Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Лис Б.А.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Стан, проблеми та перспективи іноземного інвестування в Україні

Розв'язання проблем трансформації національної економіки України на ринкових засадах, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагає залучення значних обсягів інвестицій. За оцінками спеціалістів, для створення повноцінної експортно орієнтованої економіки Україні необхідно 40-50 млрд. дол. США. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені та залежать від загальноекономічної ситуації в Україні, яка нині негативно позначається на всіх інвестиційних процесах.

За оцінками фахівців, Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння зовнішніх інвестицій у сумі 2-2,5 млрд. дол. США за рік. Така сума достатня для реконструкції пріоритетних галузей економіки впродовж 5 років. А при орієнтації лише на власні резерви цей процес неминуче триватиме 20 і більше років.

Потреба в іноземних інвестиціях визначається:

— надзвичайно низькою інвестиційною активністю власних товаровиробників та громадян (в умовах тривалої економічної кризи, стагнації виробництва, шаленої інфляції процес внутрішнього капіталовкладення останнім часом практично зупинився);

— гострою необхідністю технічної та технологічної модернізації виробництва, всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин та устаткування;

— потребою впровадження в усі сфери господарювання нових методів управління та маркетингу.

Згідно з ЗУ „Про режим іноземного інвестування” під іноземними інвестиціями розуміють усі „цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту”.

Говорячи про іноземні інвестиції, необхідно, перш за все, розмежувати державні та приватні інвестиції.

Державні інвестиції –– це позики, кредити, які одна держава або групи держав надає іншій державі.

Під приватними розуміють інвестиції, які надають приватні фірми, компанії чи громадяни однієї країни відповідним суб’єктам іншої країни.

На мою думку, іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у державній монополії) без шкоди для національних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією національних природних ресурсів (наприклад, трубопроводи, видобувні галузі, придбання у власність землі), у виробничу інфраструктуру (енергомережі, дороги і т. ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв'язок, галузі ВПК.

Зарубіжний капітал у формі підприємств із 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, виробництво будівельних матеріалів, будівництво (у тому числі житлове), для випуску товарів народного споживання, у розвиток ділової інфраструктури. Через спільні підприємства Україна могла б отримати доступ до нових технологій, їх формування доцільно в тих самих галузях, що й підприємств зі 100-відсотковою іноземною участю, а також у галузі наукомістких виробництв, при приватизації оборонних підприємств, що підлягають конверсії, та у сферах діяльності, які ми називаємо „екологозберігаючими” [1].

Притік портфельних інвестицій слід стимулювати у всі галузі економіки. Вони забезпечують притік фінансових ресурсів без втрати контролю української сторони над об'єктом інвестування. Це перевага для країни, насамперед, такої, що пов'язана з видобуванням ресурсів надр. Проте сьогодні залученню портфельних іноземних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично немає.

Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв'язанні ряду вузлових завдань. Серед них:

1. Активізація використання існуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів, особливо в тих ланках, де можна в короткі строки здобути хорошу віддачу від вкладених коштів, наприклад, при інвестуванні комплексу заходів щодо введення в експлуатацію великого масиву сьогодні недіючих вугільних шахт Донецького, Придніпровського та Львівсько-Волинського басейнів з покриттям видатків за рахунок виручки від продажу додатково видобутого вугілля;

2. Різке зниження питомих видатків палива та енергії у народному господарстві на основі переходу до енергозберігаючих технологій;

3. Комплексна модернізація діючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки виробництва, а також докорінне поліпшення умов праці;

4. Зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортуванні та сферах споживання енергоресурсів.

В минулому році Україна продемонструвала успіхи в залученні іноземних інвестицій, про що свідчить їх позитивна динаміка (рис.1) [2].

Рис.1. Прямі іноземні інвестиції в Україну

За даними Державного комітету статистики, у 2007 році прямі іноземні інвестиції (ПІІ) збільшились на 36,5% і станом на 1 січня 2008 року досягли 29489,4 млн. дол. Водночас відбулося і значне зростання прямих іноземних інвестицій з України, що станом на 1 січня 2008р. становило 6196,1млн.дол.США (рис.2) [2]. Все це свідчить про позитивні тенденції, що проявляються в покращенні інвестиційного клімату країни та включенні її до світових економічних процесів.

Рис.2. Прямі іноземні інвестиції з України

Зростають як і обсяги іноземних інвестицій, так і кількість країн, що вкладають свій капітал у розвиток економіки України. В таблиці 3 наведено найбільш потужних інвесторів України.

Також повідомляється, що за січень-вересень 2007 року значно виріс капітал нерезидентів з Кіпру –– на 1 млрд. 774,9 млн. дол., Швеції –– на 739,4 млн. дол., Нідерландів –– на 639,9 млн. доларів [3].

Рис.3. Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС [2]

Ці дані підтверджують прогноз ООН, яка назвала Україну 5 жовтня у списку 20 країн, які в 2007 - 2009 роках стануть найбільшими одержувачами прямих іноземних інвестицій. Фахівці Oxford Business Group (OBG), британського дослідницького і видавничого центру, який спеціалізується на вивченні ринків, що розвиваються, також назвали Україну однією з найпривабливіших країн для іноземних інвестицій в Європі [4].

Інвестиції надійшли зі 119 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів. Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості –– 8198,1 млн. дол. США (27,8% загального обсягу прямих інвестицій в Україну). Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено в металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів –– 1516,6 млн. дол. США, у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів –– 1506,8 млн. дол. США, машинобудування –– 1027,5 млн. дол. США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 787,6 млн. дол. США.

Таким чином, як свідчить статистика, в Україні спостерігаються зростаючі тенденції щодо залучення іноземних інвестицій. Інвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технічного прогресу, підвищення показників господарської діяльності на макро- та мікрорівнях.

Аналіз соціально-економічних досягнень ряду зарубіжних країн дав змогу обґрунтувати переваги та недоліки залучення і функціонування іноземного капіталу.

До переваг можна віднести: збільшення рівня комплексного використання сировинних ресурсів, упровадження сучасних технології, ноу-хау, поліпшення платіжного балансу, збільшення обсягів капітальних вкладень та скорочення строків їх нагромадження, зниження рівня імпортозамінності, стимулювання розвитку експортного потенціалу, прискорення темпів структурної перебудови економіки та впровадження ринкових реформ, створення стратегічних альянсів між українськими та іноземними підприємствами, підвищення рівня зайнятості та кваліфікації робочої сили, підвищення ступеня адаптації суб’єктів господарювання до умов конкурентного середовища, забезпечення зарубіжного організаційного та управлінського досвіду, привнесення в економіку країни елементів приватної власності в „чистому” вигляді та ін.

До недоліків залучення іноземних інвестицій відносять: трансферт частини прибутків за кордон, витіснення ринку внутрішніх виробників і постачальників, збільшення залежності країни від іноземного капіталу, жорстка експлуатація місцевих сировинних ресурсів, підвищення рівня конкуренції на ринку та ін.

Незважаючи на всі недоліки щодо залучення іноземних інвестицій, Україна потребує їхнього припливу. Для цього необхідно подолати ряд перешкод: нестабільність політичної ситуації в Україні, недоліки законодавства в сфері інвестування та підприємництва, невідповідність стандартів і податкової політики, інформаційна ізольованість, митні бар’єри, недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу.

Література:

1. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г. Інвестування: Нfвч.посібн. –– К.: „Видавничий дім „Комп’ютерпрес”, 2006. –– 364с.

2. http://ukrstat.gov.ua

3. http://www.nrcu.gov.ua

4. Абрамович І.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Економіка та держава №9, 2006. –– С.25-27