Рудницький Л.В., аспірант

Державної академії статистики, обліку та аудиту Статистичне оцінювання ринку праці у сільській місцевості

Відновлення й удосконалення інформаційної бази щодо трудового потенціалу сільського населення та зайнятих в аграрній сфері відповідно до сучасних вимог аграрної економіки є об’єктивним чинником, зумовленим невідкладною потребою визначення результативних показників ефективної зайнятості та використання трудового потенціалу сільського населення і працівників – аграріїв, насамперед такого базового і завжди актуального показника як продуктивність праці, який в останні роки незаслужено забуто, щодо кількості (вартості) виробленої продукції одним працівником, що зайнятий у цій галузі. Динаміка чисельності сільського населення віком 15-70 років економічно активних та неактивних осіб цього віку протягом 2000-2007 рр. свідчить про стабільність цих величин (табл. 1.)

Таблиця 1.

Економічна активність та неактивність сільського населення Житомирської області у віці 15-70 років за 2000-2007 рр. тис.чол.

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Економічно активне населення у віці 15-70 років, тис.осіб	265,3	232,4	227,7	229,4	250,2	280,2	273,7	271,6
У тому числі: зайняті	243,7	213,1	209,6	206,5	228,4	263,0	257,1	257,7
безробітні	21,6	19,3	18,1	22,9	21,8	17,2	16,6	13,9
Економічно неактивне населення у віці 15-70 років, тис.осіб	162,6	188,9	188,2	181,9	156,4	122,9	125,5	122,7

Таким чином, чисельність і динаміка економічно-активного сільського населення у віці 15-70 років за 2000-2007 роки не зменшилась, а економічно неактивного зменшилась із 162,6 тис. чол., до 122,7 тис.чол., або на 25,5% Тому результати соціологічних обстежень осіб цієї вікової групи сільського населення заслуговують належної уваги. Великої значущості вони набувають в період реформування аграрної економіки і сфер людського буття мешканців сільської місцевості, коли виникають кризові явища в їх соціально-економічному житті. Кризові явища є наслідком таких деформацій, коли порушується узгоджене функціонування й розвиток його основних компонентів, сфер, складових частин, що призводять до руйнування механізму самовідтворювальних процесів демографічного і соціального розвитку українського села, до порушення механізму збереження його трудового потенціалу, самобутності, культури, звичаїв, історичних надбань попередніх поколінь. Вони є наслідком кризового стану основних сфер сільського укладу життя мешканців села, нагромадження і загострення суперечностей, поглиблення яких негативно впливає на буття сільського населення, яке зведене до елементарного виживання. Ці деформації проявляються, перш за все, у сфері виробництва, де порушене раніш узгоджене співвідношення його основних складових: землі, речового і людського факторів. Якщо землю, як особливий основний засіб виробництва в сільському господарстві прийняти за незмінний фактор (земля не приростає і не зменшується фізично, хоча для збереження і підвищення її родючості необхідні матеріально-трудові витрати), то матеріально-технічні засоби і трудовий потенціал в період реформування аграрної сфери зазнали суттєвих змін, не узгоджених з потребами селянства і агропромислового комплексу.

Зношення техніки і недостатній рівень її оновлення зумовили, з одного боку, необхідність збільшення кількості зайнятих в особистому селянському господарств, де переважає низькопродуктивна ручна праця, з другого -вивільнення працівників з реформованих колективних господарств, значна частина яких не працевлаштована в нових господарських структурах. Таким чином, стабільність рівня економічної активності та зайнятості сільського населення свідчить про наявність невикористаних резервів трудового потенціалу села та недостатню зацікавленість його мешканців працювати в аграрній сфері. Важливими чинниками такої ситуації є відсутність належної соціальної інфраструктури та низький рівень оплати праці зайнятих у сільському господарстві, велика кількість людей змушена працювати за межами місць проживання (табл. 2.) Дані таблиці 2. свідчать, що у 2005 р. в пошуках роботи кількість населення, яке змушене шукати роботу за межами місця проживання збільшилось у питомій вазі майже у 2 рази в порівнянні з 2001 р., а це значить, що необхідно вживати негайних заходів по створенню робочих місць для сільського населення. Таблиця 2.

Динаміка зайнятості сільського населення Житомирської області за місцем роботи у 1996-2005 рр. (тис.чол.)

Показники	1996		2001		2005
		%		%		%
Загальна чисельність працюючих, з них	242,2	100	174,3	100	139,0	100
Працюють за місцем проживання	191,9	79,2	141,8	81,4	88,7	63,8
За межами місця проживання	50,3	20,8	32,5	18,6	50,3	36,2

За видами економічної діяльності зайнятість сільського населення Житомирської області можна прослідкувати у таблиці 3.

Основною причиною такої ситуації щодо зайнятості сільського населення є порушення основного принципу ринку робочої сили – «попит породжує пропозицію». І коли величезні маси сільського населення почали вивільнятись з КСП, без належних засобів виробництва, опинилися сам на сам з власною землею без психологічної підготовки для самостійного господарювання в ринкових умовах, стався збій у виробництві сільськогосподарської продукції, який з кожним роком все болючіше відчувається у споживачів, насамперед, у міського населення.

В зв”зку з кризовими явищами як наслідок, в агропромисловому виробництві, як і в інших галузях народного господарства, виникла соціально нова, раніше не знана селянами соціальна група населення, що притаманна ринковим умовам господарювання – безробітні. У сільській місцевості ними стали в основному особи молодого демографічно – і соціально активного віку, насамперед випускники загальноосвітніх сільських шкіл, які в період паювання землі не могли бути суб’єктами власників землі й залишилися безземельними. Таблиця 3.

Динаміка зайнятості сільського населення Житомирської області за видами економічної діяльності у 1996-2005 рр. тис.чол.

Показники	1996	2001	2005
Загальна чисельність працюючих	242,2	174,3	139,0
У тому числі: Сільське господарство	155,4	111,9	49,9
Промисловість	19,1	13,7	6,4
Будівництво	4,9	3,5	1,1
Торгівля	8,4	6,0	5,2
Готелі, ресторани	0,8	0,6	0,3
Транспорт, пошта, зв'язок	8,8	6,3	3,0
Фінансова діяльність	1,4	1,1	0,1
Операції з нерухомістю	0,5	0,4	0,1
Державне управління	4,9	3,5	2,7
Освіта	20,1	14,5	12,6
Охорона здоров’я	12,6	9,0	5,6
Інші	5,3	3,8	52,0

Через важку фізичну працю та незадовільні умови життя в сільській місцевості, зумовлених недостатнім розвитком соціальної сфери, яка за останні роки зазнала докорінного занепаду, вони, як і за радянських часів, залишилися основним джерелом поповнення міграційних потоків відпливу сільської молоді, зумовлюючи поглиблення кризових явищ у соціально-демографічному розвитку українського села. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безробітні – це громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Зрозуміло, що сільська молодь є важливою складовою трудових ресурсів села та економічно активного сільського населення.

Відповідно до чинного існуючого законодавства щодо праці, згідно з яким, як уже відмічалося, до трудового потенціалу відносяться працездатні чоловіки у віці 16-59 років, працездатні жінки у віці 16-54 років і працюючі підлітки й особи похилого віку

(таблиця 4.). абсолютний розмір економічно активного населення працездатного віку сільської місцевості Житомирської області у 2007 році становив 229,5 тис.чол., що становить 76,1% від усього економічно активного населення, а кількість економічно неактивного населення становила 72,0 тис. осіб, тобто питома вага їх становить 23,9%

Таблиця 4.

Економічна активність та неактивність сільського населення Житомирської області працездатного віку за 2000-2007 рр. тис.чол.

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Економічно активне населення працездатного віку, тис.чол	233,4	218,5	216,4	215,5	228,8	230,4	231,6	229,5
У тому числі: Зайняті	212,3	199,2	198,4	192,7	207,2	213,4	215,0	215,6
Безробітні	21,2	19,3	18,0	22,8	21,6	17,0	16,6	13,9
Економічно неактивне населення працездатного віку, тис.чол.	69,3	84,7	87,7	88,5	75,5	73,3	70,6	72,0

Дані таблиці свідчать, що показники економічно активного населення працездатного віку за досліджувані роки є сталими, без різких коливань.

Отже, сільська зайнятість – це складна динамічна система, що функціонує в просторі і часі, відображає характеристики населення, де об’єднані всі стадії відтворення (формування, розподіл, перерозподіл і використання). Її стабільність визначається збалансованістю на сільській території трудових ресурсів села і відповідно до їх кількості і якості. Під зайнятістю сільського населення в умовах формування ринку слід розуміти систему соціально–економічних відносин, які пов’язані із залученням у виробництво працездатного сільського населення, враховуючи захоплення, інтереси, здібності, професійну підготовку, майнові і фізичні можливості, рівень освіти і кваліфікації, ініціативу, творчість і підприємливість індивідів.

Зайнятість допомагає забезпечити людей доходами, а також дає можливість їм існувати, стає джерелом відтворення трудового потенціалу села. Це процес характеризується участю у суспільному виробництві сільського населення, де проходить поєднання трудового потенціалу села із засобами виробництва. Розвиток її територіальної структури пов’язаний з особливостями реформування економіки, а насамперед з регіональними характеристиками розвитку ринкового господарства, що пов’язана із зміною форм власності господарювання.