Паласевич М.Б.

Львівська комерційна академія

Світова практика взаємодії

банківської системи та фондового ринку

Подальший розвиток банківської системи України пов’язується значною мірою із впровадження передового світового досвіду банківництва. При цьому ефективність використання зарубіжного досвіду в організації та функціонуванні ринку банківських інвестиційних послуг залежить від таких головних чинників [1, с.120]: наявність адаптованої теоретичної і термінологічної бази, яка є основою для розробки і надання комплексних банківських інвестиційних послуг підприємствам; адаптація вітчизняних платіжних систем до європейських клірингових платіжних систем; розвиток банківських інвестиційних послуг у галузі корпоративних фінансів, сек’юритизації і управління активами; використання Інтернету для надання електронних банківських інвестиційних послуг; створення міжнародної кредитної історії для подальшого розвитку банківських послуг на світовому кредитному ринку; розвиток мережі представництв, філій і дочірніх структур вітчизняних банків за кордоном; детальна розробка і визначення сильних і слабких сторін основних моделей організації фондового ринку за кордоном.

У світовій економіці масштаби та сила впливу банків на підприємства реального сектору, а також вплив ринку цінних паперів на стабільність банківської системи стали приводом для знаменитих дискусій між економістами і зумовили появу двох моделей функціонування фондового ринку: англосаксонської і німецької. Ці моделі розділяють заборона або дозвіл банкам проводити операції з цінними паперами підприємств. „Англосаксонська” модель забороняє банкам інвестиції у цінні папери підприємств. Закон Гласса-Стігала (скасований 1999 р.) забороняв банкам інвестиції в акції. Головними аргументами заборон були такі [2, с.151]: гарантування банками андеррайтингу (розміщення цінних паперів) підвищує ризики нестабільності грошово-кредитної системи; поява конфлікту інтересів банку як позикодавця і як андеррайтера; зростання концентрації фінансової сили банків, що призведе до зниження впливу конкурентного механізму регулювання економіки. Між тим тривала дія закону Гласса-Стігала породили особливості фінансово-банківської системи США: банківська система через свою слабкість виявилась неспроможною задовольняти потреби підприємств у фінансуванні; корпоративний сектор, незадоволений високими процентними ставками за кредитами, розпочав мобілізацію засобів за допомогою боргових зобов’язань; банки зазнали жорсткої конкуренції з боку небанківських фінансових установ, які були менш обмеженими щодо діяльності на фондовому ринку. Усе це призвело до того, що прихильники „англосаксонської” моделі відмовились від заборони банкам торгувати акціями підприємств.

„Німецька” модель фондового ринку дозволяє банкам проводити операції з акціями підприємств і в результаті фінансова система ФРН має такі риси: підприємства використовують банківські кредити як основне джерело зовнішнього фінансування; банки володіють істотною частиною капіталів підприємств; на фондовому ринку панують банки і дуже мало незалежного інвестиційного бізнесу. У світі „німецька” модель інвестиційного бізнесу отримала перевагу завдяки двом принциповим факторам: по-перше, провідна роль банків на фінансовому ринку ставить підприємства під їх фінансовий контроль; по-друге, банки, володіючи корпоративними акціями, можуть легко контролювати ефективність використання своїх кредитів і задовольняти потреби промисловості у доступних довгострокових позиках.

Сьогодні високі стандарти демонструє ринок банківських послуг, в т.ч. ринок банківських інвестицій США. Загалом цей ринок має такі основні ознаки: зрощення промислового і банківського капіталу; орієнтація банків на надання електронних банківських послуг; наявність великої кількості небанківських фінансових інститутів; розвиненість банківської інфраструктури. Особливістю ринку банківських послуг США є переорієнтація банків з короткострокових кредитів на інвестиційні послуги і цільове довгострокове кредитування підприємств. У зв’язку з відміною у жовтні 1999 р. закону Гласса-Стігала, який забороняв злиття банківських та інших фінансових інститутів, нині відбувається зростання інвестиційних послуг у сфері корпоративних фінансів і зокрема таких: злиття і поглинання, фінансове консультування. На розвиток ринку банківських послуг у США суттєво впливає перебудова системи інвестиційних банків у напрямку універсалізації їх діяльності шляхом поглинання компаній. В умовах глобалізації і європейської інтеграції серйозні проблеми виникають перед західноєвропейськими банками і передусім це стосується інвестиційної складової їх діяльності. У зв’язку з цим визначають кілька варіантів діяльності банку в нинішніх умовах євроінтеграції і всі вони стосуються інвестиційної компоненти: розвиток партнерства з великим стратегічним інвестором; розвиток філій і відділень в умовах сильної конкуренції великих і середніх банків; злиття і поглинання. Як вказує А.Іванов, щоб стати успішним західноєвропейським банком, слід проводити котирування не менше ніж 200 типів акцій і брати участь у міжнародній інформаційній системі на Лондонській фондовій біржі [3, с.30].

У контексті зростання ролі банківської інвестиційної діяльності заслуговують уваги інвестиційні банки – фінансові установи, які мають невеликий штат висококваліфікованого персоналу і спеціалізуються на наданні галузевих банківських послуг: випуск, розміщення і торгівля цінними паперами; сек’юритизація активів, експортних надходжень, зовнішнього боргу; послуги в галузі корпоративних фінансів. Однією і важливою функцією інвестиційних банків є залучення іноземних інвесторів та надання середньо- і довгострокових кредитів.

Література

1. Банківський нагляд / [В.І. Грушко, С.М. Лаптєв, О.С. Любунь, К.Є. Раєвський]. – К.: ЦНЛ, 2004. – 264 с.

2. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції / Майкл Е. Портер. – [Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський]. – К.: Основи, 1997. – 390 с.

3. Иванов А.Н. Банковские услуги: зарубежный и российский опит / А.Н.Иванов – М.: Финансы и статистика, 2002. – 176 с.