Биологические науки / 6.Микробиология.

Березна І. М., Воронкова О. С., Вінніков А. І.

11 міська клінічна лікарня м. Дніпропетровська, Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

ДІАГНОСТИКА ІНФЕКЦІЇ HELICOBACTER PYLORI ЗА ДОПОМОГОЮ ШВИДКОГО УРЕАЗНОГО ТЕСТУ ТА ЦИТОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Інфекція, викликана Helicobacter pylori (Нр), має глобальне значення. Широка поширеність інфекції Helicobacter pylori робить її однією з головних проблем медицини, найважливішою умовою успішного вирішення якої є точна діагностика пілоричного хелікобактеріоза [2]. З моменту виділення бактерій розробили багато методів діагностики, що дозволяють виявляти і ідентифікувати цей мікроорганізм. Розвиток і удосконалення цих методів допомогли отримати цінну інформацію про епідеміологію хелікобактеріоза, зіграли велику роль в розумінні патогенезу цієї інфекції.

Вперше у 1983 році австралійські вчені I. R. Waren, B.I.Marshall у біологічному матеріалі, узятому із слизової оболонки шлунка хворих хронічним гастритом, виразковою хворобою шлунка і виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, виявили й культивували спіралеподібні мікроорганізми, які спочатку віднесли до роду Campylobacter. У 1989 році Goodwin C.S. і співавт. продемонстрували, що ця бактерія генетично не належить до роду Campylobacter і назвали її Helicobacter pylori [4].

Пілоричні хелікобактерії – це дрібні грамнегативні мікроаерофільні бактерії зігнутої S – подібної або спіралеподібної форми, рухливі – на одному з полюсів мають від одного до шести джгутиків [1]. Довжина бактерії складає 2,5–3,5мкм ширина – 0,5–1,0мкм. Патогенність цього мікроорганізму забезпечується багатьма чинниками. Сьогодні відомо декілька чинників вірулентності, дозволяючих Нр заселяти, а потім персистувати в організмі господаря: спіралеподібна форма і наявність джгутиків; наявність ферментів адаптації; адгезивність; пригнічення імунної системи; цитотоксини (VacА і CagA), які сприяють посиленню продукції епителіоцитами інтерлейкіна-8, що є могутнім чинником хемоаттракцїї нейтрофілів, впливають на проліферативну активність, адгезію та цитоскелетну організацію епітеліальних клітин [3, 5].

Для діагностики інфекції Нр запропонована велика кількість різних методів. Тести для визначення Нр включають цілий спектр методів, заснованих на самих різних принципах [4, 7]. Ці методи варіюють від прямої візуалізації в культурі або гістологічному препараті до визначення специфічних продуктів бактеріального обміну і системної імунної відповіді.

Для визначення Hр використовуються числені інвазивні і неінвазивні методи дослідження. До інвазивних відносять методи, для проведення яких необхідна езофагогастродуоденоскопія, оскільки матеріалом для дослідження служать біоптати слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки. Неінвазивними названі методи, що не вимагають ендоскопічного дослідження. Також ці методи ділять на прямі і непрямі [6].

Для діагностики інфекції Нр використовують такі методи:

· бактеріологічний (визначення бактерій в мазках-відбитках, виділення чистої культури);

· морфологічний (цитологічне і гістологічне дослідження);

· біохімічні методи (швидкий уреазний тест, уреазний дихальний тест з ¹³С сечовиною);

· серологічні методи (імуноферментний аналіз, виявлення Нр у калі);

· молекулярно-генетичні (полімеразна ланцюгова реакція, методи молекулярного типування) [1, 4].

Матеріали та методи дослідження

Дослідження було проведено на базі КЗ 11 міської клінічної лікарні. Було обстежено 133 особи віком від 13 до 85 років, серед них чоловіків було 91 (68,5%), жінок – 42 (31,5%). Обстеження проводилось хворим, які знаходились у гастроентерологічному відділенні – 75 особам, терапевтичному відділенні – 11 осіб, та 47 хворим, які звернулися амбулаторно. Досліджували біоптати слизової оболонки шлунку. Серед обстежених були хворі з різними гастродуоденальними захворюваннями: з виразковою хворобою 45 осіб (33,8%), з хронічним гастродуоденітом 86 (64,7%), та з асоціацією виразкової хвороби та хронічного гастриту 2 особи (1,5%). Обстеження проводили здебільшого до лікування (129 хворих), лише у 4 осіб після лікування.

Для верифікації діагнозу хворим із стаціонару проводили фіброезофагогастродуоденоскопію (ендоскоп типу «Olimpus»), під час якої здійснювали прицільну мультифокальну біопсію слизової оболонки антрального відділу шлунку і країв виразкового дефекту. Для виявлення наявності і ступеня вираженості інфікованості Нр хворим проводили цитологічне дослідження слизової оболонки шлунку і швидкий уреазний тест.

Метою роботи було розглянути основні сучасні методи діагностики інфекції Нр та вивчити можливості швидкого уреазного тесту і цитологічного методу як високоспецифічні і високочутливі способи визначення інфікованості хворих.

Завданням роботи було ознайомитись та оцінити основні діагностичні характеристики швидкого уреазного тесту і цитологічного дослідження та проаналізувати частоту виявлення бактерій із слизової оболонки шлунку; кількість інфікованих в залежності від віку і статі.

Результати та їх обговорення

Результати лабораторних обстежень підтверждують наявність інфекції Нр у 43 осіб. При проведенні цитологічного дослідження, за допомогою якого можна мікроскопічно виявити бактерії та судити про ступінь засіяності по кількості мікроорганізмів в мазку – відбитку біоптата слизової оболонки, виявили активну інфекцію Нр у 43 осіб. Бактерії, як правило, розташовувались на поверхні епітеліального шару в товщі слизу або під ним. Ступінь засіяності у хворих була різною: у 20 хворих – висока (більше 40 мікробних клітин в полі зору); у 15 хворих – середня ( від 20 до 40 мікробних тіл); у 8 хворих – слабка (меньше 20 мікробних тіл); у 90 хворих – бактерії не виявлено.

Біохімічне дослідження (швидкий уреазний тест) показав також 43 позитивні відповіді, але ступінь засіяності була дещо іншою. Про це свідчила швидкість зміни забарвлення розчину, яка залежить від уреазної активності бактерій. Уреаза каталізує швидкий гідроліз сечовини, що знаходиться у вмісті шлунку. В результаті реакції утворюється аміак і вуглекислий газ. рН середовища зрушується в лужну сторону і цю зміну можна зафіксувати за допомогою індикатора. Швидкість зміни забарвлення індикатора залежить від уреазної активності, яка, у свою чергу, залежить від кількості бактерій. Поява малинового фарбування тесту свідчить про наявність в біоптаті мікробних тіл Нр. Про кількість останніх побічно судять за часом зміни забарвлення тесту.

Значне інфікування виявили у 18 осіб (малинове забарвлення з'явилось через 1 годину); помірне інфікування виявили у 20 осіб (малинове забарвлення з'явилось через 2-3години); незначне інфікування виявили у 5 осіб (малинове забарвлення з'явилось до кінця доби); у 90 хворих був негативний результат (зміна кольору розчину не відбулась). Позитивні результати проведеного уреазного тесту, які вказують на наяність Нр, в усіх випадках були підтверджені цитологічним дослідженням. Незначні відмінності спостерігались при визначенні ступеня інфікування. Кількість негативних результатів також була однаковою при обох дослідженнях.

Наступним етапом дослідження було визначення кількості інфікованих в залежності від їх віку. Так як кільксть позитивних і негативних відповідей проведених досліджень співпадає, то на рис. 1 ці показники винесли разом в однії колонці. З отриманих даних на можна зробити висновки, що найбільша кількість обстежених припадає на вік від 30 до 60 років. Саме в цей віковий період спостерігається найбільше звертань пацієнтів до лікарні.

Наявність Нр в віці 31-40 і 51-60 років досягає найбільших значень (відповідно 10 із 27 та 10 із 30 були інфіковані Нр). Найменше обстежено в віці до 20 років. Тут Нр виявили у одного із трьох пацієнтів. Обстежених у віці від 21-30, 61-70 та більше 70 років також небагато, але кількість інфікованих Нр практично співпадає з кількістю неінфікованих осіб. Найбільша кількість негативних результатів досліджень (26) та найбільша кількість обстежених (31) випадає на вік від 41 до 50 років.

Рис. 1 Результати досліджень в залежності від віку

Далі визначили залежність інфікування Нр від статі. Згідно даних на рис. 2 видно, що чоловіків обстежено більше, ніж жінок, майже в два рази. Всього в стаціонарі обстежено 42 жінки, серед яких інфіковані лише 13 осіб. Звідси можна зробити висновки, що майже кожна третя жінка, яка хворіє на гастрит або виразкову хворобу, інфікована бактеріями Нр.

Всього обстеженого 91 особу чоловічої статі, серед яких 30 були інфіковані Нр. За даними цитолоічного дослідження та швидкого уреазного тесту Нр була присутня у кожного третього чоловіка.

Рис. 2 Результати цитологічного дослідження і швидкого уреазного тесту в залежності від статі

Проведені дослідження допомогли оцінити основні діагностичні характеристики швидкого уреазного тесту і цитологічного методу. Ці методи є високочутливими, з їх допомогою можна визначити наявність і ступінь інфікування Нр, вони широко використовуються в лікарнях.

Висновки

1. Найбільшу кількість пацієнтів зі скаргами становили особи віком від 30 до 60 років.

2. Майже 30% обстежених мали позитивну реакцію на Нр.

3. Чоловіків обстежено в два рази більше, ніж жінок. Майже третина обстежених чоловіків і жінок, які хворіють на гастрит або виразкову хворобу, інфіковані бактеріями Нр.

4. Проведенні дослідження допомогли оцінити основні діагностичні характеристики швидкого уреазного тесту і цитологічного методу. Ці методи є високочутливими, з їх допомогою можна визначити наявність і ступінь інфікування Нр, вони широко використовуються в лікарнях.

Література

1. Аруин Л. И., Капуллер Л. Л., Исаков В. А. Морфологическая диагностика болезней желудка и кишечника. Москва: Триада-Х; 1998. – 260с.

2. Исаков В. А., Домарадский И. В. Хеликобактериоз. М.: Мед-практика, 2003. – 412с.

3. Кучерявый Ю. А. Инфекция Helicobacter pylori и заболевания поджелудочной железы // Клин. фармакол. и тер. – 2004. – №1. – С. 40-43.

4. Лапина Т.Л. Основные принципы диагностики Helicobacter pylori: Лекция // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. – 1999. – Т. 9, № 2. – С. 41-45.

5. Передерий В. Г., Ткач С. М., Скопиченко С. В. Язвенная болезнь. Прошлое, настоящее, будущее. Київ: Б.и., 2003. – 256с.

6. Ротейберг Г. Е., Струтынский А. В. Лабораторная диагностика заболеваний внутренних органов. М: ОАО «Медицина», 2003. – С. 36-41.

7. Петришин Ю. С., Зотя А.В., Шалько І.В. Нові перспективи діагностики Helicobacter pylori // Експерим. та клін. фізіол. і біохім.— 2000.— № 3.— С. 78—85.