Філологічні науки/3. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Горохова І.В.

Аспірантка Національного педагогічного університету

імені М.П. Драгоманова,Україна

Проблема фразеосемантичного поля в мовознавстві

Вивчення фразеології як підсистеми мови передбачає поглиблену розробку як загальних, так і спеціальних питань, зокрема проблеми значення фразеологічної одиниці, її відображення у лексикографії, а також функціонування ФО у сучасній літературній мові. На перших етапах розвитку фразеологічної науки вивчались в основному такі питання, як цілісність значення, сталість переосмислених словосполучень, їх здатність виконувати роль певних членів речення та функціонувати як окреме слово та ін.

На матеріалі російської мови вивчення фразеологічного значення відбувалося в різних аспектах із застосуванням різних методів і прийомів у працях В.В. Виноградова, С.І. Отегова, О.І. Молоткова, В.М. Телії, М.М.Шанського. Окремо слід виділити дослідження В.П. Жукова, що були присвячені вивченню питань співвідносності та еквівалентності семантики фразеологічних одиниць. В українському мовознавстві питання семантики фразеологічних одиниць були в полі зору І.Г.Чередниченка, Л.Г.Скрипник, М.Т. Демського, М.Ф. Алефіренка, Л.Г. Боярової, в історичному плані – у роботах Л.Г. Коломієць та О.С. Юрченка. Питаннями семантики у білоруській фразеології займались Ф.М. Янковський, А.С. Аксімов, І.Х. Лепешев, в англійській – Н.М. Амосова, О.В. Кунін, Р.П. Зорівчак, в німецькій – Я.А.Баран, І.І. Чернишова, в французькій – А.Г. Назарян, в італійській – Т.З.Черданцева, в іспанській – Н.М. Курчаткіна та А.В. Супрун.

Але незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених питанням семантики фразеологічних одиниць, ці проблеми остаточно ще не розв’язані. Це пояснюється складністю фразеологічної семантики, а також відсутністю єдиного погляду у вирішенні самої природи фразеологічного значення, семантичних процесів, які лягли в основу його формування тощо. Говорячи про теоретичні засади фразеологічного значення, треба, перш за все, встановити поняття фразеологічних одиниць, тому що від визначення характерних або диференційних ознак фразеологізмів залежить вивчення фразеології як в цілому, так і окремих часткових її аспектів.

Визначення поняття фразеологізму, запропоновані лінгвістами, значно різняться між собою. Проте всі вони зводяться в цілому до визначення фразеологізмів як якісно нової одиниці, яка має свої, лише їй притаманні ознаки. Отже, перш ніж визначити об’єкт фразеології, необхідно виявити і знайти його категоріальні (диференційні, відмінні) ознаки, відмежувати їх від не категоріальних ознак. У цьому плані до визначення природи фразеологізмів найближче підійшов О.І. Молотков, який не тільки теоретично обґрунтував свої положення, але й застосував теорію визначення обсягу фразеології при укладанні „Фразеологического словаря русского языка”.

Фразеологізм, як і слово, має своє значення, яке прийнято через його специфіку називати, на відміну від лексичного значення, фразеологічним. Основна особливість цього значення полягає в тому, що воно виникло внаслідок метафоричного переосмислення вільного словосполучення чи порівняння і нічого спільного вже не має із значенням тих складових частин (компонентів-слів), в процесі переосмислення яких воно утворилось. Фразеологічне значення є узагальнено-цілісним з неоднаковим рівнем цілісності, який залежить від ступеня деактуалізації складових частин фразеологізму: чим більша втрата компонентами особливостей слова, тим цілісніше значення всієї фразеологічної одиниці. У більшості фразеологізмів внаслідок деактуалізації компоненти втрачають семантичну самостійність і повністю позбуваються свого прямого лексичного значення. Проте не в усіх фразеологізмах деактуалізація відбувається рівномірно. Компоненти деяких фразеологічних одиниць, хоч і беруть участь у формуванні фразеологічного значення, адже певною мірою можуть зберігати семантичну самостійність. Другою якісною диференційною ознакою фразеологічних одиниць є її здатність виражати певні граматичні категорії, фразеологізм вступає в смислові та граматичні зв’язки з іншими мовними одиницями, виконуючи як єдине ціле роль того чи іншого речення. Третя ознака фразеологічних одиниць – це її постійний, відтворюваний за традицією компонентний склад. Ця ознака легко виявляється при зіставленні фразеологізму з тим словосполученням, яке генетично було його джерелом. У вільному словосполученні слова мають своє лексичне значення, перебуваючи між собою у семантичних та граматичних зв’язках; у фразеологічній одиниці - компоненти її не виражають свою функціональну самостійність, парадигматичні і синтаксичні властивості. Фразеологізм вступає у зв’язки з членами речення не окремими своїми компонентами, а повністю, як цілісна одиниця.

Невизначеність і неоднакове розуміння об’єкта фразеологічних досліджень супроводжується великою термінологічною плутаниною, використовується найрізноманітніші терміни: сполучення слів з переносним значенням, усталені фрази, усталені словесні комплекси, фразеологічний вислів, фразеологічна одиниця, фразеологічний зворот мови, стійка сполука слів, стійка фраза, ідіоматичне словосполучення, фразеологізм, ідіома, ідіоматизм, фразема тощо.

Феномен фразеологічного значення настільки складний і багатогранний, що всі властивості цього явища неможливо відобразити у порівняно короткій дефініції. Тому існує багато визначень фразеологічного значення, залежних від критеріїв, покладених в їх основу. Визначаючи фразеологічне значення через поняття „фразеологізм” А.В. Кунін позначає, що це „інваріант інформації, яка виражається семантично ускладненими окремо оформленими одиницями мови, що не утворюються за структурно-семантичними моделями вільних сполучень слів” [4:122]

Розглядаючи значення фразеологізму з точки зору семасіології, M.Ф. Алефіренко визначає його таким чином: «сукупність упорядкованих семантичних елементів – сем» [1:177]. Деякі вчені підкреслювали роль конототивного компоненту фразеологічного значення (M.Ф. Алефіренко, І.І.Чернишова). Інші вказують на своєрідність фразеологічного значення в плані номінації – його „дифузність” (М.Д. Городнікова, Г.Г. Краморенко), з чим пов’язане те, що фразеологізм позначає клас однотипних ситуацій і уявлень (М.Ф. Алефіренко).

Важливою особливістю фразеологічної семантики є другорядність відтворення мовної картини світу (М.Ф. Алефіренко). Ще одним важливим критерієм, на основі якого визначається фразеологічне значення, є співвідношення між значенням фразеологізму і семантикою складових даних компонентів фразеологічних одиниць. Практично всі лінгвісти підкреслювали, що значення фразеологізму не дорівнює сумі значень його складових компонентів (О.І. Діброва, А.А. Уфімцева). Однак у питанні про ступінь участі значення компонентів у структурі фразеологічного значення вчені не такі одностайні. Так, на думку М.Ф. Алефіренко, фразеологічне значення не відрізняється денотативним змістом лексичних значень компонентів і не виводиться з них [1:178]. Більшість фразеологів дотримуються іншої думки. Визначається різний ступінь участі значення компонентів у фразеологічному значенні (О.І. Діброва): від наявності у фразеологічного значення компонентної основи (B.П. Жуков) до участі окремих сем із значень компонентів у значенні усього фразеологізму (О.І. Діброва, Т.З. Черданцева). При цьому підкреслюється відсутність зумовленості фразеологічного значення семантикою окремих компонентів або значенням тих слів, які складали вільне словосполучення [3:16].

Критерій співвідношення фразеологічного значення та семантики компонентів фразеологізму відображає специфіку даного лінгвістичного явища, тому можливо прийняти наступне визначення фразеологічного значення, яке запропонував А.М. Мелерович: „фразеологічне значення є мовним значенням особливого типу, закріпленим за усталеним словосполученням, у тій чи іншій мірі абстрагованим від семантики мовних елементів, які утворюють його вираження і в результаті цього розподіляються безпосередньо і повністю між словами, які входять до складу сполучення” [5:184]. На думку деяких лінгвістів, фразеологічне значення утворюється в результаті метафоричного зрушення змінних комплексів, при цьому напрямок, обсяг і результат цього зрушення можуть бути дуже різними. У складі фразеологічного значення виділяються три аспекти: сигнифікативний, денотативний і конототивний [4:150].

Сигнифікативний аспект фразеологічного значення – це зміст поняття, реалізованого в цьому значенні. Під змістом поняття в науці розуміється „відображена в нашій свідомості сукупність властивостей, ознак і відношень предметів, ядром яких є відмінні суттєві властивості, ознаки і відношення”. Через денотативний аспект реалізується об’єм поняття на основі вичленення мінімуму узагальнених ознак денотата. Під денотатом фразеологічної одиниці ми розуміємо соціально закріплені, типові уявлення про певні явища і ситуації. Конотація – це стилістичний аспект значення, компоненти якого пов’язані з сигнифікативним і денотативним аспектами фразеологічного значення. Звичайно виділяються емотивний, експресивний і оціночний компоненти конотації, ще й стилістичний компонент (І.В. Арнольд). Дані чотири компоненти можуть виступати разом в різних комбінаціях або бути відсутніми. П’ятим компонентом є образність [4:152]. Даний конототивний компонент є характерним тільки для образних фразеологізмів, він не входить у структуру фразеологічного значення безобразних одиниць. Образність відсутня і у семантиці немотивованих фразеологічних одиниць, значення яких втратило зв’язок із первинним образом.

В теперішній час загальновизнаним є членування семантичної структури фразеологічних одиниць [2:69]. Значення фразеологізму розглядається як семантема, тобто сукупність сем, що має ієрархічну організацію. Під семами ми розуміємо „мікроелементи значення, які позначають реальні або уявні властивості денотатів” [4:161]. Серед сем виділяють інтегральні, які передають інформацію, загальну для групи фразеологічних одиниць, та диференційні, які виконують різні функції в межах даної групи.

Література

1. Алефиренко Н.Ф. Фразеологическое значение в системе семантических единиц других уровней языка // Теоретические прблемы семантики и ее отражение в одноязычных словарях. – Кишенев: Штиница, 1982.- С.176-180.

2. Баран Я.А. Основні питання загальної та німецької фразеології. – Львів: Вища шк., 1980.- 155с.

3. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. – М.: Просвещение,1978. – 100с.

4. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: Учебник для студентов ин-тов и фак.иностр.яз. – М.: Высш.шк.,1986. – 336с.

5. Мелерович А.М. О принципах семантического анализа фразеологических единиц // Теоретические прблемы семантики и ее отражение в одноязычных словарях. – Кишенев: Штиница, 1982. – С.180-184.