Мельник В.В., Попович Ю.С.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім. В.Гетьмана», Україна

Невідпрацьованість нормативного забезпечення

обліку основних засобів

Основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів будь-якого промислового підприємства і є одними із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що вимагає контролю за їх рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об'єктів. Адже саме від рівня забезпеченості підприємства основними засобами залежить випуск готової продукції та створення належних умов для праці і соціального розвитку колективу.

Враховуючи той факт, що основні засоби слугують матеріально-технічною базою виробництва та фундаментом його вдосконалення і розвитку, існує гостра необхідність їх нормативного регулювання з метою виключення можливості фальсифікації даних чи шахрайства з боку обліковців.

В Україні основним нормативним документом, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття інформації про них у фінансовій звітності є П(С)БО 7 «Основні засоби» [1].

Безперечно, розробка та запровадження в дію зазначеного вище положення має позитивне значення для реформи бухгалтерського обліку в Україні, однак даний нормативний документ має ряд недоліків та зауважень, до яких можна віднести:

· відсутність поняття «операційний цикл», яке зустрічається у визначенні терміну «основні засоби» і потребує роз'яснення з метою більш точного розуміння сутності даного поняття;

· відсутність вартісного критерію у визначенні основних засобів, що вимагає від керівництва більш зваженого та обґрунтованого підходу до обліку да-

них активів;

· відсутність визначення понять: залишкова та справедлива вартість об'єктів. Натомість, міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» містить в собі визначення поняття «справедлива вартість», під яким розглядається сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операціях між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [4].

Також, потребує деяких коректив п.29 П(С)БО 7, відповідно до якого нарахування амортизації основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для використання. Однак, придатним для корисного використання може бути і обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Саме тому, можна зробити неправильний висновок, що і на капітальні інвестиції теж нараховується амортизація. У зв'язку з цим, дане визначення доречно було б представити наступним чином: нарахування амортизації основних засобів починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів було введено в експлуатацію.

Аналізуючи нормативно-правове забезпечення обліку основних засобів, не можна залишити без уваги Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів [2]. Недоліки даного нормативного документу зводяться до копіювання деяких положень П(С)БО 7, зокрема: розділи методичних рекомендацій «Загальні положення» та «Класифікація основних засобів», а також питання щодо бухгалтерського обліку надходження основних засобів та правил обліку амортизації основних засобів практично повністю повторюють норми П(С)БО 7, що зумовлює виникнення питання доцільності використання в даних рекомендаціях інформації, яка є давно відомою.

Крім того, існують принципові відмінності у бухгалтерському та податковому обліку основних засобів: починаючи з терміну «основні засоби» в бухгалтерському обліку й «основні фонди» в податковому обліку, класифікації, оцінки, порядком переоцінки, обліку витрат на ремонти, порядку списання і закінчуючи нарахуванням амортизації основних засобів, що значно збільшує об-

сяги облікової роботи на підприємстві.

Серед науковців і бухгалтерів-практиків існує єдина думка щодо потреби в узгодженні бухгалтерського і податкового обліку таким чином, щоб бухгалтерський облік був основою такого об’єднання.

У світовій практиці для поєднання бухгалтерського та податкового обліку також найбільш поширеними є способи, за якими передбачається прийняти за основу данні бухгалтерського обліку.

На думку Анатолія Бєлоусова і на нашу думку «найбільш раціональним методом поєднання бухгалтерського та податкового обліку основних засобів є використання інформації бухгалтерського обліку як основи для визначення балансової вартості об’єктів основних засобів у податковому обліку. Тобто пропонується використовувати певні готові масиви інформації щодо основних засобів з бухгалтерського обліку з подальшим коригуванням їх відповідно до вимог податкового обліку» [3, 15].

Зроблена оцінка нормативного забезпечення обліку основних засобів свідчить про потребу усунення виявлених недоліків та досягнення гармонізації бухгалтерського і податкового обліку основних засобів з урахуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та світової практики. Це дасть змогу можливість частково скоротити обсяг облікових робіт на рівні підприємства та підвищити якість економічної інформації щодо основних засобів.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений Міністерством фінансів України від 27.04.2000р. №92, зі змінами і доповненнями. – http://www.ligazakon.ua.

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Міністерством фінансів України від 30.09.2003р. №561, зі змінами і

доповненнями. – http://www.ligazakon.ua

3. Бєлоусов А. Шляхи гармонізації бухгалтерського та податкового обліку основних засобів // Бухгалтерський облік і аудит, 2005.- №11, с.11-16.

4. Міжнародні стандарти фінансової звітності 2004 / Переклад з анг. За ред. С.Ф. Голова. – К.: ФПБАУ, 2005.