Монастиренко Ганна

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім М. І. Туган –Барановського

Інфляція невмируща проблема економіки

Одним із неодмінних атрибутів грошового обігу в країнах, де основу суспільного виробництва складає ринкова економіка, є інфляція. Це явище, власне кажучи, супроводжувало товарне виробництво на всьому історичному шляху його розвитку, але з особливою частотою і негативними наслідками для економіки інфляція стала проявлятися в останні роки. Інфляція як явище охоплює практично всі напрямки і сфери виробництва і може призводити до дуже гострої соціальної напруженості у суспільстві. У 2007 році ми спостерігали значний ріст інфляції і тому ця тема є дуже актуальною .

Прискорення інфляційного процесу мультиплікується нестабільністю політичної ситуації, а також величезними фінансовими витратами учасників виборчих перегонів, значна частка яких здійснювалася через неофіційні канали у готівковій формі і не піддавалася контролю з боку офіційних інституцій, зокрема НБУ. У зв’язку з цим показовою є така статистика: вперше за останні п’ять років витрати населення на купівлю товарів і послуг почали випереджати отримувані доходи. За вісім місяців попереднього року доходи зросли на 27,8%, а відповідні витрати — на 31,9%. Здавалося б, це непогано, та водночас небезпечно зростають інфляційні очікування населення, зменшується його довіра до гривні.

Ситуація потребує принципової перебудови основ антиінфляційної політики як Національного банку, так і уряду та ефективної координації їхніх дій. Щоб забезпечити у 2008 році зниження (як це передбачається проектом бюджету-2008) інфляції до 6,8%, уже тепер необхідно повернутися до принципу пріоритетності політики макроекономічної стабілізації, гармонізації її фіскальної та монетарної складових, підпорядкування їй інструментів соціальної політики. Йдеться також про запровадження режиму інфляційного таргетування, який має розглядатися як важлива складова макроекономічної політики. Такі заходи не мають альтернативи. Два роки поспіль (2004—2006 рр.) темпи інфляції в Україні перевищують десятивідсоткову позначку, тоді як упродовж попередніх трьох років (2001—2003 рр.) вони становили у середньому 4,6%. У нинішньому році рівень зростання цін може стати рекордним для останніх років. Стає дедалі очевиднішим: економіка України втягується в інфляційну спіраль, яка не лише загрожуватиме інвестиційному зростанню, а й відчутно девальвуватиме здійснювані владою заходи соціальної політики.

Інфляційний зрив впершу чергу викликаний зростанням цін. Роглянемо детальніше на таблиці:

Ріст цін в Україні у 2001- 2007 рр.

	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Інфляція січня – листопада	4.5	-1.9	6.6	9.7	9.4	10.6	14.2
Річна інфляція	6.1	-0.6	8.2	12.3	10.3	11.6	16

Таким чином, ми спостерігаємо, що у 2007 році зафіксовано самий високий прказник інфляції за останні 6 років.

Прискорення інфляції відбулося здебільшого за рахунок чинників, пов’язаних з підвищенням витрат виробників, відставанням темпів зростання продуктивності праці і нарощування товарної пропозиції. Остання виявилася недостатньо динамічною для без- або малоінфляційного реагування на позапрогнозне підвищення зарплат, пенсій та інших соціальних виплат.
Нацбанк забезпечив грошову пропозицію в основному за рахунок кредитної емісії під придбання валюти в стабілізаційний фонд. Монетарна база зросла (на 1 листопада 2007р.) на 34% проти 6% у 2006 року, а монетарна маса — на 35,9% проти 22,9%. Збільшення емісії і рухливості всіх монетарних агрегатів пов’язане з перетворенням дефіциту зведеного платіжного балансу, який Україна мала за 9 місяців 2006 року у профіцит (740 млн. дол. дефіцит 2006 р. та 7,5 млрд. профіцит 2007 р.). Між емісією та інфляцією не існує жорсткої кореляції. Для переконання в цьому, порівняємо два стовпчика цифр (ліворуч — емісія, праворуч — інфляція):

2001 р. 40.5 6.2

2002 р. 18.6 0.6

2003 р. 29.1 8.2

2004 р. 33.2 12.3

2005 р. 68.4 10.3

2006 р. 1.6 11.6

2007 р. 35.6 (на 1.11) 11.7

Відкат 2002 року (18,6%) супроводжувався накатом 2003 р. (29,1%). У 2005 році — відповідно накат сягнув максимуму, але у 2006-му — відбувся спад. Купували валюту перед виборами. У 2005-му повертали «перекуплену» валюту. Звідси — емісія на купівлю валюти Нацбанком. У 2002-му — вибори. Купували. 2003-му — продавали «перекуплену». 2004 рік — вибори. Купували. 2005 рік — продавали «перекуплену». 2006 рік — купували перед виборами. 2007 рік — продавали, бо виборів не дуже боялися.

Таким чином, у 2007 році відбувався значний ріст інфляції, який був викликаний багатьма причинами, що не дуже добре відобразилося на нашій економіці.