Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

Темерєва І.О.,Тодосейчук Г.С.

Вплив іноземного капіталу на банківську систему України

Залучення нашої країни до процесів глобалізації світової економічної та фінансової системи зумовлює перенесення більшості позитивних і негативних явищ зовнішнього світу в українські умови, що матиме відповідні наслідки для розвитку фінансово-банківської системи. Присутність банків з іноземним капіталом у банківській системі України відповідає інтересам розвитку національної фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку. Водночас слід зважати на низку фінансових ризиків, пов'язаних зі швидким зростанням частки іноземного банківського капіталу. Вони можуть призвести до втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики, можливого посилення нестабільності, несподіваних коливань ліквідності банків, імовірного відпливу фінансових ресурсів.

Усе це зумовлює актуальність дослідження впливу іноземного капіталу на роботу банківської системи України, а саме — його позитивних сторін та можливих ризиків. При цьому слід урахувати той фактор, що власники іноземного капіталу, розпоряджаючись ним, передусім керуватимуться власними інтересами,особливо в кризовий період, а не пріоритетами розвитку банківської системи та економіки України. Тому вирішення питання про форми та масштаби розширення присутності іноземного банківського капіталу на вітчизняному ринку банківських послуг має підпорядковуватися стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, підвищення національної конкурентоспроможності, економічної безпеки, а також зміцнення грошово-кредитної системи України у складний для неї період.

Як правило, на ранній стадії діяльність іноземних банків зводиться до обслуговування клієнтів із материнської країни. Якщо приплив зарубіжного банківського капіталу регулюється та контролюється належним чином, структура банківської системи поліпшується, вітчизняні банки отримують більше стимулів для виходу на міжнародні фондові ринки, зростає ефективність трансмісійного механізму грошово-кредитної політики, а процентні ставки за кредитами знижуються [1]. Таким чином, в Україні під впливом іноземного банківського капіталу створене якісно нове фінансово-економічного середовища, завдяки чому виникають нові можливості і нові проблеми. Основні проблеми, пов'язані з приходом іноземного капіталу: структурні ризики "залежного розвитку" та загострення через це всього комплексу економічних, соціальних та політичних проблем; загрози "обвальної" глобалізації національної господарської системи та втрати економічного суверенітету; загроза економічній безпеці країни внаслідок можливого неконтрольованого відпливу капіталу та фінансових ресурсів[3]. Основні напрями оптимізації допуску іноземного банківського капіталу мають знайти системне відображення під час розробки та реалізації національної стратегії розвитку банківської системи. Одним із найважливіших завдань є розробка реальних практичних рекомендацій щодо визначення оптимальної частки зарубіжного капіталу в структурі капіталу українських банків, яка б, з одного боку, створювала здорове конкурентне середовище для вітчизняних банків і сприяла інтеграції національної фінансово-банківської системи у світовий фінансовий простір, а з іншого — стабілізувала її стан. Крім того, особливої уваги заслуговують питання контролю за прибутками та їх вивезення за кордон, а також оподаткування отриманих доходів, інвестування тощо.

Сьогодні Україна належить до тих країн, які мають значну потребу в іноземних інвестиціях. За інформацією Міністерства економіки, вона потребує понад 40 млрд. доларів США. Нині ж інвестовано у ЗО разів меншу суму (1.33 млрд. доларів)[6]. За розрахунками вітчизняних економістів, залучення коштів лише із внутрішніх джерел може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме 20 і навіть більше років. Тому вже нині виникає необхідність щорічного залучення іноземного капіталу в Україну на суму не менше 2 млрд. доларів. Ці ресурси дадуть змогу реконструювати пріоритетні галузі промисловості за п'ять років. При цьому слід ураховувати, що залучення іноземних інвестицій також потребує певних витрат: для залучення 1 млн. доларів середні витрати становлять 3О тис. доларів[5]. Банки-резиденти надають кредити під високі кредитні ставки та під заставу, що зумовлює значні витрати коштів і часу на оформлення потрібних документів. Тому багато підприємств надає перевагу кредитам банків-нерезидентів або банків із переважною часткою іноземного капіталу, які використовують сучасні методи кредитування. Так, банки "ШГ-банк Україна" та "КАЛІОН С.А.-банк Україна" надають короткострокові банківські кредити на підставі підтвердження материнської компанії 1.45%[4]. Причиною активнішої співпраці вітчизняних виробників із банками-нерезидентами і банками з переважною часткою іноземного капіталу є гнучка політика, зручні умови відтермінування платежів, легкість укладення договорів, можливість отримати додаткові кредити. Якщо в наша країна не буде співпрацювати з банками-неризидентами багато підприємств збанкротіють та буду відчуватися недостатність фінансових ресурсів.

В останні роки банківський сектор України зіткнувся з рядом проблем, однією з яких є неспроможність українських банківських установ конкурувати з іноземними, частка яких на вітчизняному ринку постійно зростає. Також таке становище поглиблюють процеси глобалізації, які мають безпосередній вплив на банківську систему України.

Отже, процес інтеграції іноземного капіталу в банківський сектор України потребує активного дослідження, адже він може негативно вплинути на банківську систему, від якої залежить стабільний економічний розвиток країни.

Надмірна концентрація іноземного банківського капіталу на ринку банківських послуг в Україні являється загрозою для її стабільного функціонування. Тому основні дії повинні бути направлені на обмеження можливостей його подальшої монополізації, а відтак і відповідного диктату цін на банківські послуги для клієнтів. До 2005 року банки з іноземним капіталом не дуже конкурували з вітчизняними – частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків за станом на 01.01.2005 р. становила лише 9,6%[4]. Однак за рік інтерес західних інвесторів до України значно підвищився: за станом на 01.01.2006 р. частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків становила вже 19,5%, на 01.01.2007 року відбулося збільшення іноземного капіталу до 27,6%, а на 01.07.2008 року він становив вже 40,5% [3]. Зараз відмічається зниження цих показників на 18,7%.В очевидь це пов`язано з небажанням інвесторів вкладати гроші в неефективно діюючу економіку. Багато з іноземних інвесторів відзивають свої інвестиції та закривають філії своїх банків.

Тому активний вплив іноземних банків є не бажаним на сучасному етапі розвитку вітчизняної банківської системи.

Для ефективної роботи банківській системі України у кризовий період потрібно поступово розвивати мережу закордонних підрозділів, а також підвищувати технічні та комунікаційні можливості вітчизняних банків. Хоча вихід на закордонні ринки банківських послуг в даний час не є головною метою для українських банківських установ, але умови ефективної діяльності потребують наявності співпраці з іноземними банками. Альтернативою для них є створення альянсів із розвинутими транснаціональними банками світу, для того щоб підтримати банківську систему країни, отримавши певний досвід.

Зважаючи на те, що банківська система фактично є гарантом фінансової безпеки держави, її залежність від кон'юнктури на світових ринках зробить її вразливішою до глобальних фінансових криз. Тому для вирішення головних проблем в економіці керівництво країни повинно зараз підтримувати банківську систему та вирівнювати цю ситуацію шляхом співробітництва з іноземними банками. Таким чином, в сучасних умовах фінансової глобалізації, банківська система має певні недоліки функціонування, які потребують негайного вирішення.

Література:

1. Ворода Л. Консолідація банківських установ як ефективний спосіб нарощення власного капіталу банків // Банківська справа. – 2007. - № 6. – С. 26-36.

2. Кириченко М.М. Вплив іноземного капіталу на розвиток банківської системи України // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №6. – С. 9-15.

3. Основні показники діяльності банків України на 1 липня 2008 року // Вісник Національного банку України. - 2008. – № 8.

4. Папуша А. Глобалізація у банківській сфері // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 7. – С. 40–41.

5. Смовженко Т., Другов О. Управління процесом зростання участі іноземних інвесторів у роботі банківської системи України // Вісник Національного банку України. – 2008. – № 1. – С. 16–19.

6. Торяник Ж.І. Роль іноземного капіталу у забезпеченні достатності ресурсного потенціалу банків // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №3. – С. 182-188.