Оксененко Катерина
Павлівна
Національний університет Державної податкової служби
України
Проблеми та шляхи вирішення злочинності
неповнолітніх
На сьогоднішній день в
суспільстві відбувається багато процесів, які впливають на зростання
злочинності та є взагалі не дослідженими. Потребують теоретичного і практичного
розроблення причини і умови злочинності неповнолітніх, співвідношення
біологічного і соціального у формуванні антисуспільної установки у свідомості
неповнолітніх на основі подій та процесів, які реально відбуваються в нашій
державі.
Злочинність неповнолітніх
була предметом вивчення багатьох дослідників: В. Кудрявцева, М. Фіцули, О.
Тузова, В. Лебединського, О. Селецького, В. Оржеховської, Г. Міньковського, С.
Тарарухіна та інших.
Неабияке значення у
подоланні злочинності неповнолітніх має розроблення оптимальної структури
державних органів і громадських формувань, які покликані боротись із зазначеним
негативним явищем. Нині багато з цих органів зазнали серйозних змін і
скорочень, а названі формування взагалі перестали діяти.
На мій погляд, для чіткої
організації роботи, щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх
необхідно створити єдиний довідковий відділ, який би обробляв всю інформацію
про використання працівниками методів попередження злочинності та правопорушень
неповнолітніх, а також цифровий аналіз та довідковий матеріал. Завдяки цій
програмі виникне можливість, у разі потреби, цілодобово забезпечувати необхідною
інформацією працівників усіх служб органів внутрішніх справ.
Для успішного
попередження правопорушень серед неповнолітніх необхідно для них і їхніх батьків зробити доступною
всю існуючу інформацію з правових, соціальних,
психологічних та інших аспектів
злочинності молоді. Ця проблема може бути розв'язана шляхом організації спеціального
інформаційного центра при соціальній службі для молоді.
У боротьбі зі злочинністю
неповнолітніх має бути врахований весь контингент неблагополучних за тими чи
іншими характеристиками неповнолітніх, узяті до уваги активні умови, ресурси
запобігання злочинності, а також своєчасне, повне і правильне застосування норм
права, спрямованих на запобігання правопорушенням неповнолітніх і створення
останнім нормальних умов життя, охорону прав та інтересів. Ефективність
запобігання цього негативного явища залежить насамперед від своєчасного
розслідування та усунення його детермінантів, які цьому сприяють, а також
виявлення осіб, від поведінки яких можна очікувати скоєння злочину, та вжиття
до них запобіжних заходів.
Як свідчить практика, зазначені причини та умови у
багатьох регіонах України глибоко не аналізуються і особливості у їх запобіганні
не враховуються. Часто працівники правоохоронних органів обмежуються лише
поверхневим вивченням даних статистики, без ретельного дослідження причин і
умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, без встановлення причинного
зв’язку між ними.
Слід зазначити, що майже
третину злочинів неповнолітні скоюють у співучасті з дорослими. Для злочинності
неповнолітніх, як правило, характерна корислива мотивація. Так, крадіжки
найчастіше скоюються для заволодіння престижними речами, які чесним шляхом
молоді люди отримати не можуть. Що стосується агресивних, насильницьких
злочинів, то тут переважає груповий характер, і в основному немотивована
жорстокість із наслідуванням зарубіжних бойовиків. Отже, можна зробити
висновок вище сказаному, про те, що неповнолітніх до вчинення злочину
підштовхує потреба у престижі, у самоствердженні, ризику, також цьому сприяє
емоційна нестійкість, агресивність, відхилення у психічному розвитку, низька
самоповага, неадекватна самооцінка.
Для досягнення ефективних
результатів по боротьбі зі злочинністю неповнолітніх, необхідно застосовувати
систему індивідуальних виховних заходів повною мірою враховуючи вікові
(фізичні) і психологічні особливості неповнолітніх правопорушників, оскільки у
генезисі вчинюваних злочинів основна роль належить особистим якостям. Але
психологічний механізм злочинної поведінки полягає не лише в особистих поглядах
і потребах, а й в характері його відносин з групою взаємодіючих з ним осіб. Практиці відомі випадки, коли стримані, з
позитивними рисами неповнолітні особи під впливом групи ставали агресивними і
вчинювали злочини з проявом жорстокості. На підставі цього важливим завданням
запобігання цього виду злочинності є своєчасне виявлення групі з антисуспільною
орієнтацією, але які ще не стали на шлях вчинення злочинів.
Необхідно приділити увагу
й тому факту, що в основі неповнолітньої злочинності лежать причини не лише
соціальні, а й генетично обумовлені. Як правило, підозрілі, схильні до
демонстрації сили, для всіх них характерна недостатня здатність контролювати
свої емоції. Це дає підстави уважніше вдивлятися в природу. У зв’язку з цим необхідно:
по-перше, раннє виявлення дітей із схильністю до вчинення злочинів, вживання
алкоголю, до токсикоманії і наркоманії, що дозволить за допомогою
психотерапевтів полегшити їм підлітковий період, а значить – унебезпечити їх
від вчинення злочинів; по-друге, поряд
зі школами для дітей з різними дефектами організувати також школи для дітей з
відхиленнями від психічної норми. У таких закладах будуть не лише навчати, а й
проводити лікування. Звідси – союз медицини та педагогіки стане бар’єром на
шляху деяких неповнолітніх у колонію.
Велике значення у цьому
напрямі має своєчасне провадження на досудовому слідстві судово-психологічної
експертизи. Проте, як свідчить практика, слідчі ще недостатньо використовують
широкі можливості такої експертизи як одного із засобів виявлення та вивчення
причин та умов неповнолітньої злочинності. Активне застосування досягнень
сучасної психології дозволить повніше та більш об’єктивно вивчити особистість
неповнолітнього правопорушника з урахуванням його психологічного, фізіологічного,
інтелектуального стану тощо.