Жихарцев В.В.

Харківський національний університет ім. В.М. Каразіна

Обгрунтування доцільності проведення реструктурізації підприємств з урахуванням ступеня кризи

В умовах сучасності багато вітчизняних підприємств зустрічаються з проблемою невідповідності внутрішнього й зовнішнього середовища. Особливо це стосується підприємств промислових гігантів радянського періоду, що відносяться до машинобудівного комплексу. Одним з основних шляхів істотного поліпшення фінансово-економічних показників, що характеризують діяльність підприємства, є процес реструктуризації, який представляє проведення комплексу організаційно-технічних заходів щодо вдосконалення технологічної, маркетингової, інвестиційної політики підприємства, вдосконалення моделей управління бізнесом. де визначення того, наскільки ефективним може стати процес реструктуризації підприємств, є практично нездійсненним. Існує багато прикладів проведення реструктуризації підприємств, коли після її завершення фінансові показники, що характеризують діяльність підприємства залишаються на тому ж рівні або погіршуються. Особливо це стосується державних підприємств або підприємств, що мають частину акцій у власності держави. Тоді, державні кошти, які прямують на виведення підприємства з кризи, витрачаються неефективно, підприємство залишається у кризовому стані, а бюджетні кошти витрачені даремно. Таким чином, важливою проблемою є оцінка доцільності проведення реструктуризації, що передбачає визначення ступеня кризи на підприємстві.

Аналіз літературних джерел дозволив виділити наступні градації ступеню кризи [1, 2, 3]: легка криза, середня криза, сильна криза, катастрофічна криза.

Розкриття суті різних ступенів кризи може бути здійснене по аналогії з категорією ризику. Так, категорія, що визначена як легка криза, припускає обмеження втрат підприємства, які є меншими в порівнянні з планованим прибутком. Слабка криза – підприємство знаходиться на рівні беззбитковості. Суть середньої кризи характеризується збитковістю підприємства, яку можна подолати за рахунок оптимізації окремих бізнес-процесів і збільшення об'ємів реалізації продукції. Поняття сильної кризи визначено як ситуація, що характеризується збитковістю впродовж декількох періодів, а також необхідністю проведення реінжинірінгу бізнес-процесів і виведення основних фондів, пов'язаних з діяльністю допоміжних підрозділів і підрозділів невиробничої сфери, з метою фінансового оздоровлення. Катастрофічна криза – положення справ на підприємстві, яке відзначається повною неплатоспроможністю і необхідністю виведення значної частини виробничих фондів підприємства, що є несумісним з можливістю здійснювати виробничу діяльність.

В основу визначення ступеня кризи покладено оцінку фінансового стану підприємства.

На підставі вищесказаного визначення ступеня кризи на підприємстві в статті пропонується здійснювати відповідно до наступної послідовності:

1. Розрахунок значень нормативних показників-індикаторів і значень фактичних показників-індикаторів фінансового стану підприємства.

2. Визначення відповідності фактичних показників-індикаторів і нормативних. Можуть бути виділені наступні результати порівняння:

• якщо фактичні показники-індикатори відповідають нормативним значенням, то підприємство знаходиться в задовільному фінансовому стані;

• якщо фактичні значення коефіцієнта покриття і частки оборотних коштів в активах нижчі за нормативне значення, але при цьому підприємство прибуткове і коефіцієнт, що характеризує рентабельність активів знаходиться в межах норми, то підприємство – на стадії легкої кризи;

· якщо фактичні значення коефіцієнта покриття, долі оборотних коштів в активах і коефіцієнта, що характеризує рентабельність активів, нижчі за нормативне значення, але збитковість може бути ліквідована за рахунок збільшення об'ємів реалізації продукції (прогнозований попит на продукцію, що виробляється, вищий, ніж об'єми реалізації продукції за останні декілька років), фінансового оздоровлення і вдосконалення окремих бізнес-процесів, то підприємство знаходиться на стадії середньої кризи;

· якщо виробництво збиткове, фактичні значення коефіцієнта покриття, долі оборотних коштів в активах і коефіцієнта, що характеризує рентабельність активів, нижчі за нормативне значення, а збитковість може бути ліквідована частково за рахунок збільшення об'ємів реалізації продукції (прогнозований рівень попиту на продукцію дозволяє підприємству досягти беззбиткового рівня реалізації продукції), частково за рахунок скорочення накладних витрат (в основному пов'язаних з допоміжним виробництвом) і реінжинірінгу бізнес-процесів, то підприємство знаходиться на стадії сильної кризи;

· якщо виробництво збиткове, фактичні значення коефіцієнта покриття, долі оборотних коштів в активах і коефіцієнта, що характеризує рентабельність активів, нижче за нормативне значення, а збитковість не може бути ліквідована, оскільки об'єм виробництва і реалізації продукції не можна збільшити, то підприємство знаходиться на стадії катастрофічної кризи.

Література:

1. Адаптивные модели в системах принятия решений: Монография/ Под ред. Н.А. Кизима, Т.С. Клебановой. – Х.ИД «ИНЖЕК», 2007. – 368 с.

2. Антикризисное управление: теория, практика, инфраструктура: Учебно-практическое пособие/ Отв. Ред. Г. А. Александров. – М.: Изд-во БЭК, 2002. – 544 с.

3. Бригхем Е.Ф. Основи финансового менеджмента: пер. с англ. – К.: Молоб, 1997. – 1000 с.