Биологические науки / 6.Микробиология.

Стоякіна В. А., Воронкова О. С., Вінніков А. І.

7 міська лікарня м. Дніпродзержинська, Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

АНАЛІЗ ШТАМІВ S. aureus ВИДІЛЕНИХ ВІД ПАЦІЄНТІВ ДИТЯЧОГО ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

Незважаючи на велику кількість сучасних методів лікування, високоефективних антибактеріальних і антисептичних речовин, проблема лікування хірургічної інфекції зберігає свою актуальність у теперішній час. Число хворих госпіталізованих у дитяче хірургічне відділення, від яких був виділений вид Staphylococcus аureus, за період з 2003 по 2008 рік беззупинно збільшувалося.

За статистичними даними на 53 тисячі операцій частота гнійно-септичних післяопераційних ускладнень коливається від 1,51 % до 27,8 %. Значне місце в структурі таких ускладнень займають стафілококи, що є широко розповсюдженою групою мікроорганизмів, яка об’єднує сапрофітні та патогенні форми мікробів з різко вираженим ступенем їх патогенності та вірулентності [1]. Патогенність S. aureus обумовлена токсинами та екзоферментами, здатністю викликати нагноєння (фурункули, абсцеси, флегмони). Крім того, стафілококи володіють значною кількістю детермінант антибіотикорезістентності, що при значному їх поширенні в якості збудників внутрішньолікарняних захворювань, ускладнює епідеміологічну ситуацію, також вони здатні швидко набувати нових ознак антібіотикостійкості.

За деякими даними кількість штамів стафілококу стійких до пеніциліну складає 70-80%, стрептоміцину – 40-60%, еритроміцину – 40-50%, олеандоміцину – 40-45%. Зустрічаються також штами, що володіють множинною стійкістю до 5 – 10 та більше препаратів (такі штами зустрічаються з частотою 5-10%) [2; 3].

Метою нашої роботи було безпосереднє вивчення розповсюдженості стафілококів у пацієнтів дитячого хірургічного відділення та визначення спектру їх резистентності до антибіотиків та проведення ретроспективного аналізу за статистичними матеріалами відділення.

Матеріали та методи дослідження

Дослідження було проведено на базі дитячого хірургічного відділення 7 міської лікарні м. Дніпродзержинська, де знаходилися діти у віці від 1 дня до 17 років. Було вибрано та проаналізовано статистику по дитячому хірургічному відділенню у 2003 – 2008 роках.

Проводили бактеріологічне дослідження відокремленого відкритих інфікованих ран. Отриманий матеріал висівали на поживні середовища, мікроскопіювали, проводили ідентифікацію за рядом біохімічних ознак, наведених у визначнику бактерій Берджі для стафілококів, окремо вивчали прояв таких факторів патогенності як наявність лецитинази та плазмокоагулази [4; 5; 6].

Результати та їх обговорення

Для аналізу була взято дані групи пацієнтів з дитячого хірургічного відділення у кількості 20 осіб від яких отримали матеріал з раньових поверхонь. Проведена лабораторна діагностика матеріалу, взятого з раньових поверхонь паціентів дитячого хірургічного відділення, дозволила визначити патогенний мікроорганізм виду S. aureus. За кількістю мікроорганізмів можна судити про ступінь засіяності ран бактеріями виду S. aureus і його активність та патогенність.

Після того, як ідентифікували S. aureus поставили антибіотикограмму, яка свідчила про те, що отримані штами є найбільш чутливими до антибіотиків: цефтріаксону, цефалексину, цефазоліну, ципрофлоксацину, які належать до класів цефалоспоринів та фторхінолонів; помірно чутливими до антибіотиків: ріфампіцину, еритроміцину, норфлоксацину, доксициліну, амоксициліну, які належать до класу тетрациклінів, рифаміцинів, пеніцилінів та фторхінолонів; стійкими до ампіциліну, лінкоміцину, амікацину, оксациліну, пеніциліну, які належать до класу пеніцилінів.

В ході статистичного аналізу визначено, що сукупність зростань та спадів протягом 2003 - 2008 років кількості виділених штамів S. aureus у дитячому відділенні (рис. 1) змінювалася.

Рис. 1 Кількості випадків виділення мікроорганізмів виду S. аureus протягом 2003 - 2008 років у дитячому хірургічному відділенні.

Кількість випадків визначення S. aureus коливається з року на рік в невеликих межах. Ця закономірність спостерігається, тому що в патогенезі стафілококових інфекій провідну роль відіграє стан макроорганізму, а насамперед реактивність імунної системи, яка значною мірою залежить від багатьох зовнішніх факторів, які сьогодні, нажаль, не є сприятливими для підтримання стану здоров’я. Тому у комплексній терапії велике значення набувають заходи спрямовані на підвищення стійкості організму хворого.

Також спостерігається тенденція до збільшення інфікування S. aureus у літній період з червня по вересень. Причиною цього потенційно можуть вважатися сприятливі умови для розповсюдження цих бактерій.

Слід мати на увазі, що дані результати обумовлені конкретною вибіркою. Наявність ширшої вибірки та результати з інших лікарень можуть мати значний вплив на статистичні показники, але тенденція в цілому має зберігатися.

Висновки

1. Аналіз кількості штамів S. aureus виділених від паціентів дитячого хірургічного відділення виявив сукупність зростань та спадів кількості цих мікроорганізмів протягом 2003 - 2008 років. Визначено, що пік захворюваності на стафілококові інфекції припадає на проміжок часу з червня по вересень.

2. Визначено, що виділені штами володіють різним ступенем резистентності до антибіотиків:

· є чутливими до цефтріаксону, цефалексину, цефазоліну, ципрофлоксацину;

· є помірно чутливими до ріфампіцину, еритроміцину, норфлоксацину, доксициліну, амоксіциліну;

· є стійкими до ампіциліну, лінкоміцину, амікацину, оксациліну, пеніциліну, які належать до класу пеніцилінових

Бібліографічні посилання

1. Акатов А. К, Зуева В. Ф. Стафилококки. М.: Медицина, 1983. – 255 с.

2. Нейчев С. Клиническая микробиология. М.: София, 1977. – 316 с.

3. Генчиков Л. Л. Эпидемиология и профилактика гнойных инфекций на современном этапе //Стафилококки и стафилококковая инфекция. Саратов, 1980. – С. 245-267.

4. Заболотько В. М. Нормативні, правові, директивні документи. Бактеріологія. К.: Б.и., 2003. – 440 с.

5. Акатов А. К., Хатеневер М. Л. Систематика стафилококков и лабораторные методы их идентификации //Стафилококки и стафилококковая инфекция. Саратов: Б.и., 1980. – С. 4-24.

6. Adesiyun A. A., Taiini S. R. Biologic activiiy ol cell-associated staphylococcal enterotoxin A //J. Med. Primatol. – 1982. – Vol. 11, N 3. – P. 163-168.