Економічні науки/14.Економічна теорія

Ковальов В.В. – к.е.н., доцент Херсонський державний аграрний університет

Москаленко Ф.І. - Херсонський державний аграрний університет

Розвиток інноваційної діяльності в умовах глобалізації

У зв’язку з тим, що в Україні в даний час відбувається, на нашу думку, занепад національної економіки, що може призвести до втрати економічного суверенітету, особливої уваги набуває питання пов’язані з інноваційною діяльністю.

Головною проблемою є готовність економіки до переходу на інноваційну модель розвитку. У міжнародній практиці підтримки розвитку інноваційної діяльності існує велика кількість інструментів за допомогою яких держава підтримує цю діяльність. Їх можливо об’єднати у наступні групи:

1. Фінансова підтримка інноваційних процесів.

2. Податкові пільги для господарюючих суб’єктів, які здійснюють інноваційну діяльність

3. Законодавчі інструменти підтримки інновацій.

Згідно з Законом України “Про інноваційну діяльність” трактує інновації як “новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери” [4].

Прийняття та дія даного закону та інших законодавчих актів щодо інноваційного розвитку не зняли існуючої проблеми з даним питання.

Головною проблемою е уповільнення темпів зростання основних макроекономічних показників супроводжується в українській економіці нагромадженням макроекономічних диспропорцій та суперечностей і зниженням регульованості економіки. В економіці України посилився вплив серйозних макроекономічних проблем: збільшення розриву між ставкою рефінансування НБУ та ставками по кредитах комерційних банків, що веде до зростання реальних процентних ставок; погіршення становища у фіскальній сфері, зростання недонадходжень до державного бюджету; подальшого зростання заборгованості суб’єктів господарювання, скорочення залишків коштів на їхніх банківських рахунках; прискорення відпливу іноземних інвестицій з України.

Головною причиною такої ситуації є, насамперед, те, що, за умов відсутності системної інвестиційної політики, у міру досягнення межі завантаження виробничих фондів потенціал економічного зростання підійшов до межі вичерпання. Складовими цього процесу є: зниження темпів зростання експорту. Кошти, отримані національною економікою під час сприятливої кон’юнктури для експорту металопродукції, не було використано належним чином на інвестиції в більш технологічні галузі, які могли б досягти конкурентоспроможності на світовому ринку; вичерпання ефекту девальвації гривні; вичерпання позитивного ефекту збільшення доходів населення; збільшення імпорту споживчих товарів, яке підтримується ревальваційними тенденціями; втрата стимулюючого ефекту ремонетизації товарно-грошового обігу у зв’язку з тим, що падіння реальної швидкості обороту грошей перевищило темпи збільшення грошової пропозиції та призвело до створення дефіциту ресурсів на ринку безготівкових коштів.

Прогноз розвитку інновацій базується на передумовах та припущеннях щодо недостатності умов для подолання кризових явищ у фінансовій сфері України до кінця поточного року, які пов’язані з: посиленням паливно-енергетичної кризи; недоліками бюджетної політики, які знайдуть прояв у розбалансованості доходів та видатків бюджету; суттєвою нестачею кредитних ресурсів за умов обмеження фінансових можливостей підприємств і зменшення їх надходжень до реального сектора економіки, що пов’язане з продовженням політики процентних ставок комерційних банків; проведення жорсткої монетарної політики для стримування інфляції, що викликатиме уповільнення темпів пропозиції національних грошей в обслуговуванні відтворювального процесу і соціальних потреб населення та зменшення оборотних коштів підприємств, а також посилення платіжної кризи та зниження платоспроможного попиту.

Необхідно зазначити, що всі наведенні умови розвитку в цілому не передбачають можливості виникнення нових соціально-економічних потрясінь. Навпаки, через нерозвиненість фондового ринку очікується, що за відмови від подальших зовнішніх запозичень зменшиться вплив світових фінансових криз.

До ключових проблем належать також необхідність зламу тенденцій накопичення зовнішніх боргів та подальше збільшення навантаження на економіку витрат щодо їх обслуговування. Складною проблемою є визначення динаміки експорту-імпорту: по-перше, через надмірну прив’язку як імпортних, так і експортних поставок до головного торгівельного партнера – Росії; по-друге, внаслідок неефективної структури експорту по товарах і країнах при слабкості позицій України на зовнішніх ринках та її недопущенні до найбільш впливових торгово-економічних союзів та угод.

Перешкодами на шляху забезпечення економічного зростання та інновацій є недостатність та невизначеність внутрішньої інвестиційної бази. Досвід постсоціалістичних країн показує, що існує тісний зв’язок між інвестиціями та заощадженнями, з одного боку, та інвестиціями і темпами зростання – з іншого.

В умовах глобалізації держава повинна подолати перешкоди на шляху забезпечення економічного зростання. Підтримка інноваційної діяльності повинна включати: створення сприятливих організаційно-правових умов для капіталовкладень в інноваційну сферу; органічне поєднання і координація співпраці між державними, регіональними інститутами та інноваційними структурами; збільшення інноваційного потенціалу регіонів шляхом активізації наявних ресурсів; розгалуження фінансових інструментів реалізації інноваційної політики; забезпечення взаємодії потужних індустріальних компаній з малими інноваційними структурами; спрощення механізмів передачі технологій науково-дослідними установами підприємствам, що здійснюють інноваційну діяльність; заохочення підприємств різних форм власності до збільшення витрат на НДДКР; стимулювання співробітництва та кооперації у сфері НДДКР; забезпечення широкомасштабного використання технологічних трансферів; розширення інформаційних мереж і всіх видів інфраструктури; сприяння розвитку малого інноваційного бізнесу та венчурних фірм.

Отже, потрібно створювати власний науково-технічний потенціал, який здатен не лише сприймати а й адаптувати запозичені технології та герувати власні. Прикладом є досвід інноваційного розвитку Південної Кореї, Сінгапура, Гонконгу.

Література:

1. Білорус О.Т. Экономическая система глобализации. – К.: КНЕУ, 2003. – 380 с.

2. Гринько Т.В. Інноваційна діяльність в регіоні: сучасний стан та шляхи активізації // Научны труды экономические науки. -2006. - № 97. - С. 64-69.

3. Денисенко М. П., Гречан А. П. Глобалізація та її вплив на інноваційний розвиток країни // Проблеми науки Міжгалузевий науково-технічний журнал. – 2005. - № 1. - С. 47-51

4. Закон України «Про інноваційну діяльність» // Відомомті ВРУ. -2002 - № 36