„Экономические науки”

Н.Д. ФАЮРА

к.е.н. доц. кафедри фінансів та кредиту ,

Г. В. ЄКЕЛЬ

студентка ФЕП Вінницький державний аграрний університет

КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ АГРАРІЇВ УКРАЇНИ

Світова фінансова криза охопила всі галузі української економіки, не оминула вона і агропромисловий комплекс, який завжди потребував фінансування. Реформування кредитних відносин - одна із складових зміни аграрних відносин у країні. В розвинутих країнах світу 70% кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва припадає на банківські кредити. Для аграрних товаровиробників України доступ до позичкових ресурсів був і залишається досить складним.

В Україні кредит і кредитні відносини є невід’ємною складовою економічної системи.

Поняття кредиту ширше відносин пов’язаних з рухом позичкового капіталу. Важливою ознакою явища кредиту є рух вартості між економічними суб’єктами. Попри те, що перерозподіл вартості притаманний і деяким іншим суспільним відносинам, в кредиті перерозподіл набуває власної специфіки. Будучи ж поряд з цим ключовою найконкретнішою необхідністю, яка обумовлює надзвичайну роль кредиту в економічній системі, перерозподільна ознака кредитного руху вартості через свій прояв впливу на цю систему (завдяки чому відповідний прояв називається перерозподільною функцією кредиту) повинна обов'язково мати місце у визначенні кредиту. Таким чином, через сутність кредиту відображено його головне суспільне призначення (навколо якого в науці фактично не спостерігається розходжень поглядів) - вплив на економічне середовище шляхом здійснення переміщення вивільненої вартості з одних ланок процесу відтворення в інші, необхідність чого обумовлена причинами коливання потреби економічних суб’єктів у вартості.

Отже, кредит - це суспільні відносини між економічними суб’єктами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення її еквіваленту та платності.

В останні роки в економіці України спостерігався процес стрімкого зростання банківських кредитів. На кінець 2007 року вимоги банків за кредитами, наданими суб'єктам економіки України, досягли 426,9 млрд. гривень, що становило 60,2% ВВП за 2007 рік. За останні два роки сума наданих банками кредитів збільшилася майже на 30% ВВП.

Швидке зростання банківських кредитів стало відображенням підвищення рівня доходів економічних суб’єктів та виникнення нових ніш на кредитному ринку. Активізація кредитних операцій в 2006-2008 роках стала також результатом фінансової стабілізації, оптимістичних перспектив зростання економіки, підвищення довіри економічних суб'єктів до банківської системи. Саме таке становище в монетарному секторі вітчизняної економіки щодо управління механізмом кредитування негативно вплинуло на економічну стабільність банківської системи, її ліквідність. Загальновідомо, що не можна здійснювати довгострокового кредитування за рахунок короткої ресурсної бази, а саме це спостерігається у вітчизняній економіці. В Україні існував значний розрив між ціною кредитів і депозитів, номінованих як у національній, так і в іноземній валюті. У розвинених країнах перевищення кредитної ставки над депозитною, як правило, коливається в межах 2-3 % , тоді як в Україні в 2007 р. - у межах 195-200 %. Вітчизняні банки почувають себе невпевнено з огляду на суттєві системні та індивідуальні ризики кредитування. При зменшенні зазначених ставок обох видів за роками, різниця між ними практично завжди мала тенденцію до зростання. За останні роки на ринку кредитування аграрного сектору відбувались помітні позитивні зрушення в бік сільгоспвиробників. Обсяги кредитування аграрій збільшувалися, хоча й не такими швидкими темпами, як того потребує ринок. Суб'єктам господарювання пропонували різні кредитні програми - розвитку малого та середнього бізнесу, кредитування придбання сільськогосподарської техніки, кредитування фермерських господарств. Однак всі ці програми не задовольняли реального попиту. Основним фактором стримування активного входження банків у ринок кредитування аграрного сектору, є досить високий ступінь його ризикованості.

У бюджеті України на 2008 рік були передбачені кошти для здійснення фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення коротко- та довгострокових кредитів, а також короткострокових кредитів, залучених у кредитних спілках становили 1 млрд грн. Компенсація за кредитами становила 8% від процентної ставки. Для фермерських господарств компенсація здійснювалася через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Компенсацію отримали багато господарств. Розподіл бюджетних призначень відбувався пропорційно середньорічному обсягу виробництва валової продукції сільського господарства у порівнянних цінах.

При стабільній ринковій економіці пільгове кредитування можна розглядати як одноразову акцію, спрямовану на розв'язання проблеми поповнення оборотних засобів у сфері АПК до повного освоєння ним і виробничих потужностей на рівні сукупних потреб держави.

У 2009 році аграрний бізнес як один із найбільш ризикованих буде позбавлений фінансування - у банків просто немає коштів .Підрахунки показують , що цього року банківська ставка за кредити в Україні буде не менша ніж 30%, що є вбивчою для всіх галузей економіки , не тільки сільського господарства. Уряд змусив банки пролонгувати взяті сільгоспвиробниками кредити до 1 червня 2009 року. Проте це мало чим допоможе аграріям, оскільки до червня місяця урожаю ще не буде .Тому існує лише єдиний вихід-зростання цін на сільськогосподарську продукцію навесні поточного року.

Враховуючи зарубіжний досвід та особливості розвитку вітчизняного механізму фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів, вважаємо, що розмір часткової компенсації відсоткової ставки має бути фіксованим і встановлюватися диференційовано залежно від пріоритетності цілей використання, строків кредитування та позичальників, які більшою мірою потребують державної допомоги. Зокрема, за довгостроковими кредитами на цілі розвитку галузі тваринництва, технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва, впровадження нових ресурсозберігаючих технологій розмір часткової компенсації процентної ставки має бути більшим, ніж за короткостроковими кредитами на поточні потреби.

Також недоцільно витрачати бюджетні кошти на здешевлення кредитів для виробників, кредитоспроможність яких дає змогу одержувати кредити на загальних умовах. Врахування цього аспекту зумовлює необхідність визначення та обґрунтування критеріїв, відповідно до яких позичальники, вважатимуться такими, які можуть одержувати кредити на ринкових умовах.

Ще одним недоліком досліджуваного механізму є, невідповідність деяких напрямів цільового використання пільгових кредитів економічно обґрунтованим строкам кредитування, та не врахування повною мірою об’єктивних вимог сільськогосподарських позичальників, щодо своєчасності надходження кредитних ресурсів у технологічно обумовлені терміни.

Отже, проблема вдосконалення діючого нині механізму здешевлення кредитів підприємствам АПК є складною і потребує комплексного підходу до її розв'язання з урахуванням економічних інтересів усіх учасників кредитних відносин - кредиторів, сільськогосподарських підприємств-позичальників і держави. З цією метою пропонуємо:

- визначати розмір часткової компенсації вартості кредиту фіксовано та диференційовано, залежно від строків кредитування позичальників і цілей використання;

- подовжити строки програми фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств відповідно до цільового використання кредитів (короткострокові середньострокові (до 5 років); інвестиційні довгострокові (до 8 років);

- з метою економії бюджетних коштів спрямувати механізм кредитної субсидії на підтримку сільськогосподарських товаровиробників і напрямів їх господарської діяльності, які найбільше потребують державної підтримки;

- конкретизувати умови конкурсного відбору;

- спростити процедуру оформлення документів для отримання пільгових кредитів;

- замінити механізм здешевлення сільськогосподарським товаровиробникам кредитів кредитних спілок іншими формами державної підтримки;

- підвищити прозорість і доступність механізму здешевлення кредитів.

Системна трансформація економіки України передбачає здійснення активної господарської політики, проведення прогресивних структурних зрушень у національному господарстві, створення пріоритетних умов для розвитку галузей АПК. Зокрема, найближчим часом потрібно вирішити такі завдання: послаблення політичної нестабільності, зацікавлення банків у кредитування аграрного сектору, зміна характеру кредитування відповідно до потреб галузі, зменшення ставки кредитів для сільськогосподарських виробників.

Саме тому, для виведення АПК країни з кризи, стабілізації та розвитку сільськогосподарського виробництва необхідно: збільшити обсяги бюджетного фінансування агропромислового сектора ,здійснити модернізацію існуючих форм та методів державної підтримки, сформувати нові напрями та механізми її реалізації. Адже система державної підтримки повинна бути гнучкою, відповідати як короткостроковим, так і достроковим потребам сільського господарства.

Література

1. Вахненко Т.І. Кредитний бум в Україні в системі координат світових фінансів. // Економіст.- 2008.- №5.- с. 34-38.

2. Гудзь О.Є., Сомик А.В. Державна програма фінансової підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів. // Економіка АПК.- 2008.- № 11.- с. 54-61.

3. Полозенко Д.В. Прямі та непрямі форми державної підтримки сільсько-господарських підприємств. // Економіка АПК.- 2008.- №5.- с. 40-43.

4. Непочатенко О.О. Державна підтримка підприємств АПК через удосконалення системи кредитування. // Економіка АПК.- 2008.- №8.- с. 95-100.