Погрібна О.П., Федчишина Т.В.

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Механізм регулювання реструктуризації розрахунків по кредитним операціям

Сучасний етап розвитку світового фінансового ринку, як складної нестаціонарної динамічної системи, характеризується актуалізацією тенденції глобалізації економічних відносин, та зростанням ризику діяльності суб’єктів господарювання, в тому числі банківських установ як провідних учасників ринку. Важливого значення набуває проблема управління кредитними ризиками, концепція яких має значний вплив на стабільне функціонування фінансово-кредитних установ. Стрімкий розвиток фінансових інновацій визначив необхідність пошуку банківськими установами України ефективних методів управління кредитними ризиками.

Стрімкий розвиток українського банківського сектору, в тому числі іпотечного, авто і споживчого кредитування не відповідав рівню стабільності української економіки. Більшість банків залучали короткострокові грошові ресурси від закордонних інвесторів за невеликий відсоток та видавали довгострокові іпотечні та авто кредити. Світова фінансова криза стала причиною відтоку іноземних інвестицій із України, що спровокувало кризу ліквідності в банківській сфері України.

Одним із поширюваних засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включити до плану санації. 

Особливо гостро стає питання реструктуризації кредитної заборгованості у валюті, яка може включати в себе наступні варіанти: відстрочення погашення тіла кредиту; відстрочення погашення відсотків по кредиту (повна або часткова); збільшення строку кредитування; зміна графіку погашення кредиту.

Тому група банків («УкрСоцбанк», «ОТП Банк», банків «Форум», «Райффайзенбанк Аваль», «Укрсиббанк» та «Сведбанк») в рамках внутрішньої політики банків прийняла рішення щодо основних проблем реструктуризації валютних кредитів, яке включає наступне:

максимальний строк реструктуризації кредитних договорів для клієнтів повинен бути 24 місяці;

передбачена пролонгація кредитних договорів на строк до 10 років;

не збільшувати процентні ставки або інші платежі по дійсним кредитним договорам, які можуть привести до збільшення загальної вартості кредиту, до 31 грудня 2009р.;

на строк до 2-х років процентні ставки знижуються з наступною компенсацією;

встановлено мораторій на змушене виселення по проблемним кредитам, якщо клієнт платить вчасно і в повному обсязі відсотки по кредиту, узгодив і підписавши з банком план реструктуризації.

Отже, в цілому, реструктуризація кредитів потрібна банкам, тому що на базі цього вони здобувають можливість поліпшити свої активи (хоча й втрачають вигоду). Однак самому позичальникові однаково потрібно враховувати, що умови, які змінилися внаслідок реструктуризації, не стають по-справжньому легкими.

Реструктуризація кредиту є не що іншим, як тимчасовим рішенням, яке ніяк не рятує позичальника від необхідності обслуговувати заборгованість, яка не зникає, а лише подовжується, а загальна сума її – зростає.

Варто пам’ятати, що при конверсії потрібно заново зареєструвати договір (тобто позичальникові витратитися на його нотаріальне оформлення), а також звірити суму заборгованості. А якщо вартість застави вже нижче розміру кредитної заборгованості, то банк вправі вимагати оформлення додаткової застави, для чого необхідно надати повний пакет документів на цей «додатковий актив».

І все ж таки реструктуризація кредитів створює банкам певні проблеми.

Експерти АУКБС звертають увагу регулятора на те, що комерційні банки, йдучи назустріч побажанням й розуміючи всі проблеми позичальників унаслідок девальвації гривні, розробили та впроваджують програми реструктуризації кредитів. Банки подовжують терміни заборгованості до 10 років, встановлюють відстрочку виплати основної суми тіла кредиту до 2 років, пропонують перехід до ануїтетної схему погашення позики, яка дозволяє зменшувати разові платежі.

Реструктуруючи кредитну заборгованість підприємств, фінансові установи не тільки знижують дохідність, а й погіршують якість свого кредитного портфелю, вважають в УКБС. А це, в свою чергу, призводить до санкцій з боку Нацбанку за невиконання формальних вимог щодо адекватності капіталу, що зумовлює визнання переважної більшості українських банків неплатоспроможними та перешкоджає отриманню рефінансування НБУ.

Таким чином, проблема повернення кредитів не повинна бути проблемою позичальників, так як вона є проблемою банків, держави і суспільства. І вирішувати її потрібно на державному рівні, а не банками самостійно.

При цьому важливо розпочати процес реструктуризації кредитів до того, як по ним виникне заборгованість. Наявність заборгованості за кредитом створює додаткові труднощі та часто є нездоланною перешкодою при отриманні відстрочки платежу за основною сумою і/або відсоткам.

Тому заслуговує на увагу розроблена пропозиція НБУ щодо полегшення кредитного тиску на населення, яка передбачає:

надання фізичним та юридичним особам можливості купувати валюту у банків по пільговому курсу;

подати реєстри позичальників з указівкою даних фізичних та юридичних осіб, номерів кредитних договорів, сум кредитів та дат їх погашень;

мінімальна сума заявки на валютний аукціон – 1 млн.$;

у випадку купівлі інвалюти уповноваженим банком згідно реєстру, куплена валюта зараховується на субрахунки позичальника і направляється на погашення кредиту.