БЕСЕДІНА А.В., ст. гр. БС-07б

Науковий керівник: Дядечко Л.П.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

МІСЦЕ ПРОГНОЗУВАННЯ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

За умов глобалізації світових господарських процесів особливого значення набуває прогнозування співпраці з іншими країнами, яке має стати основою стратегічного бачення, планування та управління підприємством. Саме при виборі стратегічних альтернатив розвитку підприємств важливим є вибір методів прогнозування, оскільки вони дають можливість побудувати ефективні економічні моделі. Але проблема прогнозування в умовах швидких, часом непередбачуваних змін зовнішнього середовища, за останнє десятиліття стала особливо складною. З урахуванням цих труднощів та вивчених помилок у прогнозах деякі фахівці вважають, що прогнозування не виконує своїх функцій. Тому проблеми удосконалення прогнозування діяльності підприємств, аби забезпечити їх конкурентоспроможність, є доволі актуальними.

Удосконалення методів прогнозування, на думку вчених, слід розпочинати із маркетингових досліджень на основі використання як евристичних, так і економіко-математичні методів [3].

Евристичні методи означають, що підходи, до формування прогнозу ґрунтуються на суб’єктивізмі особи, яка розробляє прогноз, на її інтуїції, набутому досвіді, творчості та уяві. До таких методів відносяться соціологічні дослідження та методи експертних оцінок. Причому, опитувані дають свої оцінки як інтуїтивно, так і використовуючи певні причинно-наслідкові зв’язки за даними статистики та розрахунків.

При використанні економіко-математичних методів підходи до прогнозування чітко сформульовані і можуть бути відтворені іншими особами, які неминуче сформують такий самий прогноз. Якщо при застосуванні різних експертних методів структура причинно-наслідкових зв’язків також може бути різна, то при використанні економіко-математичних методів структура моделей встановлюється і перевіряється експериментально в умовах, які піддаються об’єктивному спостереженню і виміру.

Визначення системи чинників і причинно-наслідкової структури досліджуваного явища є вихідним моментом економіко-математичного моделювання. На основі взаємного доповнення усіх методів обґрунтування прогнозів створюється ефективна прогнозна система, яка забезпечує можливість використання кожного методу прогнозування.

За умов невпинних змін зовнішнього середовища інтуїція та уява здатні стати важливими інструментами сприйняття реальності, доповнюючими кількісні підходи, які враховують тільки дані спостережень. Але цьому методу притаманні значні погрішності.

Підприємство цілком залежить від зовнішнього середовища, до якого належать ресурси, споживачі, конкуренти, постачальники, законодавство, соціальні, культурні, політичні та інші чинники. Постійний моніторинг чинників зовнішнього середовища становив основу для прийняття своєчасних (насамперед стратегічних) рішень щодо впливу того або іншого чинника зовнішнього середовища.

Зовнішнє оточення підприємства охоплює макро- та мікросередовище. Їх вивчення є процесом, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні та організаційні чинники, щоб визначити можливості й загрози для підприємства. Усі теоретично обґрунтовані, апробовані практикою стратегії утворюють своєрідний банк типових стратегій, з яких підприємство може сформувати стратегічний набір, тобто портфель стратегій [2, с.240]. Таким чином, багатофакторний вплив на вибір стратегії зумовлює необхідність мати кілька стратегічних альтернатив, аби відібрати з них найпродуктивніший варіант, що стане основою стратегічного планування.

У пошуках оптимальної стратегії менеджмент підприємства стає перед необхідністю аналізу з метою надання переваги одному зі стратегічних варіантів або її спорідненій групі [3, с.117]. Після розгляду наявних стратегічних альтернатив керівництво підприємства обирає конкретну стратегію, маючи на меті максимальне підвищення його довгострокової ефективності. Кульмінаційним моментом вибору стратегії є аналіз та оцінювання альтернативних варіантів для зосередження на такій стратегії, яка б забезпечувала максимальну ефективність роботи підприємства у перспективі. Цілком обґрунтовано вважається кращою та стратегія, яка не вимагає радикальних змін діяльності підприємства.

Таким чином, проведені дослідження дозволять зробити ряд висновків. По-перше, реалізація стратегії на кожній стадії управління відбувається за різних організаційних умов і обставин, що свідчить про неможливість універсальної моделі дій. Тому необхідне детальне врахування специфіки діяльності підприємства. По-друге, економічний прогноз дає можливість підготуватися до змін, які матимуть значення для будь-якої сфери життя суспільства, і одночасно розробити декілька варіантів поведінки економічної системи. По-третє, застосування методів прогнозування при формуванні стратегічних цілей дасть змогу при розгляді різних моделей економічного розвитку відібрати з них ті елементи, які відповідатимуть конкретній ситуації.

Література

1. Burns A.C., Bush R.F. Marketing Research. – New Jersey: Prentice Hall.

2. Клівець П.Г. Стратегія підприємства: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – 320 с.

3. Галушка З.І., Комарницький І.Ф. Стратегічний менеджмент: Навчально-методичний посібник. – Чернівці: Рута, 2006. – 248 с.