Право /1. Історія держави і права

Сенько Ганна Миколаївна

Донецький національний університет, Економіко-правовий факультет, Україна

Вплив реформ в Російській імперії кінця XIX століття на сучасний державний лад в Україні

На сучасному етапі розвитку України відбуваються важливі перетворення в системі органів державної влади пов’язані з перебудовою України з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську республіку. Тому надзвичайно важливим є вивчення досвіду державної розбудови іноземних країн на різних історичних етапах.

Особливо слід приділити увагу дослідженню історичного розвитку держави та права Російської імперії, оскільки більшість українських земель були її складовою частиною, і загальноімперські процеси безумовно вплинули на їх розвиток та навіть на сучасне становище вже незалежної України.

Як писав російський митрополит Іоанн Сничьов «От XVIII века России досталось тяжёлое наследие. Судорожная эпоха Петра, разметавшая русскую старину в погоне за европейскими новшествами, сменилась господством череды временщиков, мало любивших Россию и ещё меньше понимавших неповторимые особенности её характера и мировоззрения. Едва успевшая передохнуть за время царствования государыни Елизаветы Петровны, страна вновь оказалась ввергнута в водоворот религиозных, политических, экономических и военных перемен и нововведений, продолжавших размывать традиционные ценности бытия святой Руси”.Саме тому найважливіші зміни в державному ладі Російської імперії відбулися у другій половині ХІХ століття, це пов’язано з проведенням багатьох реформ, що справили певний вплив на державу в цілому та на державний устрій Російської імперії зокрема. З огляду на це, найбільшу увагу слід приділити вивченню змін та процесів, що відбулися в устрої Російської імперії цього періоду.

Оскільки зараз в Україні активно впроваджуються новели, передбачені адміністративною реформю та реформою місцевого самоврядування, то залучення такого історичного досвіду є надзвичайно важливим для розбудови нашої молодої держави. Отже, головною метою дослідження даної теми є узагальнення досягнень, здобутих у процесі реформування державних органів усіх рівнів у 60 – 70 роках ХІХ століття.

Таким чином, всебічне вивчення даного питання дає можливість глибше розуміти державно-правові процеси сучасності, оцінювати реальні дії та прогнозувати подальший розвиток сучасних держав та правових систем.

Після революційних заворушень, Російська імперія опинилась на порозі великих перетворень. Ці зміни були кроком на шляху перетворення феодальної монархії в буржуазну. Це знайшло своє вираження не лише в економіці, але й в державному устрої імперії.

Зростання політичної ролі великої буржуазії в пореформеній Росії поступово змінювало соціальну базу російського абсолютизму. І разом з тим єдиним політично-панівним класом у державі в цей період, як і раніше, залишалося дворянство. В 60- 70-х роках проводилися державні реформи, що об'єктивно відбили буржуазні тенденції в розвитку державного апарату, суб'єктивно прагнули зберегти пануюче становище дворянства в країні. Імператор зберігав закріплений в основних законах Російської держави статус необмеженого монарха.

Основними соціально-політичними й економічними передумовами буржуазних реформ у Росії були:

1) кріпосне право стримувало розвиток ринку й кріпосного підприємництва, не забезпечувало ріст продуктивності праці;

2) за першу половину ХІХ ст. відсоток міського населення Росії збільшився вдвічі;

3)істотно зріс обсяг внутрішнього ринку;

4)швидкий розвиток промисловості стимулювала Кримська війна;

5) збільшення кількості селянських хвилювань й бунтів свідчило про кризову ситуацію.

Першою з проведених реформ була селянська реформа, внаслідок якої було скасовано кріпосну залежність селян, що в свою чергу стало поштовхом для проведення нових реформ, які мали безпосередній вплив на державний устрій Російської імперії. Провідне місце серед цих реформ займають судова, земська та міська реформи. Значним надбанням імперської влади кінця ХІХ століття було створення інституту місцевого самоврядування.

Результатом проведених у кінці ХІХ століття реформ стали якісні зміни в організації державної влади всіх рівнів, які виразилися :

1. в створені виборних представницьких установ місцевого управління (земські й міські органи самоврядування, що формувалися виборцями з урахуванням їх майнового цензу);

2. в заснуванні виборних органів суду (мирові судді);

3. в встановлені основ буржуазного судоустрою й судочинства, до яких належали: відокремлення суду від адміністрації, проголошення безстанового характеру судів, призначення кандидатів на судові посади з урахуванням їхніх особистих якостей;

4. в прогресивному розвитку інститутів прокуратури та адвокатури;

5. в децентралізації діяльності державних органів та розширенні повноважень місцевих органів управління;

6. в тенденції уніфікації управління окраїнними землями;

7.в появі більш гнучкої форми державного фінансового контролю й цензури.

Хоча більшість реформ 60 – 70 років мали непослідовний і незавершений характер, вони були викликані розвитком нових буржуазних відносин і сприяли лібералізації суспільства в цілому та державного управління Російської імперії зокрема. Систематизувавши позитивні перетворення даного історичного періоду, можна зробити висновок, що більшість змін, які відбулися в державному ладі Російської імперії, знайшли своє відображення в структурі апарату управління та основних засадах його функціонування сучасних країн, що входили до її складу.

В процесі контрреформ 80-90 років більшість прогресивних досягнень були зведені нанівець, але в майбутньому вони були відновлені, що ще раз свідчить про їх значущість.

Література:

1. Захарова А. Г., Эклоф Б., Бушнелл Дж. Великие реформы в России 1856 - 1874. М.: Изд-во ,, Наука” , 1992. – С. 158.

2. История госудственного управления в России. Учебник / Болотина Н. Ю., Герасименко Г. А., Гусев К. В. и др. – М.: РАГС, 2002. – С. 356.

3. Історія держава і права України: Навч.- метод. посібник / Упор.: В. А. Рибалко. - Донецьк, 2003. - С. 335.

4. Лещенко И. И. История госудства и права зарубежных стран (новое время): Учебное пособие. - Донецк: ООО ,, Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 179.

5. Косарев А. И. История государства и права зарубежных стран: Учебник для вузов. – М.: НОРМА; НОРМА-ИНФРА – М., 2002. – С. 449.

6. Музыченко П. П., Витман К. Н. История государства и права зарубежных стран: история государства и права России. – Х.: ,,Одиссей”, 2003. – С. 486.

7. Сперанский М. М. Записка об обустройстве судебных и правительственных учреждений в России. – В кн.: Проекты и записки. – М.; Л.; 1961. – С. 95.