Філологічні науки/3. Теоретичні та методологічні

дослідження мови

Куліченко А.К.

Інститут іноземної філології Класичного приватного університету (м.Запоріжжя ),Україна

Етапи латинських запозичень в англійській мові

 

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток мови. Запозичення іншомовної лексики має наслідком не лише кількісне збагачення словника, але й викликає певні зміни в його структурі, напр., сприяє варіативності лексем, їх перегрупуванню та зміні зв'язків між ними. Увійшовши до словникового складу мови, лексеми іншомовного походження можуть зазнавати в ній процесів архаїзації, детермінологізації, метафоризації тощо. [3,с.4].

Запозичення – елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з одної мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів одної мови до іншої [4].

Оскільки запозичення є результатом тривалої історичної взаємодії мов та їхнього змішування, то запозичення займають значне місце у лексиці багатьох мов.

Якщо розглядати словниковий склад сучасної англійської мови, то всі слова слід вважати англійськими, за винятком таких, що за своєю формою видають іноземне походження. Напр.: padishah (з перс.мови) – падишах,  khaliff (з араб. мови) – халіф. Однак, приблизно 80% лексики  – запозичення з латинської, грецької, французької, іспанської та інших мов.

Латинські елементи займають в словнику сучасної англійської мови провідне місце. В історичному процесі запозичення слів з латини виділяють кілька періодів, що мають свої особливості.

Перші запозичення з’явилися в давньоаглійській мові після завоювання римлянами Британських острові в 54 році до н.е. Було запозичено назви міст, що мають другий компонент, cester який походить від лат. castra «військовий загін»: Chester, Manchester, Winchester, Lancaster, Leicester; coln від лат. colonia «поселення»: Lincoln, Colnchester; port від лат. слова portus «гавань, порт»: Portsmouth, Bridgeport, Devonport [1,с.93].Також слова stret (street) «дорога, вулиця» від лат. via strata «мощена дорога», weall (wall) «стіна» від лат. vallum «вал».

Внаслідок торгівельних контактів з Римською імперією давньоанглійську мову було збагачено назвами рослин, тварин та продуктів харчування. Напр.: win (wine) «вино» від лат. vinum, pund (pound) «загорожа, в’язниця» від лат. pondo, ynce (ounce) «унція» від лат. uncia, cīese (cheese) «сир» від лат.caseus, mile (mile) «миля» від лат. milla passum, cīres (cherry) «вишня» від лат. cerasus, pipor (pepper) «перець» від лат. piper, torr (tower) «вежа» від лат. tunis, cytel (kettle) «чайник, заст. казан» від лат. catillus, myln (mill) «млин» від лат. molinum та ін. Це перший етап латинських запозичень.

Другий етап активного проникнення латинських запозичень відбувається в епоху христианізації Великобританії. В цей період в давньоанглійській мові з’являються слова, що пов’язані з релігією та освітою. Напр.: candel (candle) «свічка» від лат. candela, prēost (priest) «священник» від лат. presbyter, scol (school) «школа» від лат. schola, apostol (apostle) «апостол» від лат. apostolus, biscop (bishop) «єпископ» від лат. episcopus,  deofol (devil) «сатана, диявол» від лат. diabolus та ін. Однак, за походженням це були, здебільшого, грецькі слова, що потрапили до давньоанглійської мови через латину (непряме запозичення).

На початку середньоанглійського періоду (ХІІ-Хv ст.) в Англіїї співіснуюють три мови: англійська, французька (англо-норманська) та латина, яка залишається мовою духовенства та науки.

З другої половини ХІІ століття відбувається поступове розширення сфери вживання англійської мови. Першим державним документом, що написано на лондонському діалекті, була Прокламація  короля Генріха ІІІ (1258 р.).

Хоча ще існували сфери діяльності, в яких англійська мова не функціонувала. Мовне питання вирішив король Генріх vІІІ. Всі важливі державні документи та частково художні тексти було перекладено англійською.

Томас Еліот запропонував латинські слова у англізованій формі через брак спеціальної термінології в сфері науки. Напр.: animal «тварина» від лат. animal, formula «формула» від лат. formula, veto «заборона» від лат. veto, idea «думка, образ» від лат. idea, comedу «комедія» від лат. comedia, antenna «антена»  від лат. antenna, fact «обставина, подія, факт» від лат. factum, paralytic «паралітик; безсилий» від лат. paraliticus, radius «радіус; спиця» від лат. radius, tradition «традиція, старий звичай» від лат. tradere, separate «окремий; самостійний» від лат.separare та ін. Це третій пік появи латинських запозичень в англійській мові.

Отже, словниковий склад англійської мови зосередив у собі всі необхідні лексичні елементи, що переважно запозичені з латинської мови під час трьох етапів. Саме завдяки запозиченням англійська мова має достатні внутрішні ресурси для задоволення потреб її носіїв [2,с23].

 

Література:

 

  1. Верба Л.Г. Історія англійської мови. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 296 с.
  2. Зацний Ю.А. “Внутрішні” запозичення сучасної англійської мови// “Вісник СумДУ”. – 2006. – №11(95)’. –Том 1. – с.23-29.
  3. Коломієць К.М. Новітні запозичення з англійської мови в німецькій суспільно-політичній лексиці// Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. – 2002. – № 2. – с. 1-4.
  4. Мовне запозичення.–«Вiкiпедiя».–http://uk.wikipedia.org/wiki/Мовне запозичення.html.–2008.