І.М. Конет, М.П.Ленюк
Обчислення
невласних інтегралів за власними елементами гібридного диференціального
оператора Лежандра-Ейлера-Бесселя на полярній вісі
Побудуємо обмежений на
множині
= {r: r Î (0, R1) (R1, R2) (R2, ¥)}
розв’язок системи диференціальних рівнянь Лежандра,
Ейлера та Бесселя для модифікованих функцій
()u1(r) = –g1(r), r Î (0, R1),
, r Î (R1, R2),
, r Î (R2, ¥) (1)
за умовами спряження
, j, k = 1, 2. (2)
У рівностях (1) бере
участь диференціальний оператор Лежандра [1] ; диференціальний оператор Ейлера [2] ; диференціальний оператор Бесселя [3] . Ми вважаємо, що виконані умови на коефіцієнти: qj > 0, 2aj + 1 > 0, n ³ a2 > –1/2, m1 ³ m2 ³ 0, c1kc2k > 0, cjk = , j, k = 1, 2; (m) = (m1, m2), (a) = (a1,
a2).
Фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Лежандра (L(m) – )v = 0 утворюють
узагальнені приєднані функції Лежандра першого роду (ch r) та другого роду (ch r) [1], n1 = –1/2 + q1; фундаментальну систему розв’язків для диференціального
рівняння Ейлера ()v = 0 утворюють функції v1 = та v2 = [2]; фундаментальну систему розв’язків для диференціального рівняння Бесселя
()v = 0 утворюють
модифіковані функції Бесселя першого роду (q3r) та другого роду (q3r) [3].
Наявність фундаментальної системи розв’язків дозволяє побудувати
розв’язок крайової задачі (1), (2) методом функцій Коші [2, 4]:
,
,
. (3)
У рівностях (3) Ej(r, r) – функції Коші [2, 4]:
, (4)
j1(r) = shr, j2(r) = , j3(r) = , (r) = r–2g2(r).
Безпосередньо перевіряється, що
(5)
= (6)
(7)
, j, k = 1,2.
Всі інші функції, які беруть участь в рівностях
(5) – (7), загальноприйняті [3].
Умови спряження (2) для визначення величин A1, A2, B2, B3 дають алгебраїчну систему з чотирьох рівнянь:
,
,
,
. (8)
У системі (8) беруть участь функції
G12 = + ,
G23 = – +
+ .
Визначимо функції:
– , j = 1, 2;
Bn¸(a); j(q) = – ;
= – , q = (q1, q2, q3);
qn¸(a); 2(r, q) = – , j = 1, 2.
Припустимо, що виконана умова однозначної розв’язності крайової задачі (1), (2): для будь-якого ненульового вектора = {q1; q2;
q3} визначник алгебраїчної системи (8)
D(m), (a)(q) º =
= – ¹ 0. (9)
Визначимо головні розв’язки крайової задачі (1), (2):
1) породжені
неоднорідністю умов спряження функції Гріна
, ,
, ,
, ,
,,
,, (10)
, ;
2) породжені
неоднорідністю системи (1) функції впливу
,
,
, (11)
,
,
У результаті однозначної розв’язності алгебраїчної
системи (8) й підстановки
одержаних значень A1, A2, B2, B3 у формули (3) маємо єдиний
розв’язок крайової задачі (1), (2):
uj(r) = + +
+ +, j = . (12)
Побудуємо тепер розв’язок
крайової задачі (1), (2) методом інтегрального перетворення, породженого на
множині гібридним диференціальним оператором (ГДО)
. (13)
Оператор M(m), (a) самоспряжений і має одну особливу точку r = ¥. Отже, його спектр
дійсний та неперервний. Можна вважати, що спектральний параметр b Î (0, ¥). Йому відповідає спектральна функція
V(m), (a)(r, b) = q(r)q(R1 – r)V(m),(a); 1(r, b) +q(r – R1)q(R2 – r)V(m),(a); 2(r, b) +
+
q(r – R2)V(m),(a); 3(r, b). (14)
Функції V(m),(a); j(r, b) є обмеженим на множині розв’язком сепаратної
системи звичайних диференціальних рівнянь Лежандра, Ейлера та Бесселя
()V(m),(a); 1(r, b) =
0, r Î (0, R1),
()V(m),(a); 2(r, b) = 0, r Î (R1, R2), (15)
()V(m),(a); 3(r, b) = 0, r Î (R2, ¥)
за умовами спряження
,j, k = 1, 2.(16)
Тут bj
= , ³ 0, j = .
Обмеженим на (0, R1) розв’язком диференціального рівняння Лежандра
()v = 0 є узагальнена приєднана
функція Лежандра першого роду (chr) º (chr), (b) [1]. Фундаментальну систему
розв’язків для рівняння Ейлера ()v = 0 утворюють функції v1 =
cos(b2lnr) та v2 = sin(b2lnr) [2]; фундаментальну
систему розв’язків для диференціального рівняння Бесселя ()v = 0 утворюють функції та [3].
Якщо покласти
V(m),(a); 1(r, b) =
A1(chr),
V(m),(a); 2(r, b) = A2cos(b2lnr) + B2sin(b2lnr),
V(m),(a); 3(r, b) = A3 + B3, (17)
то умови спряження (16)
для визначення величин Aj (j = ) та Bk (k = 1, 2) дають однорідну алгебраїчну систему з чотирьох рівнянь:
, j = 1, 2, (18)
.
У припущенні, що A1 –довільна невідома, маємо дві алгебраїчні системи по два
рівняння в кожній.
При A1 = 0 послідовно знаходимо величини Aj та Bj (j = 2, 3), підстановка яких у
рівності (17)дає структуру функцій V(m),(a); j(r, b):
V(m),(a); 1(r, b) = (chr),
V(m),(a); 2(r, b) = [],
V(m),(a); 3(r, b) = w(m),(a); 1(b) – w(m),(a); 2(b). (19)
У рівностях (19) беруть участь функції:
,
,
, j = 1, 2,
w(m),(a); j(b) = .
Визначимо величини
s1 = , s2
= ,s3
= 1,
вагову
функцію
s(r) = q(r)q(R1 – r)s1sh r +q(r – R1)q(R2 – r)s 2+ q(r – R2) s 3
та спектральну щільність
W(m), (a)(b) = b([w(m), (a); 1(b)]2 + [w(m),(a); 2(b)]2)–1.
Наявність
спектральної функції V(m),(a) (r, b), вагової функції s(r) та
спектральної щільності W(m), (a)(b) дозволяє визначити пряме H(m),(a) та обернене гібридне інтегральне перетворення, породжене на множині ГДО M(m),(a) [3]:
, (20)
, (21)
вектор-функція g(r) = {g1(r); g2(r); g3(r)} належить області
визначення ГДО M(m),(a). При цьому має місце
основна тотожність гібридного інтегрального перетворення ГДО M(m), (a):
H(m),(a)[M(m),(a)[g(r)]] = – +
+
. (22)
У
рівності (22) прийняті позначення:
, ,
, h1 = , h2 = ,
, i = 1, 2, k = 1, 2.
Єдиний розв’язок крайової
задачі (1), (2), побудований методом запровадженого формулами (20), (21)
гібридного інтегрального перетворення за відомою логічною схемою [5], має структуру:
+
+ +
+ + (23)
+ –
, j = .
Тут q2 = max{; ; }.
Порівнюючи
розв’язки (12) та (23) в силу єдиності, одержуємо
наступні формули обчислення невласних інтегралів:
= , j, k = , (24)
= , k = 1, 2, j = , (25)
=, k = 1, 2, j = . (26)
Функції впливу H(m), (a); jk(r, r, q) визначені формулами (11), функції Гріна – формулами (10).
Підсумком викладеного вище є твердження.
Основна теорема. Якщо вектор-функція f(r) = {L(m)[g1(r)]; [g2(r)]; [g3(r)]} неперервна на множині , функції gj(r) задовольняють умови спряження (2) та має місце умова
(9) однозначної розв’язності крайової задачі (1), (2), то справджуються формули
(24) – (26) обчислення поліпараметричних невласних інтегралів за власними
елементами ГДО M(m), (a), визначеного рівністю (13).
Література:
1.
Конет І.М., Ленюк М.П. Інтегральні перетворення типу Мелера-Фока. Чернівці:
Прут, 2002. – 248 с.
2.
Степанов В.В. Курс
дифференциальных уравнений. – М.: Физматгиз, 1959. – 468 с.
3.
Ленюк М.П., Шинкарик М.І. Гібридні інтегральні перетворення (Фур’є,
Бесселя, Лежандра). Частина 1. –
Тернопіль: Економ. думка, 2004. – 368 с.
4.
Шилов Г.Е.
Математический анализ. Второй специальный курс. – М.: Наука, 1965. – 328 с.
5.
Ленюк М.П. Обчислення
невласних інтегралів методом гібридних інтегральних перетворень (Фур’є,
Бесселя, Лежандра). Том V. – Чернівці:
Прут, 2005. – 368 с.