Филологические науки

(теоретические и методологические проблемы исследования языка)

Куделько Зоя

(Чернівецький національний університет)

Специфіка терміна в контексті нормалізації

Незважаючи на велику кількість термінологічних досліджень, проблема визначення терміна все ще продовжує залишатися складною та дискусійною. Зупинимося лише на деяких особливостях термінів, пов‘язаних із низкою питань, що нас цікавлять, і, в першу чергу, – з нормалізацією термінології. Наведемо тут самі дефініції терміна, що відображають, на нашу думку, більшість існуючих типових точок зору та взаємодоповнюють одна одну.

Б.М.Головін пише: “Термін – це окреме слово чи утворене на базі іменника підрядне словосполучення, що означає професійне поняття та призначене для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії (наукової, технічної, виробничої, управлінської)” [1, c. 276]. Таке визначення, на нашу думку, є досить вдалим, містким, хоча деякі моменти можна піддати сумніву. Суперечливим є, зокрема, той факт, що всі терміни утворюються лише на базі іменника. Таким підґрунтям інколи можуть служити також і прикметники, дієслова (особливо у шаховій термінології), прислівники (у музичній термінології). Не зовсім зрозумілим видається положення про “cпецифічні потреби спілкування”, про слабко відображені функції терміна в парадигматичному плані; не наголошено на деяких особливостях термінів на відміну від загальновживаних слів тощо. І.С.Квітко, спираючись на різнотипні визначення, пропонує власну “сумарну” дефініцію: “Термін – це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), вступаючи у системні відношення з іншими словами та словесними комплексами і утворюючи разом зі ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнуту систему, яка характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю” [2, c. 21].

Тут ми не ставили перед собою завдання аналізувати підходи до тлумачення поняття термін, вважаючи, що кожна така дефініція відповідає певним практичним потребам, взаємодоповнює одна одну і підтверджує одночасно той факт, що неможливо через посередництво одного порівняно короткого визначення чітко й однозначно окреслити межі такого складного поняття, як термін.

Для спеціаліста виділення терміна з будь-якого контексту не є складним завданням. Він уже інтуїтивно відчуває, що від інших розрядів слів функціонального стилю наукової та технічної літератури терміни відрізняються своєю величезною інформаційною насиченістю. Ця особливість термінів визначає, на нашу думку, той факт, що терміни вимагають більш деталізованого словникового тлумачення, на відміну від загальновживаних слів. Крім того, така інформаційна насиченість жодним чином не означає великих втрат інформативності терміна в тексті, тобто суттєвої різниці між значенням терміна і його змістом у мовленні.

Акцентуючи увагу на особливостях термінів, ми зважали також на їх однозначність і експресивну нейтральність. Але й цими особливостями терміни не можуть відрізнятися від загальновживаних слів; подібно до того, як не існують у загальнолітературній мові лише багатозначні й експресивно забарвлені слова, так і в мові науки та техніки не всі терміни є однозначними або емоційно нейтральними. Разом з тим слід зауважити, що однозначність потрібно розглядати як явище бажане, проте не завжди реально існуюче.

Аналогічний погляд можна висловити і про емоційно забарвлені терміни, хоча тут правильніше було б говорити не про експресивність терміна або виразу, а про інтенсивність деяких семантичних складників, одного або кількох смислів, що об’єктивно входять до складу лексичного значення.

Застосування елементів експресивності, які створюють нові, незвичні компоненти значення (як окремих лексичних складових, так і виразу в цілому), не є визначальним і не повинно бути властивим термінології. У таких випадках потрібно, напевно, говорити про фразеологізацію термінології, про різні ступені ідіоматичності, властивої, (як ми неодноразово переконуємось), не лише загальновживаним словам, але почасти й термінам.

Такі терміни часто є синонімічними до інших найменувань, також можуть і відмирати або ж розподіляти між собою сфери функціонування. Дані мовні факти повинні знаходити своє відображення в термінологічних словниках.

Отже, ми все більше переконуємось в тому, що терміни не є ізольованими від загальновживаної мови та мають лише їм притаманні властивості – вони складають самостійну повноцінну частину загального складу мови, де властивості слів виявляються певніше, більш регламентовано, відповідаючи вимогам професійного спілкування і взаєморозуміння. Таким чином, можна говорити про превалюючий характер властивості терміну в порівнянні з загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї чи іншої властивості в межах різних сфер мови; можна утверджувати бажані властивості термінологічної одиниці, але не припустимо вважати дану одиницю неповноцінною або непотрібною тільки через те, що їй не притаманна ця властивість, надто ж коли даним терміном ще й давно користуються.

1. Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М.: Высшая школа, 1980. – 335 с.

2. Квитко И.С. Термин в научном документе. – Львов: Вища школа, 1976. – 128 с.