Радей Андрій Сергійович

Київський національний технічний університет «КПІ»

Сучасна бюрократія в концепції Толкотта Парсонса.

Необхідність існування бюрократії як раціональної системи управління визнається сучасною філософією, а процес бюрократизації, як вихід бюрократичного апарату за оптимальні рамки функціонування трактується завжди в негативному аспекті.

Це, з одного боку, підтверджує актуальність теми дослідження, а з іншого боку – стимулює до використання при аналізі даної проблеми фундаментальних робіт сучасних філософів та соціологів, котрі розробляють власні концепції розуміння бюрократії. У цих підходах бюрократія розглядається як чинник формування людини і суспільства.

В дослідження феномену бюрократії вагомий внесок зробив видатний американський соціолог – теоретик Толкотт Парсонс (1902-1979рр.),один з головних представників структурно-функціонального методу в соціології.

В своїй фундаментальній праці «Соціальна система» Парсонс виділяє два рівні імперативів соціальної поведінки: перший рівень - це загальнолюдські імперативи, другий - конкретно-структурні стандарти. Другий рівень має дві яскраво виражені альтернативи: він або ґрунтується на системі споріднення, або базується на ядерній родині, що допускає більшу соціальну мобільність, а це відповідає індустріальному типу соціальної структури, де люди ставляться один до одного нейтрально. Споріднення й індустріальний тип звичайно виключають один одного. Більше того, Т.Парсонс наполягає, що: "ядерний тип одиниці споріднення, жорстко ізолюючу ядерну родину від всіх інших об'єднань, - це єдиний тип споріднення, що порівняно мало впливає на індустріальну економіку". Протилежний приклад мислитель бачить у Китаї (бюрократичній імперії). Система іспитів, яка практикувалася, ускладнювала формування влади на основі споріднення, у той же час, ця система виключала капіталізм, тому що здійснювала безпосередній контроль міст.

Т. Парсонс також відзначає, що "рання бюрократія дуже часто виконувала в суспільстві економічні функції. Яскравим прикладом є функція водопостачання й контролю за витратою води в цивілізаціях, що утворилися в долинах рік". При цьому важливо, що "бюрократія бере на себе виконання політичної функції, вона сприяє досягненню цілей, першочергових для cуспільства як для системи, а не для його субодиниць у їхній приватній якості". Для бюрократії необхідна відносна свобода від сімейних структур і субодиниць суспільства. Іншими словами, одиниці суспільства для виникнення бюрократії повинні бути диференційовані, а структура суспільства ускладнена.

Т. Парсонс зіставляє харизматичний тип управління М. Вебера зі структурою суспільства, заснованої на системі споріднення. Бюрократія в цьому випадку використовувалася для додання легітимності влади. Іншими словами, бюрократія стає провідником певного приватного стандарту, сформованого винятково усередині бюрократії для всього суспільства в цілому. Бюрократія не прагне до того, щоб стандарт виконувався всім суспільством, вона вимагає тільки визнання законності стандарту. Причому джерелом цієї законності практично завжди виступає харизматична дія.

Головним елементом аналізу суспільства в Т. Парсонса є структура людських дій, серед яких він виділяє дію-асоціацію. Автор простежує еволюцію цього поняття від Т. Гоббса через Ф. Тенніса до М. Вебера. Цей тип дій припускає наявність конкретних цілей, які досягаються без конфліктів інтересів, і спільно, зокрема, шляхом обміну. Крім того, М. Вебер особливо виділяє серед типів відносин конфлікт. Еволюція дій людей іде від явно харизматичної, через неявно харизматичну до нейтрального, і стає при цьому усе більше раціональною. Через це досягається усе більше оптимальне сполучення інтересів багатьох, і зменшується конфліктіність підсумкового результату дії. Досягнення такої асоціативної дії, нейтральної до громади, родини, соціуму, усе більше орієнтованої на загальнолюдські стандарти, є рух до раціональної бюрократії. Бюрократизація стає найбільш ефективним способом взаємодії між людьми.

Однак при цьому саме коло контакту людей різко звужується, що видно на прикладі Т. Парсонса, який ілюструє таку дію, коли людина приходить у крамницю, і її стосунки з людиною по ту сторону прилавка зводяться лише до переліку товарів і їхніх цін. З цього прикладу, очевидно, що нейтральність розглядається як стандарт знеособленого типу, що може й вирішує конфлікти краще, але при цьому людина стає невидимою за цими діями. Поширення такого типу дії на все суспільство - одна зі сторін бюрократизації. Така дія припускає зняття конфлікту, як результат зняття особистісних відносин між людьми. Бюрократія розглядає цей тип взаємин як найефективніший.

Т. Парсонс протиставляє цьому типу відносин такі, у яких функціональне й ієрархічне відношення змішане. У таких відносинах людина бере на себе задекларовані договором моральні зобов'язання, які виходять із відомих їй прототипів і стандартів, у той час як у функціональних відносинах усе визначено рамками договору. Інституціональна форма відносин бюрократичного типу опирається на застережені в договорі санкції, а в ієрархічній системі - форма не спрямована на конкретні дії бюрократії.

Бюрократизація, яка проходить повз впровадження асоціації як підстави соціальної дії приводить до загальної зміни відносин між людьми в суспільстві, коли люди починають ставитися один до одного тільки функціонально.

Отже, у Т. Парсонса в центрі його методології перебуває структура соціальної дії, а бюрократизація формується як закономірний етап раціоналізації, знеособлювання й функціоналізації людських відносин. У цьому контексті немає виділення двох аспектів бюрократизації, але є загальна тенденція перетворення людини й людських відносин убік функціоналізму. Це загальний вплив на відносини стосується також і інституціоналізованих форм людського суспільства, де над родинними відносинами й харизматичним управлінням переважає ядерна родина й основним є функціональне відношення до людини.