Національний університет
державної податкової служби України
Особливості
юридичної відповідальності суддів
Необхідність ефективних механізмів притягнення
суддів до відповідальності за дії, несумісні із ідеалами правосуддя, зумовлена
потребою підтримувати авторитет правосуддя і довіру до судів.
В Україні
судді несуть кримінальну відповідальність на загальних підставах. Кримінальним
кодексом України поряд зі службовими
злочинами передбачено також злочини, які можуть бути вчинені суддями як
посадовими особами, що здійснюють правосуддя. Склади цих злочинів і покарання
за них визначаються Розділом XVIII “ Злочини проти
правосуддя ”. Зокрема лише суддями може бути вчинений такий злочин як
постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови [1,
c. 987].
Цивільно
- правову відповідальність за шкоду, заподіяну неправосудним судовим рішенням,
а також бездіяльністю судді, повинна нести держава. Адже суддя, здійснюючи
судочинство, діє від імені України. При цьому шкода повинна відшкодовуватися
лише за умови, якщо суддя ухвалив неправосудне рішення умисно або через
необачність, яку він повинен був не допустити [ 2, с.310].
Специфіка правового статусу державної посади
судді також обумовлює неоднозначність питання щодо адміністративної
відповідальності суддів. Як передбачає Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 12.04.1996 року № 4 “Про застосування законодавства що забезпечує
незалежність суддів ”[3], порушення встановленого законодавством порядку притягнення
суддів до адміністративної відповідальності
тягне за собою закриття справи на підставі [4, с. 15 ].
В умовах сьогодення
адміністративна відповідальність могла б виступати інструментом розправи,
наприклад представників органів міліції, з «незручним» суддею або проявом
взагалі негативного ставлення до суду, що, на жаль, часто має місце на
практиці.
Дисциплінарна відповідальність полягає в офіційному
реагуванні на вчинення суддею дій, які компрометують його як суддю, незалежно
від того, вчинені вони в суді під час здійснення своїх повноважень, чи поза
судом. Згідно із Законом України «Про статус суддів», суддю
можна притягнути до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного
проступку [5, ст. 31].
Закон України «Про судоустрій України» передбачає загальне правило: право ініціювати питання про
дисциплінарну відповідальність судді належить народним депутатам України;
Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду
України (Голові вищого спеціалізованого суду - щодо судді відповідного
спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді); Міністру
юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів
України [6,ч.2 ст.97].
На сьогодні процедура здійснення дисциплінарного
провадження щодо суддів регулюється одночасно аж трьома Законами України: «Про
судоустрій України» (глава 14) , «Про статус суддів» (глава VI) і «Про Вищу раду
юстиції» (глави 4-5 розділу ІV) . Таке «потрійне» регулювання у багатьох моментах
є неузгодженим і колізійним. Тому правове регулювання дисциплінарного
провадження необхідно уніфікувати. Для
досягнення справедливих результатів дисциплінарна процедура має наближатися до
судової. Дисциплінарна справа має розглядатися на змагальних засадах.
За наслідками розгляду дисциплінарної справи до
порушників суддівської дисципліни мають вживатися відповідні заходи – аж до
ініціювання звільнення судді з посади у зв‘язку з порушенням присяги. Коло
дисциплінарних стягнень доцільно розширити за рахунок призначення
кваліфікаційної атестації для підтвердження кваліфікаційного класу.
Таким
чином,
щоб унеможливити тиск на суддю шляхом кримінального переслідування, потрібно
удосконалити процедуру відкриття провадження у кримінальній справі (порушення
кримінальної справи) щодо судді, зокрема відповідальність за відкриття
провадження у кримінальній справі стосовно суддів доцільно покласти на
Генерального прокурора України та його заступників. Для підвищення рівня довіри
до суду необхідно відновити процедуру зупинення повноважень судді у разі
розслідування щодо нього кримінальної справи
На суддів не можна покладати
обов’язок нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну внаслідок їх
діяльності (бездіяльності) шкоду. Водночас на законодавчому рівні необхідно
відпрацювати чіткі та ефективні механізми для відшкодування особі такої шкоди.
Інститут дисциплінарної
відповідальності суддів також потребує суттєвого удосконалення. По-перше,
потрібно чітко визначити підстави дисциплінарної відповідальності суддів, щоб
судді могли передбачати можливі негативні наслідки своєї поведінки. По-друге,
не варто обмежувати коло осіб, які мають право звернутися із заявою щодо
відкриття дисциплінарного провадження у справі. По-третє, дисциплінарну
процедуру треба наблизити до судової з тим, щоб забезпечити змагальність у ній.
Література
1. Наук. - практич. коментар Кримінального кодексу України. - 4-е вид., доп. і переробл./ За ред. М.І. Мельника,
М.І. Хавронюка - К.: «Юридична думка» 2007.- 1184 с.
2. Офіц. видання Цивільного кодексу України .- К.: Видавничий Дім «Ін Юре»,
2008.- 664 с.
3.
Про
застосування законодавства що забезпечує незалежність суддів : постанова
Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 4. // ІАЦ «ЛІГА», ЛІГА Бізнес,
2007.
4.
Наук.
- практич. Коментар Кодекс про адміністративні правопорушення - Х.: Одіссей,
2007. – 1040 с.
5. Про статус суддів : Закон України від 15 грудня 1992 р. // Вісник Верховної
Ради України. – 1993. - № 24.
6. Про судоустрій України ” від 7 лютого 2002 р. №3018-ІІІ // Вісник Верховної
Ради України. – 2002. - №27-28.