Косенко Ю. Г., Тодосейчук Г. С.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
ПОЛОЖЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ
КРИЗИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ
Процеси глобалізації світової економіки не могли і не зможуть обминути ні
Україну, ні її фінансово-банківську систему, особливо з огляду на відкритість
вітчизняної економіки. Отже, більшість позитивних і негативних явищ зовнішнього
світу буде «імпортуватися» в нашу країну з відповідними наслідками.
Найважливішим таким явищем в даний момент є світова фінансова криза, вплив
якої наглядно продемонстрував
нездатність вітчизняної банківської системи протистояти її викликам, мобільно пристосовуватись до постійно
змінюваних ринкових умов і
проявив потенційні ризики її дестабілізації.
Україна стикається з поєднанням напруженої ситуації з
ліквідністю на міжбанківському ринку, різким зниженням вартості активів,
дефіцитом кредитних ресурсів і уповільненням економічного зростання. У зв’язку
з цим, питання дослідження причин і
наслідків глобальних фінансових криз на
банківський сектор України є на сьогодні надзвичайно актуальним.
Найбільшою
проблемою у банківській системі України є питання банківської ліквідності, що значною
мірою повязано із відволіканням коштів іноземними інвесторами на початку
фінансової кризи з метою їх стабілізації і більшої захищеності. Такі дії
іноземних інвесторів, у свою чергу, спровокували вітчизняних корпоративних
клієнтів банків, які в короткі терміни конвертували значні фінансові ресурси і
вивели їх за кордон. Це, в свою чергу
стало причиною ажіотажного вилучення гривневих вкладів населення і їх обміну на
іноземну валюту. Скорочення ресурсної бази банків зумовлено також і скороченням
зовнішніх запозичень та значними виплатами за зовнішніми займами, оскільки недостатність ресурсної бази українських банків
спричинила їх фінансову залежність від міжнародних ринків капіталів через накопичення боргів [1].
На
сьогодні світова практика засвідчує те, що кожна держава вже аналізує
ефективність запроваджених заходів, але в Україні до цього часу поки що не
визначено плану конкретних дій, не розроблено модель поведінки тих чи інших
секторів економіки і владних структур в умовах кризи. Конкретним прикладом
цьому є те, що неефективно, а точніше поки що ніяк, використовується перший
транш стабілізаційного кредиту
Міжнародного валютного фонду. НБУ до цього часу навіть не визначив,
через які саме банки буде здійснюватись кредитування реального сектора економіки.
Нецільове використання 40 мільярдів гривень, які в порядку рефінансування було
надано НБУ комерційним банкам, також не сприяє вирішенню кризових проблем,
оскільки вони не були використані для кредитування матеріального виробництва.
Частина з них була використана для погашення банківських депозитів, але значною
мірою вони були використані банками на придбання іноземної валюти у
спекулятивних цілях, що посилило ажіотажний попит на неї і, як наслідок,
зростання її курсу, послаблення і дефіцит національної валюти [2].
Тож, актуальним
завданням в умовах які склалися залишається забезпечення якісного розвитку
банківської системи за рахунок підвищення ефективності діяльності банків,
здійснення прогресивних структурних зрушень, зниження ризиків їх діяльності. Зважаючи
на необхідність підвищення рівня надійності, фінансової стійкості банків на
внутрішньому й міжнародних ринках, необхідно вжити такі заходи:
– розширити можливості
підтримання ліквідності банків на основі програм фінансового оздоровлення;
– збільшити нормативи
резервування за кредитними операціями по кредитах, інформацію щодо яких не
внесено до кредитних історій;
– оптимізувати структуру
капіталу, активів та зобов’язань, виходячи із завдань забезпечення фінансової
стійкості банків та їх позитивного впливу на розвиток реального сектору
економіки;
– посилити вимоги щодо
прозорості корпоративного управління банками, зокрема визначення реальних
власників банків, та їх відповідальність за підтримання фінансової стабільності
банків;
– забезпечити пропорційне
зростання регулятивного капіталу та його складових обсягів активно-пасивних
операцій;
– підвищити ефективність
управління активами і пасивами з метою недопущення необґрунтованого збільшення
відрахувань від регулятивного капіталу, зокрема пов’язаних із нарахованими, але
не сплаченими доходами;
– розробити стратегічні
цілі в залежності від ситуації в країні та за кордоном;
– активніше застосовувати
процедуру реорганізації банків шляхом приєднання або злиття, а також
реструктуризація банків шляхом закриття збиткових філій [3].
Серед багатьох факторів, які визначають ефективність
банківської діяльності важливе місце посідає також психологічний чинник довіри
населення. Він має дві складові: довіра населення до національних грошей —
гривні та довіра до банків.
Підвищення довіри до банків — це актуальне завдання
загальнодержавного значення. Зволікання
з її вирішенням відчутно загальмовує розвиток економіки країни. Тому необхідно невідкладно вживати заходів, насамперед самим банкам. В
умовах швидкого загострення конкурентної
боротьби вистоять ті з них, які завоюють
найвищу довіру населення. Для цього необхідне створення суспільно позитивного іміджу навколо банків,
хоча нині, на жаль, ніхто про такий імідж
не дбає, навіть самі банкіри. Загальноекономічний ефект від зростання
довіри населення до банків можна реалізувати за такими напрямами:
– шляхом збільшення
ресурсної бази банків завдяки інтенсивнішому припливу вкладів, нарощуванню
кредитних та інвестиційних відрахувань в економіку, внаслідок чого поліпшується забезпечення фінансовими
ресурсами суб'єктів господарювання, і, в свою чергу, підвищує фінансовий стан
останніх;
– шляхом здешевлення
банківських ресурсів, а отже, і кредитів, оскільки, довіряючи банкам, населення
нарощуватиме вклади навіть у разі зниження процентних виплат за ними;
–
шляхом посилення стимулюючої ролі оплати праці у підвищенні її
продуктивності як одного з основних чинників економічного зростання [4].
Як бачимо, під впливом світової фінансової кризи Україні
та її банківській системі негайно
потрібно використати повний арсенал
запобіжних заходів. Для
банків України важливим завданням постає забезпечення свого стабільного
розвитку для досягнення найвищих фінансових результатів, також підвищення
конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках,
посилення взаємодії банків із реальним сектором економіки України.
Література:
1.
http://news.finance.ua/ru/orgtrg/~/2/1/341/117972
2.
Світова криза: голова Світового банку попередив, що найгірше попереду. – http://www.unian.net/ukr/news/news-232894.