Третьяк М.О., Потапенко Н.Т.

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Актуальні питання формування облікової політики

Підприємств

Важливою умовою ефективного функціонування кожного господарюючого суб’єкта в Україні є якісно побудована система бухгалтерського обліку, що передбачає формування та прийняття на тривалу перспективу чіткої облікової політики.

Поява самого терміну «облікова політика» у національній системі бухгалтерського обліку, як і в системах обліку інших пострадянських країн, та його офіційне закріплення зумовлені процесами реформування бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки шляхом гармонізації його з міжнародними стандартами.

Офіційно в Україні цей термін почали вживати у 1999 р. із веденням Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», згідно з яким облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

В нормах чинного законодавства щодо формування облікової політики, зазначено, що повноваження власника (власників) підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення в наказі про облікову політику переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативні документі передбачають більше, ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур як імперативні для застосування підприємством норми до такого розпорядчого документа включати недоцільно.

Згідно з теоретичними положеннями праць вітчизняних і зарубіжних вчених під поняттям «політика» розуміють форми і методи відстежування і підтримки пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. Це поняття припускає наявність альтернативних напрямів, вибір яких пов'язаний з процесом прийняття управлінських рішень.

До складових наказу про облікову політику включаються: методи оцінки вибуття запасів; періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасі; порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат; окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат; методи амортизації необоротних активів; вартісна ознака предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів; виконання класів 8 або/та 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку; періодичність зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку; методи обчислення резерву сумнівних боргів; перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; порядок оцінки ступеня завершеності операцій із надання послуг або завершеності будівельних робіт; сегменти, пріоритетний вид сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках; перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу; перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції; визначення придбаних фінансових активів; бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу; поріг суттєвості щодо окремих об’єктів обліку; переоцінка необоротних активів; періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань; окремий баланс філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємства.

У разі внесення до облікової політики змін, що за обсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчий документ про облікову політику необхідно викласти в новій редакції.

Отже облікова політика визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дає змогу оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища, знизити економічний ризик і добитися успіхів в конкурентній боротьбі.

Механізм формування облікової політики на підприємстві потребує:

- дотримування норм національного законодавства, вимог П(С)БО та інших нормативних документів, щодо регулювання бухгалтерського обліку;

- сприяння формуванню якісної інформаційної бази бухгалтерського обліку (через системний характер) та оптимальному розкриттю інформації у фінансовій звітності (облікова політика, основні складові, характеристика об’єкту, методи бухгалтерського обліку);

- врахування особливостей діяльності підприємства (організаційних, технологічних, чисельності та кваліфікації облікових кадрів, рівня технічного оснащення бухгалтерії), власні інтереси, а також різних груп користувачів щодо облікової інформації.

Враховуючи політику України щодо вдосконалення методології та організації бухгалтерського обліку всіх підприємств, доцільно розробити окреме положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Облікова політика підприємств». Необхідно, щоб зазначений документ увібрав у себе та систематизував всі питання, що стосуються облікової політики. Це значно знизить затрати часу на формування облікової політики кожного підприємства. Така практика впроваджена у Російській Федерації, де в переліку положень з бухгалтерського обліку першим стоїть «Облікова політика організації».

На сьогодні дедалі частіше спостерігається формальний, вузькоспрямовлений підхід до формування облікової політики, який зводиться до складання фінансової звітності відповідно до загальних вимог П(С)БО та зовнішніх користувачів. На таку ситуацію впливають як відсутність достатнього практичного досвіду управління в ринкових умовах, так і недостатнє законодавче врелюгулювання цього питання, а також недостатнє вивчення з боку науковців цієї проблеми.