д.е.н., професор, Череп А.В.

Запорізький національний університет, Україна

Методологічні засади щодо класифікації витрат виробництва

Витрати підприємства відрізняються за складом, економічним призначенням, залежністю від обсягів виробництва тощо.

Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних витрат. Велике значення має класифікація витрат в управлінні ними і перш за все здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Облік витрат і калькулювання собівартості продукції – це одна з найважливіших функцій управління витратами, саме собівартість виробництва одиниці продукції є основою для ухвалення великого числа управлінських рішень, як наприклад:

- випуск якої продукції продовжувати або припинити;

- виробляти або купувати комплектуючі вироби;

- яку встановити ціну на продукцію;

- чи купувати нове обладнання;

- чи міняти технологію і організацію виробництва.

Для організації обліку витрат велике значення має їх класифікація. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції і, відповідно, для ціноутворення. Велике значення має класифікація також для управління витратами .

Різні аспекти проблеми класифікації витрат знайшли своє відображення в працях вітчизняних учених-економістів Л.С. Безруких, І.М. Бойчика, О.Б. Бутнік-Сіверського, Н.П. Кондракова, В.В. Новодворської, В.Ф. Палія, В.В. Прядка, Г.А. Семенова, М.Г. Чумаченко та ін. На жаль, запропоновані ними угрупування витрат, в основному обмежувалися підходами в рамках традиційного бухгалтерського обліку і його найважливішої ділянки – обліку на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Запропоновані ними класифікації витрат характеризувалися певною функцією в системі калькуляції собівартості продукції, але не повністю відповідали задачам управлінського обліку витрат. В управлінському обліку метою будь-якої класифікації витрат є надання допомоги керівнику в ухваленні правильних, раціонально обґрунтованих рішень, оскільки менеджер, ухвалюючи рішення, повинен знати, які витрати і вигоди вони за собою спричинять. Тому суть процесу класифікації витрат – це виділити ту частину витрат, на які може вплинути керівник.

Практика організації управління витратами в економічно розвинених країнах передбачає різні варіанти класифікації витрат залежно від цільової установки, напрямів обліку витрат. Споживачі внутрішньої інформації визначають такий напрям обліку, який необхідний їм для забезпечення інформацією по досліджуваній проблемі.

У зв’язку з цим заслуговує на увагу класифікація витрат, запропонована К. Друрі. На його думку, перш за все, в обліку нагромаджується інформація про три категорії витрат: витрати на матеріали, робочу силу і накладні витрати. Потім узагальнені витрати розподіляються за напрямами обліку:

1) для калькуляції і оцінки собівартості виробленої продукції;

2) для планування і ухвалення управлінських рішень;

3) для здійснення процесу контролю і регулювання.

Крім того, в кожному з перерахованих вище трьох напрямів, у свою чергу, відбувається подальша деталізація витрат залежно від цілей управління.

Не зменшуючи позитиву запропонованої класифікації витрат, вважаємо, що звуження можливостей управління витратами рамками тільки цих напрямів не зовсім відповідає вимогам нинішнього часу. Як відомо, управління витратами покликане досягати наміченої мети через свої функції. Біля кожної функції є своє призначення, мета, задачі, а також методи, прийоми і способи їх досягнення. У зв’язку з цим ми пропонуємо розширити напрями класифікації витрат, підпорядкувавши їх до можливостей кожної функції управління витратами. При цьому необхідно мати на увазі, що одна і та ж класифікаційна ознака у різних напрямах може дати різний результат і навпаки.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції, та, відповідно, для ціноутворення. Велике значення має класифікація витрат для управління ними і, передусім, при калькулюванні собівартості продукції для різних потреб управління. Пропонуємо таку класифікацію витрат з позиції управління (табл. 1). На нашу думку, така класифікація витрат більш повно відображає класифікаційні ознаки і групи витрат, має вирішальне значення для здійснення процесів планування, обліку, контролю і аналізу і дає можливість виявити резерви їх зниження.

Таблиця 1

Класифікація витрат виробництва

Ознаки класифікації	Групи витрат
За відношенням до виробничого процесу	Основні витрати Накладні витрати Виробничі витрати Трансакційні витрати
За відношенням до обсягів виробництва	Умовно-постійні витрати Умовно-змінні витрати
За єдністю складу	Одноелементні витрати Комплексні витрати
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	Прямі витрати Непрямі витрати
За доцільністю понесення	Продуктивні витрати Непродуктивні витрати
За календарним періодом	Поточні витрати: циклічні і безперервні Довгострокові витрати Одноразові витрати
За економічними елементами	Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші операційні витрати
За статтями калькуляції	Підприємство самостійно обирає статті калькуляції
За видами діяльності	Витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей) Витрати надзвичайної діяльності
За об’єктом формування	Сукупні (загальні) витрати Витрати на одиницю продукції
За методикою обчислення	Середні витрати на одиницю продукції Граничні витрати на одиницю продукції
За можливістю впливу на величину витрат	Регульовані витрати Нерегульовані витрати
За обґрунтуванням господарських рішень	Явні витрати Неявні витрати Релевантні витрати Нерелевантні витрати Альтернативні витрати
За відношенням до доходів	Здійсненні Нездійсненні
За місцем виникнення	Витрати виробництв Витрати цехів, ділянок, технологічних переділів, служб, інших адміністративно-відособлених структурних підрозділів
За функціями управління	Виробничі Невиробничі
За порядком обчислення	Планові, прогнозні Нормативні Фактичні
За характером виробництва	Основне виробництво Допоміжне виробництво Обслуговуюче виробництво

До основних відносяться витрати, що безпосередньо пов’язані із виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). У будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат. Накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва та управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами й підприємством.

У вітчизняній економічній літературі концепція трансакційних витрат почалась розглядатися з початку XXІ століття, але вона не знайшла свого відображення в методичних і методологічних розробках, тому ми вважаємо, що трансакційні витрати є невід’ємною складовою витрат підприємств.

Концептуальним зерном концепції є той факт, що в будь-якій економіці є два види витрат: 1) виробничі; 2) трансакційні.

Базовою одиницею в теорії трансакційних витрат признається акт економічної взаємодії, операція, трансакція. Категорія трансакції розуміється гранично широко і використовується для позначення обміну товарами, юридичними зобов’язаннями, операціями короткострокового і довготривалого характеру, що вимагають детального документального оформлення і припускають просте взаєморозуміння сторін. Витрати і втрати, якими може супроводжуватися така взаємодія, одержали назву трансакційних витрат.

Ортодоксальна класична теорія розглядала ринок як досконалий механізм, де немає необхідності враховувати витрати по обслуговуванню операцій. Проте в сучасних умовах при кожній операції необхідно проводити переговори, здійснювати нагляд, встановлювати взаємозв’язки, усувати розбіжності.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні та постійні.

Залежність собівартості від обсягу виробництва в різних галузях промисловості неоднакова. Одні і ті ж витрати в умовах одного виробництва можуть бути змінними, а в умовах іншого – постійними. Таким чином, установити універсальну однаково придатну для всіх підприємств класифікацію витрат з поділом на змінні – постійні, неможливо, номенклатура постійних витрат не може бути єдиною для всіх галузей промисловості і повинна уточнюватися з урахуванням специфіки підприємства, склад витрат на виробництво і порядком віднесення на собівартість продукції. Така класифікація витрат може бути розроблена лише відповідно до конкретної галузі промисловості і конкретним умовам організації і технології виробництва.

За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, які включають практично всі економічні елементи.

У процесі управління накладними витратами відповідно до чинних нормативних документів групуються за такими комплексними статтями:

• Загальновиробничі витрати;

• Адміністративні (загальногосподарські) витрати;

• Витрати на збут (позавиробничі або комерційні витрати).

У свою чергу, ці статті мають бути деталізовані. З цією метою уточнена, конкретизована і пропонується для практичного використання у процесі управління класифікація накладних витрат, яку подано на рис. 1.

Рис. 1 Класифікація накладних витрат підприємства.