Історія/2. Загальна історія

К.і.н. Сталовєрова Г.В.

Національний університет водного господарства та природокористування

(м. Рівне), Україна

Проблеми відносин між Великою Британією і домініонами під час Чанакської кризи (1922 р.)

У 1922 р. Велика Британія продовжувала переживати економічну депресію і протистояти національно-визвольному руху в колоніях. Залишалася нестабільною і міжнародна спільнота. Версальська система не була стійкою. Франко-німецькі відносини перебували у передкризовому стані. Севрський мирний договір з Туреччиною зазнав краху. Кемалістська революція, яка повалила султанський режим, порушила плани Антанти.

У цих умовах політична боротьба на Британських островах помітно загострилась. Ситуація змінювалася через зростаючий вплив лейбористської партії. Переконавшись у безперспективності збереження коаліційного уряду, і консерватори, і ліберали готувалися при нагоді взяти всю повноту влади у власні руки. Зовнішня єдність навряд чи могла ввести когось в оману. У квітні 1922 р. «Юнайтед Емпайр» у редакційній статті констатував, що незважаючи на заяви Чемберлена, Бальфура і Біркенхеда, вперто йдуть чутки про швидкий кінець коаліції [6, 187-188]. Намагаючись зміцнити своє становище, ліберальне керівництво в особі Ллойд Джорджа і Черчілля вирішило використати ситуацію на свою користь, яка виникла на півострові Мала Азія.

Спроба зупинити турецьку революцію за допомогою Греції і активної участі Великої Британії зазнала краху. Наступ грецької армії, який був спочатку успішним, потерпав від невдач. Турки, як стверджувала «Таймс», отримали значну матеріальну підтримку від Радянської Росії і зробивши за сприянням німецьких інструкторів реорганізацію своїх збройних сил, нанесли потужний контрудар. Греки панічно втікали. На початку вересня кемалісти наблизилися до містечка Чанак на азійському узбережжі Дарданелл, де британські війська охороняли підступи до проток.

15 вересня 1922 р. після довготривалого засідання кабінет Ллойд Джорджа прийшов до висновку, що не дати втілитися у життя планам захоплення кемалістами Константинополя і створеної навколо чорноморських проток демілітаризованої зони Великобританія могла б, лише притримуючись жорсткої позиції. Як повідомляла британська преса, між Лондоном, Парижем і Римом була повна згода відносно гарантій безпеки Босфора і Дарданелл. На випадок загрози вторгнення кемалістів на прилеглі до них території союзні уряди виявили готовність направити для охорони проток додаткові військові частини. А британський флот отримав наказ не допустити перекидання турецьких військ з азіатського берега на європейський [4].

Увечері 15 вересня, у відповідності з рішенням кабінету, Черчілль направив керівництву домініонів секретну телеграму. Апелюючи до інтересів збереження свободи проток, міністр колоній закликав уряди країн Співдружності приєднатися до акцій Британії «по сприянню руху неприєднання щодо турецької агресії». У телеграмі стверджувалося, що публічно заявлена готовність домініонів надіслати у район конфлікту свої армійські частини могла б сприяти нерозгортанню військових дій [3, 420].

Першою, увечері 16 вересня (менше, ніж через добу), прийшла відповідь з Нової Зеландії. Веллінгтон погоджувався з курсом Лондона на Близькому Сході і виявив готовність направити туди армійські частини. Через деякий час аналогічна телеграма була отримана з Мельбурна [5].

Чанакська криза співпала з перебуванням Сметса в Зулуленді. Це стало для нього вдалим приводом, щоб максимально відтягнути визначення офіційної позиції Південно-Африканського Союзу до тих пір, коли ситуація стане виясненою. У той же час газета «Кейптаун Таймс» висловила погляд прем’єр-міністра, зробивши заяву, що «морально» Південна Африка на боці Британії, але питання про надання допомоги повинне вирішуватися союзним парламентом [5].

Увечері 18 вересня, прем’єр-міністр Канади Маккензі Кінг зробив заяву для преси. Від імені свого уряду, він офіційно оголосив, що винесення вердикту про надання Великій Британії військової допомоги є виключно прерогативою канадського парламенту. Прем’єр-міністр зробив такий запис у своєму щоденнику: «Я впевнений, що народ Канади проти участі в цій війні» [2, 421].

Швидкоплинність кризи дозволила ліберальному кабінету провести свою лінію до кінця, не скликаючи позачергову сесію парламенту. 25 вересня відбулася зустріч британського і турецького командування, на якій була досягнута домовленість про вивід турецької кавалерії з нейтральної зони. За твердженням англійської преси, кемалісти заявили, що вони не мають намірів вступати у війну з Британською імперією.

Чанакський інцидент однозначно розцінюється як подія, яка завершила один і одночасно яка відкрила наступний етап в еволюції імперських відносин. Вперше в історії Британської імперії Велика Британія відкрито звернулася до домініонів за військовою допомогою, і вперше два з них фактично відмовили їй у безумовній підтримці. Це було якісне зрушення у політичній свідомості.

Література:

1. Виноградов К. Б. Дэвид Ллойд Джордж. – М., 1970.

2. Dawson R.M. The Development of Dominion Status, 1900-1936. Documentary Supplement. – Lnd., 1965.

3. Documents on Canadian External Relations. – Vol. 3. 1919-1925. – Ottawa, 1970.

4. Times. – Lnd. – September 16, 1922.

5. Times. – Lnd. – September 17, 1922.

6. United Empire. – Lnd. – April 3, 1922.