Гладківська Галина Василівна

НТУУ «Київський політехнічний інститут»

Електронні гроші в банківській системі

Інформаційно-комп’ютерні технології набувають все більшого значення для всіх сфер людської діяльності. Не є винятком і банківська система. Одним із доказів цього є значне розповсюдження електронних грошей. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинених країн.

Електронні гроші (е-гроші) – це платіжний засіб, що існує винятково у електронному вигляді, тобто у вигляді записів у спеціалізованих електронних системах [1].

Загальна схема дій системи щодо е-грошей така: банк одержує від клієнта звичайні гроші і видає розписку про їх одержання, завірену е-підписом банку. Цей підпис, занесений на носій даних (на смарт-картку), є свідченням про наявність у банку клієнта відповідної суми грошей. Дані щодо смарт-картки потім можуть бути передані через мережу. Головна технічна проблема – запобігання появі фальшивих е-грошей, тобто – копіювання з одного носія на інший. Для цього використовується зв'язок у режимі реального часу з банком-емітентом.

Запровадження електронних грошей розпочалось приблизно 15 років тому. Американський банк First Virtual Holding став першою легальною кредитною установою, що приступила до банківської діяльності в мережі Інтернет (тобто першим віртуальним банком). У жовтні 1994 р. банк почав використовувати електронну пошту для здійснення операцій з невеликими грошовими сумами. Фахівці комп'ютерної імперії Microsoft і міжнародної платіжної системи банківських карток Visa спільно розробили систему оплати товарів (послуг) в комп'ютерних мережах з використанням банківських кредитних карток. Британські банки National Westminster і Midlend реалізували на практиці систему електронних (цифрових) грошей Mondeks на основі смарт-карток з вбудованим мікропроцесором, що зберігає інформацію про власника. Корпорація Netscape Communications Corp. (США) сумісно з компаніями Microsoft, Mastercard, Bank of America і американською телекомунікаційною компанією MCI одними з перших розробили програмне забезпечення для фінансових операцій в діловій частині мережі Інтернет.

За різними оцінками в мережі Інтернет сьогодні функціонують понад 620 віртуальних банків [2].

Основна перевага електронних грошей перед звичайними безготівковими розрахунками – надзвичайно низька вартість трансакцій, особливо внутрішніх (перерахування з гаманця на гаманець). Низька вартість трансакцій уможливлює застосування електронних грошей для здійснення мікроплатежів, для чого звичайні безготівкові засоби малопристосовані.

Одною з найбільших переваг електронних грошей є анонімність їхнього використання, порівнянна з наявними засобами, а також дуже просте входження в систему. Клієнту не потрібно йти в банк, укладати будь-які договори, надавати документи і т.д. На даний момент ця перевага трохи втрачає свою силу, в основному через спроби держави забезпечити регулювання обороту електронних грошей, що певною мірою зрівняє їх з банківськими рахунками, і позбавить більшої частини анонімності.

Операції з електронними грошима, на відміну від безготівкових платежів, мають істотно нижчі вимоги до забезпечення безпеки, що дозволяє легко використовувати їх, наприклад, у мобільній комерції.

Ще одна перевага електронних грошей у тому, що майже всі операції з ними відбуваються в режимі он-лайн, і займають дуже мало часу. Переказ коштів з одного гаманця на іншій відбуваються практично миттєво, час здійснення зовнішніх платежів визначається тільки швидкістю роботи платіжної системи.

Основний недолік полягає в тому, що емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу.

Електронні гроші існують тільки в рамках тієї системи, в якій вони емітовані. Крім того, електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом. Це значно обмежує застосування електронних грошей. Утім розвиток систем призвів до того, що покривається досить широкий спектр побутових платежів. Ще одним недоліком є те, що переказ засобів з однієї системи електронних грошей в іншу може бути досить незручною і дорогою операцією, Такий переказ обходиться значно дорожче, ніж переказ усередині системи [3].

При збереженні сьогоднішніх темпів розвитку е-платежів і електронних фінансових послуг електронні гроші здатні істотно підірвати національні фінансові системи (особливо в державах із слабкою ринковою економікою) і позиції центральних банків як регуляторів національної банківської системи, перспективою е-грошей стане відповідь на питання, чи зможуть цифрові грошові знаки виконувати такі основні функції традиційних грошей, як обмін і накопичення [2].

Використання електронних грошей досить поширене в Україні. У системі WebMoney в Україні зареєстровано понад 400 тисяч "електронних гаманців", у компанії "Інтернет.Гроші" – 80 тисяч, а сумарний оборот електронних грошей по Україні в 2007 році, за оцінками експертів, склав близько мільярда доларів [4]. Але, на думку багатьох спеціалістів, розповсюдження електронних грошей в нашій країні може знизитись через прийняття постанови, яка дещо обмежує використання електронних грошей. Відповідно до статей 7, 40, 56, 67 Закону України "Про Національний банк України" [5], з метою врегулювання діяльності, що пов'язана з випуском електронних грошей в Україні, та запровадження моніторингу за такою діяльністю, Правління Національного банку України затвердило «Положення про електронні гроші в Україні» [6].

Використання електронних грошей є досить зручним і, безперечно, стає все більш поширеним. Але, не зважаючи на всі переваги, електронні гроші на даний момент не спроможні цілком замінити готівкові. Головні переваги готівкових розрахунків, які дозволяють їм благополучно співіснувати зі всіма нововведеннями електронних платіжних систем і навіть не сильно втрачати свої позиції – це оперативність, велика надійність і, головне, анонімність. При всіх перевагах сучасних систем електронних розрахунків вони можуть забезпечити тільки першу з цих властивостей. Звичайно, в країнах з розвиненою банківською системою таких проблем, як проходження грошей з міста А в місто Б протягом 2-3 тижнів, як правило, не буває. Ступінь надійності будь-якого, навіть крупного, комерційного банку все-таки нижчий, ніж ступінь надійності національної грошової системи в цілому, тому наявна валюта, яка емітується національним банком, розглядається в багатьох ситуаціях як надійніша гарантія збереження капіталу [7].

 

Література:

1.                      Электронные деньги [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/.

2.                      Брижко В. Електронний банкінг в контексті захисту персональних даних: наукове видання / В.Брижко, Ю.Базанов, М.Швець. – К.: НДЦПІ АПрН України. – 2008. – 141 с.

3.                       Недоліки електронних грошей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vinnica.info/nma-catalog/fla-stat/lang-1/cat_id-37/page-1/num-3389/index.html.

4.                      Віртуальні гроші [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/40/all/2008/04/26/125338.

5.                      Про Національний банк України : Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №29. – Ст. 238.

6.                      Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні : Постанова правління Національного банку України від 25.06.2008 р. № 178.

7.                      Лебедев А. Электронные деньги: миф или реальность [Електронний ресурс] / А.Н.Лебедев. – Режим доступу: – http://citcity.ru/13128/.