|
Михайлова Л.М., Луганський національний аграрний університет |
Розвиток культурологічної компетентності
старшокласників
засобами зарубіжної художньої культури
В епоху глобальних проблем, коли людство відчуває нестачу природних ресурсів, страждає від терактів, хвороб, наркоманії, злочинності, представники гуманітарних і негуманітарних наук вирішують питання: яким чином можна зупинити цю глобальну кризу і чому сьогодні Зло, а не Добро отримує перемогу в людських взаєминах, адже стільки часу було витрачено на те, щоб олюднити й окультурити людину. Невже, дійсно, мав рацію той, хто сказав: “Люди погані не тому, що вони погані, а тому, що вони люди”?
Аналіз загальних проблем, що існують у сучасному світі,
зокрема в українському суспільстві, дає підстави для висновку про їх
суб’єктивний характер, оскільки докорінна причина кризового стану міститься в
самій людині, рівні її свідомості й розвитку внутрішнього світу. Як вважають
сучасні науковці – педагоги, психологи, соціологи – вирішення проблеми має
комплексний характер і залежить як від
змін у підходах до виховання, участі всього прогресивного людства у створенні
сприятливого соціокультурного середовища, так і від активності самого індивіда.
Сучасна педагогічна наука знаходиться в пошуку нових
технологій навчання й виховання підростаючого покоління, пропонує зміни в
змісті предметів і в структурі навчальних планів, доводить необхідність
гуманізації і гуманітаризації освітньої галузі як однієї з пріоритетних у
формуванні нової людини, яка, на думку, О.Г. Білоруса, має відчувати
відповідальність не лише за своє життя, а й за те, що відбувається на планеті [
1, 34] .
Проблемі гуманізації і гуманітаризації освітньої системи
приділяли увагу чимало вітчизняних
учених і практиків, а саме: О.Балл, І.Бех, С.Гончаренко, В.Кремінь,
Ю.Мальований, О.Олексюк, П.Щербань та інші. Більшість із них пов’язують цей
процес із розвитком компетентної молоді
через прилучення її до неперехідних вічних цінностей, якими є Краса, Добро,
Любов, культура й мистецтво. Про значний позитивний вплив мистецтва на
внутрішній світ людини доводили ще мислителі давніх часів. Так, про
унікальність античної трагедії щодо очищення людської душі від гніву, образи,
агресії говорив Аристотель. А кіно сьогодні взагалі посідає перше місце серед
інших видів мистецтва через свою поліфункціональність, що виявляється у
формуванні свідомості людини, її естетичних смаків і потреб.
У вітчизняній педагогічній науці мистецтво розглядається як
засіб гармонізації внутрішнього світу особистості, що здійснює вплив на її
ціннісні орієнтації (Н.Дмитрієва, Є.Квятковський, Б.Ліхачов, Л.Масол,
Н.Миропольська, Б.Неменський, Б.Юсов та ін.). Основними функціями мистецтва
науковці визначають: суспільно-перетворюючу, пізнавально-еврестичну,
художньо-концептуальну, виховну, естетичну, інформаційну та комунікативну.
У сучасних умовах існування й розвитку соціокультурної
інтеграції, взаємовпливів і взаємодій різних за своєю духовною основою
культурна одне з перших місць, на наш погляд, висувається виховна й
комунікативна функції мистецтва.
Український соціокультурний простір відзначається
різнобарвністю, в ньому разом з українським мистецтвом знаходять своє місце
твори західних і східних митців, що, з одного боку, викликає інтерес учених, а
з іншого - змушує педагогів шукати шляхи інтеграції художніх цінностей інших культур
у зміст сучасної освіти.
Науковцями Інституту проблем виховання АПН України було
розроблено й запропоновано у зв’язку з цим навчальний курс для старшокласників
“Художня культура”, мета якого полягає в особистісному художньо-естетичному
розвитку учнів, формуванні в них світоглядних орієнтацій і компетентностей у
сфері художньої культури, вихованні потреби у творчій самореалізації та
духовному самовдосконаленні у процесі опанування цінностями української і
зарубіжної культури [4 , 184].
Як зазначають автори програми (Л.Масол, Н.Миропольська та ін.), організація навчально-виховного процесу за цим курсом виходитиме з позиції, що розуміння мистецтва – це творчий процес співпереживання та інтерпретації образів, що носить активно діалогічний характер. Саме “діалог культур” дає змогу особистості не тільки прилучитися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, а самовизначитися в світі культури, включитися в її творення, удосконалюючи насамперед власний духовний світ [ 4,185].
Потенціал мистецтва, вважає О.Олексюк, - “це міра можливостей актуалізації його сутнісної естетичної сили в реальній культурній ситуації та в надбуттєвості через здатність інтегрувати діалог людини зі світом. Естетичний потенціал мистецтва втілює ідею краси у виразності форм та естетичної досконалості всієї структури художнього матеріалу” [3, 16]. Усе це є основою для активного залучення школярів до надбань світової художньої культури.
У навчальному процесі мистецтво активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє розвитку їхньої інтелектуальної сфери, пробуджує творчу активність. Завдяки знайомству з кращими досягненнями художньої культури Індії, Китаю, Японії, країн Західної Європи старшокласники через діалогічне спілкування відчувають “дух” культури, усвідомлюють її особливості, поринають у внутрішній світ митця - це дозволяє розвинути в них культурологічне бачення, вміння слухати й сприймати думки іншого, проявляти терпимість, що загалом сприяє розвитку їх культурологічної компетентності й духовному зростанню.
1.
Білорус О.Г. Загрози, виклики та імперативи
глобалізації світового розвитку //Наука та наукознавство.- 2001.- №3.- С.24-36.
2.
Нафанец Е.А. Основы формирования эстетических
ценностей у учащихся многопрофильного лицея//Духовність особистості:
методологія, теорія і практика; Зб. наукових праць.- Луганськ: Вид-во
Східноукраїнського нац. ун-ту ім.В.Даля, 2004.- С.171-180.
3. Олексюк О. Духовний потенціал мистецтва // Мистецтво та освіта. - 1996.- №2.-С.2-6.
4. Художньо-естетичний цикл: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-11 класи.- К.: Перун, 2005.