Філологічні науки № 7 мова, мовлення,
мовні комунікації
Кийко Т.В.,
Академія праці і соціальних відносин, Київ
Власні імена відіграють важливу роль у пізнанні історії, культури, мови народу тієї чи іншої країни.
Англійські імена дуже мало вивчені з точки зору соціолінгвістики та лінгвокраїнознавства. До цього часу залишаються питання щодо функціонування їх в якості соціальних знаків. Ситуація ускладнюється відсутністю країнознавчих довідників з англійської антропонімії, а також недоліками існуючих антропонімічних словників, у яких енциклопедична інформація імен, їх соціально-історичні та соціокультурні ознаки наведені лише частково.
В художньому творі ім’я персонажа виконує роль маркера його психологічної, ідеологічної відокремленості, окремоії життєвої позиції, певного місця в соціальній обстановці.
Якщо той чи інший літературний персонаж відображено у письменника влучно, то в уявленні читача образ героя та його риси будуть пов’язані з одним словом – іменем героя. Ім’я виступає основою образу, а образи, в свою чергу, взаємодіють один з одним, створюючи систему образів твору, і входять до системи образних засобів. Розвиток, пересування, поєднання образів і складають структуру художнього твору.
Тісний
взаємозв’язок образу та імені персонажа підтверджує зміна функцій власних імен
персонажів на основі зміни самих образів. Для літератури XVIII i XIX століть були характерні так
звані “розмовляючі” імена, які вказували на якусь
рису характеру або зовнішності персонажу. В їх основі – натяк, асоціація,
метафоричний перенос.
Інтелектуалізація
літератури ХХ століття, зв’язок із філософією, психологією, соціологією та
іншими науками проявилась і в ускладненні трактування образів. Це, в свою
чергу, відповідно відбилося на найменуванні персонажів.
В сучасному художньому творі велику роль відіграє асоціативність власних імен. Вибираючи ім’я і прізвище своєму герою, автор художнього твору повинен приймати до уваги всі фактори, поєднані з функціонуванням імені в суспільстві та літературі. Авторська індивідуальність багато в чому визначає цей вибір, і успіх або невдача твору залежить від яскравості та легкості запам’ятовування образів героїв, а отже, і від точності та виразності їх імен.
Серед різноманітності функцій власних імен особи виділяються кумулятивна, номінативна та комунікативна.
Кумулятивна функція властива всім розділам антропонімічної лексики: особові імена, прізвища та прізвиська є зберігачами національно-культурної семантики та джерелами країнознавчої інформації.
Номінативна (називна функція) є основною семантологічною функцією антропонімів. Називна функція імен тісно пов’язана з денотативною, оскільки об’єкт індивідуалізується, але і одночасно класифікується за тією чи іншою прикметою.
Комунікативна функція антропонімів виявляється в застосуванні власних імен, прізвищ та прізвиськ як таких або в складі певних формул для звертання, встановлення контакту та виразу ставлення до тієї чи іншої особи.
Дослідження вказують на те, що антропоніми утворюють організовану сукупність одиниць, пов’язаних між собою системними відносинами.
Автор обирає ім’я героя, виходячи із задуму твору та враховуючи потенціал і статус персонажу. У ході розвитку сюжету з іменем персонажу починають виникати певні відомості про нього: враження від нього, його зовнішній вигляд, характер, соціальне положення і т.д. Поступово ім’я становиться свого роду “контейнером” всієї інформації про персонаж.
Дослідження розкриває функціонування власних імен у сучасному англійському романі. Власні імена - антропоніми в художньому тексті є актуалізаторами категорії персонажа, знаками окремих осіб, і це придає єдності всім випадкам застосування цього імені. Імена створюють центр, який поєднує всі нюанси описання, мовні характеристики, ситуативні рольові позиції по відношенню до інших персонажів, описання дій персонажів, дані про їх переживання та соціальне положення, які створюють образ персонажу. За ім’ям персонажу у читача поступово формується уявлення про його особистість.