дидактичного матеріалу
Особливе місце в модернізації системи вищої освіти України приділяється розробкам використання різних методів, способів, прийомів активізації самостійної роботи студентів (СРС) при підготовці кваліфікованих фахівців. За такої організації навчального процесу виникає реальна можливість не тільки опанувати певну суму знань, але й навчитися самостійно їх здобувати й використовувати для розв’язання практичних задач і виконання завдань, що добре узгоджується з основними вимогами сучасної освіти.
Для того, щоб спланувати організацію самостійної роботи студентів, слід визначити дидактичні цілі дисципліни, що вивчається, і
навчальних одиниць. Під дидактичними цілями ми розуміємо прогнозовані, завчасно
заплановані результати навчання, які виражаються за допомогою понять навчальної
діяльності студентів, що об’єктивно визначається і контролюється. На практиці дидактичні
цілі або ж визначаються дуже широко, внаслідок чого їх не можна порівняти з
реально отримуваними результатами, або ж замінюються змістом теми навчання без
визначення того, на якому рівні сформованості знань і вмінь студент має
засвоїти зміст теми, що вивчається. Найсуттєвіший недолік у цій галузі – заміна
дидактичних цілей, тобто цільових діяльностей студентів, запланованих
діяльністю викладача. Визначення дидактичної мети відображати навчальну
діяльність студента, яка потрібна і прогнозується, необхідні умови для
реалізації і передбачу вальний, реально відчутий результат.
Необхідно керувати СРС на основі
методичних інструкцій і дидактичних матеріалів. Навчальні, методичні матеріали,
з якими працює студент, умовно можна поділити на дві частини: 1) навчальні
тексти, дидактичні матеріали( підручники, посібники), 2) методичні інструкції
для навчальної роботи над матеріалом. Ці матеріали, особливо методичні
інструкції, виступають у реальному навчанні як засіб безпосереднього керування
роботою студентів ( тобто керування за відсутності викладача). В них у
загальному вигляді викладено досвід викладача ( його рекомендації, вказівки,
завдання, що ставляться), який передається студентові. Такі інструкції
розробляють для кожної навчальної одиниці.
Так, наприклад, наша
кафедра розробила методичні рекомендації для організації самостійної
роботи студентів з урахуванням
специфіки сучасного контингенту студентів, з урахуванням особливостей
сприймання ними навчального матеріалу, дефіциту навчального часу. Оптимальне
планування навчального процесу вимагає ретельного відбору інформації, справді
необхідної для майбутнього спеціаліста. Тому в дидактичних матеріалах слід
передбачати певний прийнятний мінімум і розумний максимум. Це завдання
першорядної ваги в умовах сучасного навчання, оскільки навчання, як і будь яка
діяльність, має об’єктивну міру – реальний бюджет часу. У цьому аспекті має
розглядатися й обсяг навчальної інформації, передбачений для засвоєння
студентами. Дидактичні матеріали
корисно роздавати студентам завчасно, щоб вони могли бути орієнтиром як у ході
заняття, так і під час підготовки до
занять вдома.
Отже, дидактичні
матеріали (як наприклад, методичні рекомендації для студентів) є нібито
визначеною, наперед заданою програмою дій для того, кого навчають. Вони
забезпечують турботливе ставлення викладача до бюджету часу студентів як
денної, так і заочної форм навчання і враховують професійну спрямованість їх
навчання. Націлювання студентів на певну інформацію, закладену в дидактичних
матеріалах, дозує і стимулює їхню самостійну роботу, скеровує домашню
підготовку студентів до наступного заняття, допомагає більш глибокому
осмисленню матеріали лекцій, сприяє виробленню навичок роботи з книгою.
Все це створює умови для
самоорганізації пізнавальної діяльності самого студента, яка набуває
цілеспрямованого характеру і проходить без безпосередньої участі викладача,
хоча він незримо присутній і керує
роботою студентів через програму, закладену в дидактичних матеріалах, а саме, в
методичних рекомендаціях для студентів. Методичні
рекомендації для студентів є
другим каналом керування пізнавальною діяльністю студентів. У їхньому змісті,
структурі мають бути відображені всі дидактичні принципи, зокрема науковість,
доступність, послідовність.
Література:
1.
Буряк В. Керування самостійною роботою студентів // Вища школа. – 2001.-№4/5.,с.48-52.
2.
Гуревич
К.М. Индивидуально-психологические особенности школьников. – М.: Знание, 1988.
3.
Кулюткин
Ю.Н., Сухобская Т.О. Индивидуальные различия в мыслительной деятельности
взрослых учащихся. – М.: Педагогика 1971.
4. Солдатенко М.М. Самостійна пізнавальна діяльність як фактор професійного
становлення. // Безперервна професійна освіта: теорія та практика. – 2001.,
Вип. 2.
5. Щукина Г.И. Роль
деятельности в учебном процессе: книга для учителя. – М.: Просвещение, 1986.
6. Юцявічене П.А. Теорія і практика модульного навчання. – Каунас, 1989.