К. е. н., професор Михайлов М. Г., Олефіренко М. О.

Сумський національний аграрний університет

Проблемні аспекти порядку нарахування амортизації основних засобів в обліку

В сучасних умовах вченими велика увага приділяється такій важливій економічній категорії як амортизація. В науковій літературі проводяться дискусії щодо принципових розбіжностей у визначенні функцій амортизаційних відрахувань. Залишається також невирішеним питання застосування підприємствами в бухгалтерському обліку податкового методу нарахування амортизації.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних засад і практичних підходів обліку основних засобів зробили такі вчені, як М. Чумаченко, Ф. Ф. Бутинець, В. Г. Швець, Н. Шатило, В. Ф . Палій, В. В. Сопко, В. Г. Лінник, М. Ф. Огійчук та ін.

Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів в умовах трансформації бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів дозволили визначити коло проблем, що гальмують процес управління виробництвом та знижують ефективність використання основних засобів [1]. Однією з таких проблем є деякі складності в порядку нарахування амортизації основних засобів.

Отже метою даної статті є дослідження проблем, з якими можуть стикатися підприємства при нарахуванні амортизації основних засобів.

Першою проблемою, краще навіть буде сказати, незручністю, є необхідність ведення подвійного обліку на підприємстві: бухгалтерського та податкового. З 1 липня 2000р. зі вступанням у силу П(С)БО №7 “Основні засоби”, підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно. Так як податковий облік основних засобів регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”.

Ще одна незручність у податковому обліку виникає з 01.01.2004 р. з появою нових (підвищених) норм амортизації. Тепер всі основні фонди, які були придбані, створені чи покращені до цієї дати амортизуються за старими (нижчими) нормами амортизації, а ті які були придбані, виготовлені чи покращені після 01.01.2004 амортизуються вже за новими нормами амортизації.

Попри те, що із запровадженням П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємствам надано право обирати будь-який з шести методів нарахування амортизації, за для уникнення трудомісткого подвійного обліку амортизації, підприємцям доводиться обирати податковий метод нарахування амортизації. Цей метод передбачає використання груп основних засобів та норм амортизаційних нарахувань. Дані норми є завищеними, економічно необґрунтованими, а також в них не враховані строки корисного використання об’єктів основних засобів[3]. Дані норми також не відображають особливості використання основних засобів у певних умовах діяльності підприємства.

Підприємству слід уважно ставитись до вибору способу амортизації. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв’язку із використанням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Спосіб рівномірного списання бажано було б використовувати для таких основних засобів, які безпосередньо не використовуються у процесі виробництва чи реалізації продукції. Це також стосується будівель і споруд, тому що від інтенсивності їх використання не залежить обсяг продукції, робіт чи послуг, і, само собою, сума отриманого доходу. Хоча перевагами даного способу можна назвати: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості доцільно б було застосовувати при списанні вартості виробничого обладнання та об’єктів, які швидко зазнають морального та фізичного зносу та від експлуатації яких залежить ефективність виробництва. Також прискорене списання є досить актуальним на даний час, у період бурхливої інфляції, так як дозволяє використовувати амортизаційні нагромадження не дочікуючись їх знецінення.

Використання виробничого методу можливе у випадку, коли можна достовірно визначити фактичний місячний обсяг продукції, робіт чи послуг. Така необхідність виникає тому, що чим інтенсивніше використовуються об’єкти амортизації. Тим швидше буде переноситись їх вартість на вартість готової продукції. До переваг даного методу можна віднести відповідність величини нарахованої амортизації до обсягу продукції (робіт, послуг); до недоліків – складність визначення (прогнозування) виробітку окремих об’єктів основних засобів. [6, с. 325].

Використання податкового методу нарахування амортизації з одного боку спрощує роботу бухгалтера, так як виключає необхідність ведення подвійного обліку. Проте, знову ж таки, використовуються податкові амортизаційні норми, які, як вже говорилось раніше, є економічно необґрунтованими. Також застосування даного методу призводить до порушення економічних процесів відтворення основних засобів, а застосування податкових норм амортизації негативно впливає на результати діяльності підприємств, зокрема зростає собівартість продукції, зменшується бухгалтерський прибуток тощо [ 3].

У деяких країнах СНД, зокрема у Російській федерації, суми амортизації в цілях оподаткування визначають виходячи із строків корисного використання об’єктів амортизації. А саме групування основних засобів відбувається на основі чіткої Класифікації основних засобів, в якій наведена докладна структура кожної групи з чітким встановленням строку корисного використання. Це призводить до того, що суми нарахованої амортизації в бухгалтерському та податковому обліку співпадають[3].

Отже, амортизаційна політика підприємств потребує вдосконалення: потрібно вирішити проблемні питання з нарахування та обліку амортизації, розробити та ввести в дію ефективну, раціональну амортизаційну політику.

Література:

1. Володіна С. А. Проблемні питання обліку основних засобів // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит». – 2007. – №2. – с. 462 – 465.

2. Манакін В., Манакіна В. Проблемні питання обліку амортизації й ремонтів основних засобів // Бухгалтерський облік та аудит. – 2005. - №7. – с. 7-10.

3. Охрамович О. Р. Проблемні аспекти порядку нарахування амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку // Економіка. – 2007. - №3. – с. 12-15.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

5. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994р. № 334/94

6. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібник / За ред.. Р. Л. Хом’яка, В. І. Лемішовського – Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2006. – 1088 с.