Філологічні науки/6.Актуальні проблеми перекладу

Мельник М.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Трактування біблеїзмів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських перекладів Дж. Г. Байрона)

Статтю присвячено дослідженню авторського осмислення біблеїзмів у перекладознавчому аспекті. На матеріалі творів Дж. Г. Байрона та їхніх українських перекладів зроблено спробу розглянути особливості авторського стилю, проблему відтворення цих особливостей у перекладах.

Мета роботи передбачає реалізацію таких завдань:

1) виявити особливості трактування окремих біблеїзмів та описати процес формування біблійних текстів у творчості Дж. Г. Байрона;

2) шляхом зіставного аналізу оригіналу та українських перекладів простежити перекладацький вплив на трансформацію авторського тексту.

Об’єктом дослідження слугують твори Байрона та їх українські переклади.

В роботі широко використовуються описовий, історико-зіставний та компонентний методи.

Мова Біблії досліджена ще не повністю, тому філологи активно вивчають це питання. Лише той факт, що слово ‘біблеїзм’ не зафіксоване в одинадцятитомному „Словнику української мови” красномовно свідчить про зворотнє. Поняття ‘біблеїзм’ трактується як біблійне слово або вираз, що ввійшов до загальної мови [1, c. 66].

Специфіка біблеїзму полягає в універсальній гнучкості: сакральний аспект Біблії є єдиним для всіх народів християнського світу. Первинна поетика Біблії у перекладах одомашнюється, асимілюючи елементи стилістики  та поетики мови і культури-сприймача. Кожна така одомашнена Біблія сприймається як невід’ємний компонент рідної культури і є неоднаковою для різних націй. Отже, авторське трактування біблеїзму зумовлене його національним топологічним варіантом, зафіксованим у відповідному перекладі Біблії. Крім того, біблеїзм у авторському трактуванні відображає особисту концепцію інтерпретатора й актуальні алюзії, пов’язані з мотивом у певну соціально-історичну епоху розвитку певної нації [2, c. 129].     

Текстова реалізація мотиву братовбивства пронизує Байронову містерію „Cain”, перетворюючи твір на біблійний текст. Українські перекладачі зазвичай вдаються до прихованої алегоризаціїї. Так, Є.Тимченко вводить у переклад мотив страху: “he is something dreadful” – „це річ страшенна”; “it seems an awful shadow” – „страховищем вона мені здається” [3, c. 7]. В перекладі Ю.Корецького значення оригіналу виводяться в кліше: “…there is // A wisdom in the spirit that directs // to right” – „у духа // Є мудрість, що до правої мети // скеровує” [3, с. 7].

Біблійна топологія Байронової містерії “Cain”, що охоплює всі лінгвальні рівні тексту, зводиться до формально-стилістичної та образної. Формально-стилістичний топос відображає формальні особливості біблійного стилю, які безпосередньо не пов’язані зі змістом, проте виконують суттєву функцію акцентування. Ознакою такого топоса є гіперонімічне маркування джерела, тобто вказівка на Біблію.

Залежно від потенціалу мови у кожному конкретному випадку, українські перекладачі вдаються до різних методів компенсації за функціонально-прагматичним типом у поєднанні з методом компенсації за місцем:

– замінюють консонанс чи асонанс чергуванням приголосних: “smooth agonies of adulation” – „гладка гниль залеглості” [3, c. 9];

– застосовують нові, не актуалізовані у Байроновому творі, проте релевантні форми біблійного паралелізму: “…what do you think of them?” – „то що на се міркуєш і гадаєш?” [3, с. 9].

Образна біблійна топологія закладена у словах, що через алегоричні компоненти спроектовані на Біблію і несуть семантичне навантаження тексту. У перекладах Байронової містерії “Cain” вона зазнає таких видів переструктурування:

– актуалізація біблійного топоса, відсутнього в авторському тексті. Наприклад, І.Бунін вводить у текст перекладу нехарактерні для Байронового стилю топоси-формули: “that which I am I am” – „я Син гріха” [3, с. 10];

– заміна топоса суміжним, що супроводжується розгортанням біблійної символіки до рівня символічної архісеми: “... let me not see my offspring fall into // the snares beyond the walls of Paradise, // which e’en in Paradise destroy ‘d his parents” – “хай не побачу я своє дитя // заплутаним в ту сіть, яка згубила // в раю колись батьків його” [3, c. 11].

Переклади можуть виконувати як первинну, так і вторинну функцію щодо літератури-сприймача. Зокрема, якщо література перебуває на етапі становлення, первинна функція перекладів передбачає певне стирання різниці між перекладанням та оригінальною творчістю у версіях, наслідуваннях, адаптаціях тощо.

Проведене дослідження дало змогу окреслити специфіку відтворення авторського трактування біблеїзмів у перекладах і дійти висновків, що біблеїзм актуалізується в авторському тексті як на тематичному, так і на лінгвальному рівнях і знаходить своє текстуальне вираження у топосах; оптимальне перекладацьке завдання полягає у відтворенні біблеїзму згідно з авторською концепцією, тобто у поєднанні його діагностики з контекстуальною варіативністю; функціонально-контекстуальний аналіз Байронової містерії “Cain” і компонентний аналіз топологічно маркованих слів засвідчив, що внаслідок авторського трактування біблеїзми актуалізуються у тексті за формально-стилістичними ознаками і за спільністю образних асоціацій.

Література:

1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М.: Советская энциклопедия, 1996. – 435 с.

2. Біблія і культура: Чернів. нац. ун-тет//Зб. наук. статей/Ред. кол. М. Жулинський.- Ч.,2004.- Вип.6. – 219 с.

3. Дзера О.В. Індивідуально-авторське трактування біблійних мотивів як перекладознавча проблема (на матеріалі укр. перекладів Дж. Г. Байрона): Автореф. дис. канд. філол. наук.- К.,1999. – 20 с.