Підсекція 2 “Адміністративне
і фінансове право”
студент І курсу юридичного факультету Тернопільського
національного
На
сьогоднішній день є загальновідомо, що корупція – є основною проблемою
сучасності Української держави.
Хабарництво
можна спостерігати від найнижчих прошарків населення до самої верхівки – наших
політиків, високих державних службовців.
Я певен, що корупцію можна
побачити і застерегти лише тоді, коли вона проявляється у великому масштабі. Це
все тому, що немає належного контролю над цією проблемою. І щоб її побачити
вона повинна „добре” проявитись. І саме цей прояв виникає серед державних
службовців, здебільшого високих.
Існують (і
тільки існують) нормативні акти, що повинні були б застерігати від корупції:
Укази Президента України „Про
національну програму боротьби з корупцією” від 10 квітня 1997 р. №319/98, „Про концепцію
боротьби з корупцією” від 24 квітня 1998 р. №367/98, Конвенція „Про корупцію у
контексті кримінального права” від 27 січня 1999 р., і ще багато інших
нормативно-правових актів, що стосуються цього питання [3].
В цих
документах викладені засади за допомогою яких можна було б вирішити це питання,
але на мою думку це слід врегульовувати іншими методами, так як наше
суспільство, ще не доросло до цивілізованих методів вирішення проблем, особливо
коли вона стосується грошей і майна.
Хабарництво
є неконтрольоване і не видиме, тому його можна прирівняти, скажімо, до
крадіжки.
Чому ця
проблема існує і чому ніхто і нічим не може її подолати?
Це питання
ще не вирішено і невідомо коли вирішиться.
На мою думку
ця проблема полягає саме у: жадібності, ненажерливості, боротьбі за першість в
плані майнового статусу. Це все можна подолати лише трьома способами, так як
для нашого несформованого громадянського суспільства і менталітету інших
способів не існує.
1) Шляхом
революції: викорінити тих, хто корупцію створює і розвиває.
Всім відомо,
що коли знищують головного, то, ті хто під ним підкоряються і розбігаються... В
нашому випадку „головні” – державні службовці на високих посадах. Звичайно цей
метод суперечить правовій, демократичній державі, згідно Конституції України
(ст.1 ). [2]
2) Шляхом еволюції: в такий метод просто
потрібно чекати і розвивати культуру (громадянське суспільство) серед
населення, щоб майбутні покоління не знали, що таке корупція. Цей метод є
пасивним і потребує багато часу (якого в нас нема), щоб виправити становище.
Залишається
третій метод. Я його назвав – підкорення:
Забезпечити
службовців всім необхідним(в розумній кількості).
Помітно, що
наша держава відстає в плані належного соціального захисту і забезпечення
службовця, в порівнянні з іншими державами.
Внаслідок
цих об’єктивних і суб’єктивних чинників ця професія має переважно негативний
імідж: чиновників повсюдно звинувачують у корупції і хабарництві, нехтуванні
інтересами громадян. Звісно, диму без вогню не буває.
Та
попередити і усунути ці негативні прояви нашого буття можна тільки, якщо піти
на поступки нашим службовцям.
Відомо, що у
Франції державний службовець отримує 115 тисяч у.о. на рік, у США – 140 тисяч,
у Великобританії – 130 тисяч, у Японії і у Новій Зеландії зарплату платять
згідно ефективності роботи працівника.
Натомість,
на відміну від наших чиновників, західні держслужбовці не мають пільг. Будинки,
дачі, машини, коштовні подарунки вони купують на власний кошт[1]. Але ж
зарплата яка.
Таким чином,
можна сказати, що корупція це похідне явище, що походить від самого культурного
розвитку держави. Корупцію ніхто не створює, вона сама породжується, так само
як і культура. Внаслідок бачення в ній легкого вирішення питання в будь-якій
сфері суспільного життя. Я б навіть сказав, що корупція – це цивілізаційний
процес, так як, цивілізація це розвиток, внаслідок якого, люди винаходять нові
речі і нові підходи для спрощення вирішення проблеми, а ХАБАРНИЦТВО- це
спрощене вирішення питання.
Література:
1. Сухомлинський М.Я. Як живеться
державним службовцям за бугром // Експрес.
– 2005. – №14. – С.6.
2. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
3. Указ Президента України „Про національну програму боротьби з корупцією” від 10 квітня 1997р. №319/98.
4. Указ Президента України „Про концепцію
боротьби з корупцією” від 24 квітня 1998 р. №367/98.
5.Конвенція
„Про корупцію у контексті кримінального права” від 27
січня 1999 р.
Відомості про автора
Прізвище: Середзінський
Ім'я: Ігор
По батькові: Володимирович
Місце навчання: юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету
Курс: перший (I)
Тема
доповіді „Шляхи
подолання корупції в Україні”
Телефон:
8(0352)52-42-48
Ел.адреса: food-07@mail.ru