батькові Миколаївна

Посада викладач дошкільної педагогіки

Домашня адреса вул. Героїв Сталінграду,21, м. Лисичанськ, Луганська область 93108

Контактні телефони :(06451) 6-20-42;тел. / факс:(06451) 6-22-36

E-mail:Lpk@ukr.net