Економічні науки/13. Регіональна економіка

к.е.н. Курмаєв П.Ю.

Науково-дослідний економічний інститут, м. Київ, Україна

Сутність інноваційно-відтворювального підходу до управління регіональним економічним розвитком

На сьогоднішній день українська економіка є надзвичайно енерго- та ресурсозатратною, структуру національного продукту визначають виробництва з низьким рівнем доданої вартості, невисоким залишається інноваційний потенціал.

Складними залишаються також передумови для активізації відтворювального процесу, оскільки сучасна інвестиційна діяльність в Україні суттєво не впливає на динаміку технологічної модернізації національної економіки. Сучасна динаміка економічних процесів не ґрунтується на оновленні технологій та інноваціях, які в сучасному світі забезпечують конкурентоспроможність національних економік. Саме тому доцільним є використання нових інноваційно-відтворювальних підходів до управління регіональною економікою.

Сутність інноваційно-відтворювального підходу в управлінні економікою полягає у частковій зміні структури господарського комплексу регіонів із акцентуванням уваги на галузях спеціалізації та формуванням регіональних інноваційних комплексів (як складових національної інноваційної системи) для їх прискореного розвитку.

Це дозволить, спрямовуючи інноваційні, трудові та грошово-кредитні ресурси у підприємства галузей спеціалізації, активізувати відтворювальні процеси на якісно новій технологічній основі.

В процесі управління економікою на основі даного підходу необхідною є концентрація фінансових, інтелектуально-трудових та інших видів ресурсів на реалізацію потенціалу галузей спеціалізації та обслуговуючих їх виробництвах. Органи державної та регіональної влади повинні широко використовувати усю сукупність заходів державної підтримки, особливу увагу приділяючи пільговому кредитуванню, участі у фінансуванні інвестиційних проектів, частковому зменшенню податкового навантаження.

Застосування зазначених заходів підтримки є, на нашу думку, виправданим у випадку дотримання наступних принципів:

- ефективного розвитку – пільгове кредитування та спрямування інвестицій за рахунок державного та регіональних бюджетів на фінансування відтворювальних процесів повинно відбуватися в обмін на передачу частини прав власності. Потенційна можливість переходу підприємства у власність держави повинна, на нашу думку, стимулювати керівництво суб’єкта господарювання до ефективної господарської діяльності;

- мотивації – суб’єкти господарювання, які ефективно використовують надані державою ресурси повинні мати першочергове право отримати додаткове фінансування або преференції. Показниками ефективності у даному випадку, крім прибутковості та рентабельності, можуть виступати кількість новостворених робочих місць, коефіцієнт енергомісткості та інноваційності продукції тощо.

- соціальної спрямованості – фінансування інвестиційних проектів за рахунок державних та регіональних бюджетів та часткове зменшення податкового навантаження повинно здійснюватися у випадку не вивільнення робочих місць в перерахунку на повну зайнятість та утримання рівня заробітної плати у розмірі не меншому за середній по галузі.

Активізація інноваційних процесів у рамках вищезазначеного підходу до управління економікою регіону полягає у прискореному розвитку регіональних інноваційних комплексів (РІК) як складового елемента національної інноваційної системи.

Регіональний інноваційний комплекс, як невід'ємна частина національного (НІС), відображає регіональні аспекти управління інноваційними процесами (традиції, досвід, масштаби економіки), які реалізуються через взаємодію їх учасників (інноваційних процесів) у формі прямих і зворотних зв'язків між ними.

Основні його елементи – науково-технічна сфера, інноваційна інфраструктура, підприємства, власники інтелектуальних і матеріальних ресурсів функціонують ізольовано один від одного, що не сприяє структурним змінам в економіці.

Регіональний розподіл частки інноваційно активних підприємств у загальній їх кількості вказує на існування суттєвих диспропорцій та суперечливий характер їх динаміки.

Суперечливість регіональної інноваційної активності полягає у тому, що питома вага підприємств, які впроваджували інновації більшості економічно розвинених регіонів із значним науковим потенціалом (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Полтавська, Запорізька області) є нижчою за середній рівень по Україні. Натомість суб’єкти господарювання економічно слаборозвинених регіонів продемонстрували високу інноваційну активність. На нашу думку не можна погодитися із твердженням [1, С.506], що суттєве зростання частки інноваційно активних підприємств у Івано-Франківській, Вінницькій, Волинській та інших областях із незначним промисловим та наукових потенціалом пов’язано із масштабною технологічною модернізацією, розвитком об’єктів інноваційної інфраструктури тощо. Скоріше, це спричинено змінами у методології обліку інновацій, включенням до їх складу організаційних та маркетингових інновацій.

Враховуючи вищевикладене, ми пропонуємо регіональний інноваційний комплекс розглядати як сукупність підприємств, науково-освітніх, фінансових установ та органів влади певного регіону, взаємодія яких забезпечує реалізацію повного інноваційного циклу або окремих його етапів.

В даному контексті підприємства можуть виступати як споживачі інновацій, так і їх продуценти (конструкторські відділи). Науково-освітні установи – базовий, системоутворюючий елемент регіонального інноваційного комплексу на основі якого повинен відбуватися процес утворення та поширення інновацій.

На базі науково-освітніх установ доцільною є організація функціонування: лабораторій фундаментальних та прикладних досліджень, конструкторських розробок, патентно-ліцензійних центрів, регіональних центрів наукової експертизи, центрів підготовки та перепідготовки спеціалістів інноваційного бізнесу та центру трансферу технологій.

Фінансові установи можуть бути представлені інноваційними фондами, банками, коучинговими фірмами, основним завданням яких є фінансування (або залучення коштів) проектів.

Основною функцією органів регіональної влади у цій сфері є координація та організація взаємодії вищезазначених елементів регіонального інноваційного комплексу.

Ми вважаємо, що органи регіональної влади повинні виконувати також й управлінські функції у рамках РІК.

Діяльність органів регіональної влади у цій сфері повинна характеризуватися якомога більшим рівнем децентралізації, що однак, не виключає необхідність узгодження із пріоритетами державної інноваційної політики.

Основні напрями подальшого розвитку механізмів активізації інноваційної діяльності та відтворювального процесу в Україні пов'язані з удосконаленням планування інноваційного розвитку та механізму конкурсного відбору інноваційних проектів, реалізацією інших заходів спрямованих на підвищення ефективності функціонування регіональних економічних комплексів.

Література:

1. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно–політичного та соціально–економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2008. – С.506, 512